Що робити, якщо ви стали жертвою харасменту, сексуальних домагань чи зґвалтування. Зрозуміла покрокова інструкція
Чотири мільйони українців особисто знають когось, хто став жертвою сексуальних домагань. Водночас 40% жертв харасменту не зверталися по допомогу, аби покарати кривдника. В Україні зростає кількість сексуальних злочинів проти дітей. Навіть попри те, що реальної статистики немає — постраждалі не звертаються до правоохоронців — у 2020-му понад 200 дітей зґвалтували. Заборона разом з адвокатками пояснює, як діяти, якщо ви стали жертвою харасменту, сексуальних домагань чи зґвалтування. Сподіваємося, що вам ніколи не знадобиться ця інструкція, але радимо уважно її прочитати.
Що робити у випадку харасменту
Харасмент — це сукупний термін, яким позначають жести, висловлювання, жарти та інші дії, які ображають, принижують або лякають людину. Харасмент не завжди має сексуальний підтекст. Наприклад, коли людині свистять вслід через її орієнтацію чи расу — це теж харасмент. Стати жертвою такої дискримінаційної поведінки можна будь-де: на вулиці, в школі, в університеті, на роботі чи в транспорті.
Довести, що ви стали жертвою харасменту, непросто, хоча кривдник і порушує закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». У випадках сексуальних домагань людині загрожує кримінальна відповідальність.
Як діяти, якщо вас сексуально домагаються
Сексуальні домагання — це не лише про примушування до сексу. До цієї категорії належать погрози, залякування, доторки, пощипування та решта дій, які чинять без згоди людини та психологічно або фізично принижують її.
За такі порушення передбачена кримінальна відповідальність і штраф або обмеження волі на термін до трьох років.
Ганна Василенко
Алгоритм дій ідентичний до того, якому варто слідувати у випадках харасменту.
Якщо сексуально домагалися дитини, її інтереси мають представляти батьки або опікун.
Що відбуватиметься після того, як приїде поліція
Насамперед правоохоронці оглядають місце злочину і збирають докази, а медексперти оглядають жертву: беруть змиви з рук, тіла, забирають білизну, проводять гінекологічний огляд. Далі, якщо жертва при тямі, відбуваються слідчі дії, в рамках яких правоохоронці встановлюють, як саме розгорталися події і як людині нанесли тілесні ушкодження. Потім слова потерпілого мають підтвердити фахівці. Вони вивчають, чи могла, наприклад, людина двометрового зросту й міцної статури в той чи інший спосіб травмувати жертву. Якщо знаходять підозрюваних, проводять впізнання.
«Іноді жертви відмовляються, бо їм важко дивитися на насильника. Але це дуже важливий етап. Його можна оминути, лише якщо стовідсотково збігається ДНК», — каже адвокатка.
Якщо зґвалтували дитину, на всіх етапах її супроводжують батьки чи опікун, а також психолог. В Україні працюють так звані «зелені кімнати» — там психолог говорить із дитиною, психологічно готує її до допиту.
Іммілейла Абдуллаєва-Мартіросян
Загалом усі експертизи й допити тривають від двох до чотирьох місяців. Найбільше часу забирають медичні експертизи: зразки досліджують довго.
За зґвалтування в Україні дають від восьми до п’ятнадцяти років — залежно від того, чи воно було сплановане, наскільки постраждала жертва та ще низки чинників.
Фото: Mika Baumeister / Unsplash / Заборона
Чи розповідати про зґвалтування публічно
Абдуллаєва-Мартіросян каже, що найчастіше деталі справи розповідають публічно, якщо правоохоронці бездіяльні через корупцію або непрофесіоналізм. У такому випадку їх також можна притягнути до відповідальності.
«Бувають випадки, коли людина розповідає про все, аби попередити інших: застерегти від місця прогулянок, розповісти, як слід діяти. Часто люди просять змінити їхні імена чи зовнішність, адже в Україні людину можуть заклеймити, якщо дізнаються про зґвалтування. А бувають випадки, коли люди просто піаряться, намагаються в такий спосіб отримати вигоду від того, кого звинувачують», — каже адвокатка.
Лише жертва вирішує, оприлюднювати деталі справи чи ні. Адвокат не може прийняти такого рішення замість неї — так він порушить українське законодавство.
Що робити, якщо поліція не розслідує справу
Бездіяльність правоохоронців — це порушення українського законодавства, за яке їх можуть звільнити чи навіть ув’язнити.
Якщо поліція не вносить справу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ігнорує докази та свідчення, не допитує причетних до справи — можна подати скаргу керівнику Національної поліції, звернутися до прокуратури чи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Скаргу, де будуть викладені всі обставини справи від вашого імені, мають розглянути впродовж 15 днів і розпочати службове розслідування. Як скласти її текст, можна прочитати тут.
Як діяти, якщо жертва не хоче подавати заяву
Заявити про харасмент, сексуальні домагання чи згвалтування може лише жертва. Тож навіть якщо вона розповіла про інцидент комусь із родичів чи близьких, вони не можуть подати заяву до поліції замість неї.
У такому випадку можна поговорити з людиною та пояснити, чому важливо покарати кривдника. Адже невідомо, скільки ще людей можуть стати його жертвами.
Постраждалому чи постраждалій може знадобитися психологічна допомога. Можна записатися до приватного спеціаліста або ж звернутися на одну з гарячих ліній громадських організацій.
Допомогти можна і з юридичною консультацією — наприклад, підказати людині номер адвоката чи правозахисників із громадських організацій.
