Антивакцинатори вірять у чіпування і знищення «восьмого гена людини». Розповідаємо, чому виникають ці дивні теорії і як у цьому винна держава

В Україні двома дозами вакцини проти коронавірусу щеплено лише 13,5 % людей. Однією дозою — ще майже 17 %. Це найгірший показник у Європі й один із найнижчих у світі — менше тільки в найбідніших країнах Африки. Попри те, що кілька видів вакцини є в Україні у вільному доступі — у тому числі схвалені у всіх країнах Pfizer і Moderna — українці просто не хочуть вакцинуватися. Антивакцинатори знаходять безглузді аргументи, їх ненавидять і висміюють, але насправді проблема глибша й системніша, і розв’язати її швидко, на жаль, не вийде. Заступниця головної редакторки Заборони Юліана Скібіцька вивчила це питання й розповідає, чому люди не вірять вакцинам і що нам із цим робити.

Професор Фрібурзького університету у Швейцарії Паскаль Вагнер-Еггер, який вивчає теорії змов, каже, що вони виникли відразу після того, як людство перейшло до осілого способу життя й у цих суспільствах з’явилися стійкі інститути й боротьба за владу. Пандемія коронавірусу тільки загострила проблему, тому що тепер теорії змов безпосередньо впливають на вакцинацію.

Наприклад, один із найвідоміших конспірологічних рухів Qanon з’явився ще у 2016 році, під час президентської гонки Гілларі Клінтон і Дональда Трампа. Пізніше рух об’єднав у собі й антивакцинаторів — не востаннє через висловлювання Дональда Трампа про те, що ліки проти малярії допомагають при лікуванні коронавірусу, а демократи намагаються приховати цей факт.

Опитування, яке проводила група «Рейтинг» у березні 2021 року — тобто через рік після пандемії — показало, що в штучне походження коронавірусу вірять як мінімум 70% опитаних. У США в теорії змов, пов’язаних із коронавірусом, вірить кожен п’ятий. А от у Німеччині й Швейцарії цей показник істотно менший: у такі теорії, пов’язані з коронавірусом, вірять близько 30% опитаних. Це досить стійка цифра: приблизно така ж кількість людей погоджувалася з різними теоріями змов і до пандемії.

Як народжуються теорії змови

Другий важливий момент у створенні сприятливого підґрунтя для теорій змов, а зокрема для антивакцинаторів, — недовіра до держави та її інститутів. Чим вона вища, тим сильніші конспірологічні теорії. У східноєвропейських країнах цей рівень недовіри завжди був високим, тому що держава часто виступала як каральний орган. У західноєвропейських країнах, де ставлення до держави лояльніше, антивакцинаторів теж менше — хоча, звичайно, вони є й там.

«Держава ще й сама підігріла недовіру до себе неправильними діями на початку пандемії, — додає Ольга Духнич. — Ми пам’ятаємо президента без маски й заборону відвідувати парки. Усе це не додає довіри в населення».

Крім того, й самі лікарі, які мали б бути флагманами кампанії за вакцинацію, дотримуються суперечливих позицій. У березні цього року міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко говорив, що більш ніж половина лікарів не хочуть вакцинуватися.

Безглуздість і трохи науки

Найпопулярніший міф про вакцинацію — про те, що за допомогою щеплень населення «чіпують» для масового контролю. Цей міф — логічне продовження теорії про штучне походження коронавірусу. Так у антивакцинатора все складається в логічний ланцюжок: спочатку спеціально створили вірус, щоби заразити все населення, а потім усіх змусили вакцинуватися, пояснює Ольга Духнич.

Тобто міф не зароджується сам по собі: він базується на якихось фактах і знаннях. Наприклад, безглузда теорія про те, що «вакцини вбивають восьмий ген, який відповідає за зв’язок із богом», виникла не на порожньому місці, додає Духнич. У 2004 році американський вчений Дін Хаммер заявив, що виявив особливий ген, який відповідає за духовність.

А у 2021 році Білл Гейтс сказав, що РНК-вакцини вводять в організм «інструкції», які виробляють антитіла. Однак багато ЗМІ помилково поширили це як «Білл Гейтс визнав, що вакцини змінюють ДНК людини» — хоча насправді це біологічно неможливо. Тобто антивакцинатори вихоплюють уривчасту інформацію й інтерпретують її на свій лад, шукаючи прості відповіді.

«Навіщо вони [уряди] це все роблять? Вони хочуть нас чипувати! Це проста відповідь, яка все пояснює», — говорить Ольга Духнич.

Коронавірус не страшний

З 23 вересня Україну перевели в жовту зону карантину. Це означає, що на території країни почнуть діяти обмеження, спрямовані на зменшення захворюваності та смертності від коронавірусу. Починаючи з вересня кількість нових випадків зараження зростає щодня. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль сказав, що епідемічна ситуація в Україні погіршується, і закликав людей вакцинуватися активніше.

Однак навряд чи цифри, що збільшуються, вплинуть на антивакцинаторів, каже Ольга Духнич. За два роки пандемії люди звикли до неї, адже це важлива властивість людської психіки — адаптуватися до будь-яких обставин.

«До коронавірусу всі ставляться як до чогось буденного, — додає спеціалістка. — Крім того, люди не можуть сприймати всерйоз загрозу, яка, грубо кажучи, висить десь у повітрі: вони цього не розуміють. Інша справа вакцина — пряме втручання в організм».

І якщо смертність від коронавірусу не лякає антивакцинаторів, то будь-яка смерть після щеплення (але не від нього) одразу запам’ятовується й потім наводиться як аргумент проти вакцинації. Винні в цьому почасти й медіа, які завжди широко висвітлюють подібні випадки. А журналістам зовсім не обов’язково стверджувати, що людина померла саме від вакцини: антивакцинатор зробить такий висновок за них.

То як боротися з антивакцинаторами?

На це питання немає простої відповіді. Держави намагаються стимулювати вакцинацію, використовуючи метод батога і пряника: обмежуючи невакцинованих у правах і пропонуючи бонуси й подарунки тим, хто зробив щеплення. Але останній метод навряд чи подіє на переконаних антивакцинаторів — швидше навпаки, каже Ольга Духнич. «Вони подумають: «А чому це держава така добра? Безкоштовний сир, як відомо, буває тільки в мишоловці. Отже, мене точно хочуть чіпувати».

Обов’язкова вакцинація, яку Україна ввела для низки професій (вчителі, чиновники), може трохи поліпшити показники, додає Духнич. «Але тут ще й етичне питання: чи можна змушувати людей вакцинуватися», — говорить вона.

Тому боротьба з антивакцинаторами — це не стільки переконання й наукові аргументи (на кожен такий аргумент антивакцинатор знайде свій), скільки системна робота в кількох напрямах. Державі потрібно проводити масові інформаційні кампанії, які унаочнюватимуть, що саме дає вакцинація й чому коронавірус — небезпечна хвороба. «Наприклад, якщо в ліфті висітиме оголошення, що якщо ти не вакцинуєшся, то кілька людей із цього під’їзду помруть, є ймовірність, що людина замислиться», — каже Ольга Духнич.

Але все одно якісні зміни можливі, тільки якщо зміниться рівень довіри громадян до держави. І це першочергове завдання, над яким вона має працювати.