З фасаду будівлі «Квіти України» на Січових Стрільців, 49 днями забудовники зрізали 30-річний виноград. Ще раніше вони обгородили модерністську споруду парканом та почали демонтаж її частин. У планах забудовника — перетворити будівлю на офісний центр з підземним паркінгом. Журналістка Заборони Альона Вишницька поговорила з активістами та сусідами, які намагаються зберегти будинок, і розпитала їх, у чому цінність найвідомішого київського будинку з виноградом.
Дім з виноградом
Будинок на Січових Стрільців, 49 було важко проґавити. Його фасад з кількох сторін, аж до даху обплітав 30-річний виноград. Будівлю спроєктував на початку 80-х років архітектор Микола Левчук для комунального підприємства «Квіти України» — інституції, яка професійно займалася дослідженням квітів. Це був навчально-методичний павільйон з магазином, оранжереєю та дослідницьким центром. На першому поверсі продавали рослини, вище відбувалися виставки, ще в кількох приміщеннях були майстерні та курси флористики.
Надано Віталією Баркар
Пізніше, у 2010-х, у будівлі розташовувався супермаркет, але і він з’їхав позаторік. Відтоді будівля стояла порожньою.
На початку червня 2021-го навколо споруди виріс паркан без інформаційних стендів, згадує історик Тарас Грицюк, який живе в будинку навпроти: «Я помітив огородження, яке займало значну частину тротуару, — було незрозуміло, як це взагалі навіть оминати, бо паркан доходив фактично до проїжджої частини. На запитання, що тут взагалі відбувається, будівельники відповіли, що нове будівництво і що виноград зберігати не планується».
Фото: Іван Чернічкін / Заборона
У найближчі кілька днів зібралася ініціативна група сусідів, які хотіли зрозуміти, чи можна врятувати рослину, — але вже невдовзі усвідомили, що під загрозою й увесь будинок.
«Цей будинок унікальний і дуже цікавий з архітектурної точки зору, — каже Віталія Баркар, архітекторка та засновниця організації «Мапа реновації». — Будівля класно примикає до історичних будинків поруч, не затьмарює їх, підкреслює пропорції, у неї класно виділений вхід, вона зроблена з відступом. Пропорції, геометрія і вписаність кутів — не знаю, чи щось краще можна було взагалі зробити. До того ж там оригінальний 14-метровий атріум, один із перших у місті взагалі».
Ініціативна група активісток і активістів за кілька днів подала низку скарг, зокрема звернулася в поліцію щодо незаконного встановлення паркану.
«Після цього паркан пересунули. І виявилося, що коли вони почали будівельні роботи, встановили паркан, почали виносити і демонтувати вікна, то документи в них були лише на підготовчі роботи. Але проблема в тому, що у нас таке законодавство, що підготовчі роботи передбачають все що хочеш, навіть знесення. Цікаво, що в повідомленнях про початок підготовчих робіт стояло типу нове будівництво, але потім його різко змінили на реконструкцію. Тобто всі документи, яких у них не вистачало, рішали на ходу», — каже Віталія.
Фото: Іван Чернічкін / Заборона
У суботу, 26 червня, активісти помітили, що виноград сохне — була спека.
«Я прийшов на будівництво, кажу — я місцевий житель, побачив, що у вас сохне виноград, хочу дізнатись, що сталося. Виконроб каже, що воду відключили, але ми його обов’язково поллємо, як з’явиться. Я відповів, що і сам можу принести води — пішов додому, взяв 20-літровий бутель, сходив у бювет, приніс води, але мені більше ніхто не відчиняв», — розповідає Тарас Грицюк.
Він зайшов у сусідній будинок, піднявся на кілька поверхів та дізнався, що рослину зрізали ще вчора: «На будівлі лишилася тільки основна маса рослини, яка всихає, бо її відрізали від коренів. Щоправда, потім представник забудовника знову з’явився і сказав, що виноград пересадили. Але виноград — це не частинка кореня. Це вся рослина, яка росла 30 років, тобто її знищили».
Інвестори
Офіційно замовником «реконструкції» виступає приватне акціонерне товариство «Квіти України». Щоправда, інвестор будівництва та перетворення будівлі на офісний центр невідомий. Його представляє «керуючий партнер» Олексій Пишний, який повідомив, що інвестиції у проєкт становлять 12 мільйонів доларів, а інвестори поїхали з України у 2014 році та повернулися у 2019-му — в «год, в котором мы все получили надежду что дома все изменится. Вся страна выбрала новый путь, нового Президента!!! новую парадигму ценностей, новую адженду».
Саме Олексій Пишний зараз є керівником акціонерного товариства «Квіти України», а походження коштів — невідоме.
