Сексуальні домагання, харасмент, зґвалтування: розповідаємо, як діяти жертві | Заборона
Читаєте зараз
Що робити, якщо ви стали жертвою харасменту, сексуальних домагань чи зґвалтування. Зрозуміла покрокова інструкція

Що робити, якщо ви стали жертвою харасменту, сексуальних домагань чи зґвалтування. Зрозуміла покрокова інструкція

Сексуальні домагання, харасмент, згвалтування: розповідаємо, як діяти жертві

Чотири мільйони українців особисто знають когось, хто став жертвою сексуальних домагань. Водночас 40% жертв харасменту не зверталися по допомогу, аби покарати кривдника. В Україні зростає кількість сексуальних злочинів проти дітей. Навіть попри те, що реальної статистики немає — постраждалі не звертаються до правоохоронців — у 2020-му понад 200 дітей зґвалтували. Заборона разом з адвокатками пояснює, як діяти, якщо ви стали жертвою харасменту, сексуальних домагань чи зґвалтування. Сподіваємося, що вам ніколи не знадобиться ця інструкція, але радимо уважно її прочитати. 


Що робити у випадку харасменту

Харасмент — це сукупний термін, яким позначають жести, висловлювання, жарти та інші дії, які ображають, принижують або лякають людину. Харасмент не завжди має сексуальний підтекст. Наприклад, коли людині свистять вслід через її орієнтацію чи расу — це теж харасмент. Стати жертвою такої дискримінаційної поведінки можна будь-де: на вулиці, в школі, в університеті, на роботі чи в транспорті.

Довести, що ви стали жертвою харасменту, непросто, хоча кривдник і порушує закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». У випадках сексуальних домагань людині загрожує кримінальна відповідальність.

Аби відстояти свої права, навіть якщо їх порушили лише раз, необхідно:

  • Зібрати докази: свідчення очевидців, тих, хто стикався з харасментом від тієї ж людини, смс-повідомлення, фото чи відео, на яких зафіксовані дискримінаційні дії. Якщо їх немає, довести провину кривдника неможливо.
  • Звернутися до адвоката. За словами адвокатки Ганни Василенко, захисник підкаже, як краще діяти в конкретній ситуації, на що звернути увагу, та проконтролює подальші дії правоохоронних органів.

    Якщо немає змоги оплатити послуги приватного адвоката, можна скористатися безоплатною правовою допомогою, яку надає держава. Є обмежений перелік громадян, яким доступна ця опція, але серед них зазначені «особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі».

    «У будь-якому випадку слід зателефонувати на гарячу лінію й дізнатися, чи підпадає ваш випадок під сферу дії безоплатної допомоги. Також вас проконсультують загалом, як діяти, якщо опція державного адвоката недоступна», — пояснює Василенко.
  • Викликати поліцію за телефоном 102 або ж подати заяву особисто у відділку. За словами адвокатки, поліція не завжди береться розглядати такі справи, тому варто заручитися підтримкою адвоката, адже у випадку бездіяльності правоохоронців необхідно звертатися до суду.
  • Написати скаргу на ім’я HR-менеджера, керівника підприємства, компанії, навчального закладу, де викласти всі обставини й докази.
  • Звернутися до омбудсмена на гарячу лінію: 0 800 50 17 20.
  • Зателефонувати на гарячу лінію громадської організації «Ла старада». Вони мають власну службу психологічної допомоги, а також правників.
  • Якщо людина звернулася до всіх інстанцій, але позитивного результату немає, можна звернутися до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. Втім, заповнити форму, аби подати заяву, складно — тут не обійтися без юридичної допомоги, пояснює Василенко.

Як діяти, якщо вас сексуально домагаються

Сексуальні домагання — це не лише про примушування до сексу. До цієї категорії належать погрози, залякування, доторки, пощипування та решта дій, які чинять без згоди людини та психологічно або фізично принижують її.

За такі порушення передбачена кримінальна відповідальність і штраф або обмеження волі на термін до трьох років.

Алгоритм дій ідентичний до того, якому варто слідувати у випадках харасменту.

Якщо сексуально домагалися дитини, її інтереси мають представляти батьки або опікун.  

Що робити, якщо вас зґвалтували

  • Подзвонити в поліцію за номером 102. Чим швидше приїдуть поліцейські, оглянуть місце події та зберуть докази, тим вища ймовірність того, що ґвалтівника спіймають. І вже потім можна телефонувати родичам, друзям, знайомим, аби вони допомогли та підтримали. Навіть якщо зґвалтували неповнолітнього, краще насамперед дзвонити в поліцію, а вже потім батькам.

    Якщо жертва була напідпитку, вона все одно має право на захист. В Україні не можна ґвалтувати людей, в якому б стані вони не були, чим би не займалися.
  • Зберегти місце злочину в тому вигляді, в якому воно є. В жодному разі не йти у ванну чи душ, не намагатися стерти сліди нападу з тіла. Навіть витирати руки вологою серветкою не слід, адже на них могла зберегтися частина ДНК: шкіра, кров, піт, слина абощо.

    «Жертва зазвичай хоче все змити з себе, аби забути про інцидент. Це захисна реакція психіки. Однак якщо не буде ДНК, довести факт зґвалтування і знайти кривдника буде вкрай важко», —  пояснює Іммілейла Абдуллаєва-Мартіросян, керівниця адвокатського бюро «Абдуллаєвої-Мартіросян».