У допроєктній документації було вказано, що архітектором підготовчих робіт буде Георгій Духовичний — активісти зустрілися з ним у майстерні та побачили проєкт з плануванням.
На ескізі — скляна коробка висотою 27 метрів з підземним паркінгом, каже Віталія: «В ескізі вони фактично демонтують основну частину будівлі, атріум. Залишають видимим лише вхід — там складне примикання до сусіднього будинку, який теж міг би зруйнуватися, якби вони все це розвалили».
Крім того, на ескізі видно, що громадський простір перед будівлею зменшується, залишається лише вузький тротуар. Наступного дня архітектор пообіцяв їм надіслати цей ескіз, проте не зробив цього — повідомив, що йому заборонив замовник.
«З того, що ми бачимо, забудовники намагаються запхати в цю будівлю функцію, яка туди взагалі не пасує. Там немає нормального місця під паркінг. По суті, вони хочуть зробити тут цей бізнес-центр, створити якийсь транспортний колапс просто на цій вулиці, а можливо взагалі, що в результаті ніякого паркінгу не буде і робіть з цим, що хочете. Тобто замість того, щоб знайти якусь відповідну функцію для простору, який їм дістався, вони намагаються перетворити його на офісний центр», — каже Віталія.
Будь-які роботи мали погоджувати з архітектором, який проєктував будівлю. Представники замовника дійсно дзвонили Миколі Левчуку, каже його донька та дослідниця ГО «Агенти змін» Анастасія: «Сказали, що хочуть зробити реконструкцію під офіси, чи хотів би він взятися за це. Батько відповів, що наявну будівлю неможливо переробити під офіси, і вона розташована саме так і з такою висотністю й у такій формі, як і має бути. Якась інша форма уже буде недоречною. Він, звичайно, не погодився, щоб там були офіси з більшою висотністю».
Фото: Іван Чернічкін / Заборона
Згодом Пишний опублікував пост, де пояснив, що, попри вже розроблене власне рішення разом з Духовичним, вони готові провести конкурс.
«Це схоже на відволікання уваги. Нібито ми готові, ми відкриті, але факти вказують на інше. Роботи почались із порушенням, вони не мали права встановлювати паркан чи демонтувати якісь частини будівлі. Фактично вони втрутилися в публічний простір міста, побудували паркан, знесли його, побудували інший, почали демонтаж без паспорта об’єкта. І зараз вони, по суті, знищили весь комплекс озеленення, який був на цій території, включно з цим 30-річним виноградом, кущами, деревами, туями», — каже Тарас Грицюк.
Анастасія Левчук називає конкурс демагогією: «Незрозуміло, що він означає. Це новий проєкт, який змінить зовнішній архітектурний вигляд будівлі? На це батько не дасть згоди. Інше питання, проігнорує це замовник чи ні. На прямі запитання, що мається на увазі під конкурсом, у якому вигляді, замовник не відповідає. Те, що замовник зрізав виноград, свідчить, що вирішили розбирати ту стіну, на якій він плівся, — інакше для чого він би його зрізав? Тобто, з одного боку, вони кажуть про конкурс, а з іншого, здається, вже вирішили, що не буде атріуму, що не буде стіни. Отож навіть без конкурсу рішення вже ухвалили».
Реконструкція, яку анонсують забудовники, фактично дорівнює руйнуванню оригінального плану будівлі, додає Тарас Грицюк, і порушує авторське право архітектора.
«Але проблема в тому, що авторські права можна відстоювати тільки в тому випадку, якщо оригінальна будівля залишається. За документацією забудовника вона дійсно залишається, бо це «реконструкція». У нас не дуже хороше законодавство — навіть якщо вони залишать лише фундамент, це вже буде «реконструкція», бо все повністю не зруйнували», — додає Віталія.
За її словами, з початку робіт будівля вже зазнала суттєвих руйнувань: всередині не залишилося унікальних вітражів.
Позиватися щодо порушень авторського права можна буде, наприклад, коли внаслідок проведених робіт зміниться зовнішній вигляд будівлі, каже Анастасія Левчук. У Законі «Про авторське право» прописано, що не можна спотворювати витвір автора — «тому що будівля щонайменше стоїть не посеред поля, а в місті, і під час її зведення проходила купу експертиз». Підстави позиватися до забудовника можуть виникнути на етапі, коли буде проєкт. Але проблема в тому, що його немає — роботи йдуть, а проєкту нема. «І я боюся, що будинок розвалять ще до його появи. Таке ставалося вже багато разів. Тут головне питання, чи ми встигнемо», — говорить Анастасія.
Зараз активісти створили відкритий лист, однією з цілей якого є надати пам’ятці охоронний статус об’єкта культурної спадщини та пам’ятки місцевого значення. Його можуть підписати всі охочі.