    Предмети довкола теж не слід чіпати. Якщо була бійка, вони розкажуть, як розгорталися події.
  • Зателефонувати адвокатові. Це складно, оскільки напад може трапитися вночі, людина не може тверезо оцінювати ситуацію чи планувати подальші кроки, — однак важливо. Адвокат, пояснює Абдуллаєва-Мартіросян, може проконтролювати дії слідчих, простежити за тим, аби зібрали всі докази і зробили це правильно. Адже, наприклад, погано запакований чи некоректно оформлений доказ суд до уваги не візьме, а це може поставити справу під загрозу.

    «Коли справа дійде до допиту, адвокат проконтролює, щоби він відбувався делікатно, адже зрозуміло, що зґвалтування — це стрес для жертви і їй складно все розповідати. Іноді правоохоронці не церемоняться, бо для них це звичний робочий процес. За свою практику я чула неприпустимі фрази на кшталт «А, це та, яку зґвалтували? Заводь сюди», — пояснює адвокатка.

    Якщо немає хорошого знайомого адвоката, а перший, якого знайшли, назвав зависоку ціну — варто підшукати іншого. Ціни на ринку різні, і якщо хтось один назвав надто високу, це не означає, що інший має такий самий прайс. Ще варіант — звернутися по безоплатну правову допомогу, яку гарантує держава. Але такий адвокат не буде день у день — його призначать упродовж трьох-п’яти діб. І для того, аби скористатися безоплатною правовою допомогою, потрібно зібрати документи, які підтвердять, що людина є пільговиком чи неплатоспроможною.
  • Згадайте, як виглядав нападник. Будь-які особливі риси обличчя або ходи допоможуть слідству звузити коло підозрюваних. Хоча, каже Абдуллаєва-Мартіросян, жертви часто не бачать ґвалтівників, бо ті нападають зі спини.

Що відбуватиметься після того, як приїде поліція

Насамперед правоохоронці оглядають місце злочину і збирають докази, а медексперти оглядають жертву: беруть змиви з рук, тіла, забирають білизну, проводять гінекологічний огляд. Далі, якщо жертва при тямі, відбуваються слідчі дії, в рамках яких правоохоронці встановлюють, як саме розгорталися події і як людині нанесли тілесні ушкодження. Потім слова потерпілого мають підтвердити фахівці. Вони вивчають, чи могла, наприклад, людина двометрового зросту й міцної статури в той чи інший спосіб травмувати жертву. Якщо знаходять підозрюваних, проводять впізнання.

«Іноді жертви відмовляються, бо їм важко дивитися на насильника. Але це дуже важливий етап. Його можна оминути, лише якщо стовідсотково збігається ДНК», — каже адвокатка.

Якщо зґвалтували дитину, на всіх етапах її супроводжують батьки чи опікун, а також психолог. В Україні працюють так звані «зелені кімнати» — там психолог говорить із дитиною, психологічно готує її до допиту.

Загалом усі експертизи й допити тривають від двох до чотирьох місяців. Найбільше часу забирають медичні експертизи: зразки досліджують довго.

За зґвалтування в Україні дають від восьми до п’ятнадцяти років — залежно від того, чи воно було сплановане, наскільки постраждала жертва та ще низки чинників.

Чи розповідати про зґвалтування публічно

Абдуллаєва-Мартіросян каже, що найчастіше деталі справи розповідають публічно, якщо правоохоронці бездіяльні через корупцію або непрофесіоналізм. У такому випадку їх також можна притягнути до відповідальності.

«Бувають випадки, коли людина розповідає про все, аби попередити інших: застерегти від місця прогулянок, розповісти, як слід діяти. Часто люди просять змінити їхні імена чи зовнішність, адже в Україні людину можуть заклеймити, якщо дізнаються про зґвалтування. А бувають випадки, коли люди просто піаряться, намагаються в такий спосіб отримати вигоду від того, кого звинувачують», — каже адвокатка.

Лише жертва вирішує, оприлюднювати деталі справи чи ні. Адвокат не може прийняти такого рішення замість неї — так він порушить українське законодавство.

Що робити, якщо поліція не розслідує справу

Бездіяльність правоохоронців — це порушення українського законодавства, за яке їх можуть звільнити чи навіть ув’язнити. 

Якщо поліція не вносить справу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ігнорує докази та свідчення, не допитує причетних до справи — можна подати скаргу керівнику Національної поліції, звернутися до прокуратури чи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Скаргу, де будуть викладені всі обставини справи від вашого імені, мають розглянути впродовж 15 днів і розпочати службове розслідування. Як скласти її текст, можна прочитати тут.  

Як діяти, якщо жертва не хоче подавати заяву

Заявити про харасмент, сексуальні домагання чи згвалтування може лише жертва. Тож навіть якщо вона розповіла про інцидент комусь із родичів чи близьких, вони не можуть подати заяву до поліції замість неї.

У такому випадку можна поговорити з людиною та пояснити, чому важливо покарати кривдника. Адже невідомо, скільки ще людей можуть стати його жертвами.

Постраждалому чи постраждалій може знадобитися психологічна допомога. Можна записатися до приватного спеціаліста або ж звернутися на одну з гарячих ліній громадських організацій.

Допомогти можна і з юридичною консультацією — наприклад, підказати людині номер адвоката чи правозахисників із громадських організацій.

Нагору