Частина співробітників Мінцифри, флагмана діджиталізації і розробника «Дії», вже цього року отримають зарплату в е-гривні. Глава департаменту стратегії і розвитку Нацбанку Арсен Макарчук заявив, що місцеву цифрову валюту (CBDC) введуть в експлуатацію наприкінці 2022 року. Журналіст і редактор телеграм-каналу FintechWave Андрій Сорокін спеціально для Заборони розповідає, з якими ризиками для громадян це може бути пов’язано.
Що таке CBDC?
CBDC (Central Bank Digital Currency) — це цифрова валюта центрального/національного банку. Він виступає її єдиним емітентом (організацією, у якої є право випускати гроші в обіг), створює і контролює її. CBDC підкріплена національною валютою у співвідношенні 1:1, тобто одна е-гривня дорівнює одній гривні і є її цифровим аналогом.
Цифрова валюта центробанку — це офіційний платіжний засіб: за її допомогою можна розплачуватися за покупки і переказувати гроші, зокрема за кордон. По суті, це «нова форма грошей» або вдосконалена версія фіатної (звичайної) валюти, яку забезпечує держава.
CBDC можна розділити на дві категорії: оптові (для банків і великих транзакцій, зокрема на міжбанківському ринку) і роздрібні (доступні широкій публіці для щоденних операцій). Більшість центробанків розробляють роздрібні цифрові валюти.
Чим CBDC відрізняється від звичайної валюти? А від безготівкового розрахунку?
Нацбанк випускає готівку у вигляді банкнот, кожна з яких має унікальний номер. Безготівкові гроші існують у вигляді записів на рахунках у комерційних банках. CBDC — повноцінний еквівалент готівки, вона не залежить від здатності банків її обслуговувати. Вона емітується у формі унікального коду, який зберігається на спеціальному електронному гаманці. Під час транзакцій кошти просто переходять з одного гаманця на інший, посередників (банків або організацій) при цьому немає або їхня участь мінімальна.
Найімовірніше, доступ до гаманців користувачі отримають через гаджети. Логічно, що для цього потрібен інтернет. Однак розробники CBDC працюють над тим, щоб транзакції можна було здійснювати в офлайн-режимі. Крім того, поки незрозуміло, чи можна буде розплачуватися цифровою валютою в іноземних інтернет-магазинах або за кордоном. Це залежить від домовленостей між країнами і можливостей інтеграції різних валют одна з одною.
Чим CBDC відрізняється від криптовалюти?
І CBDC, і криптовалюта — це цифрові валюти, але між ними є суттєві відмінності:
- Централізація. Є єдиний держорган (центральний банк), який виступає емітентом CBDC, він має всі інструменти регулювання операцій з нею. Криптовалюти завжди децентралізовані. Держави не можуть контролювати їхню емісію, поширення і використання.
- Забезпеченість. CBDC забезпечена реальними валютними резервами конкретної країни, криптовалюта — ні. «Крипта» не прив’язана до запасів звичайних валют, курс її обміну схильний до великих коливань.
Де у світі розробляють CBDC? Чому всі почали це робити?
Концепція CBDC з’явилася ще 1987 року — тоді її запропонував американський економіст Джеймс Тобін. Довгий час центробанки сприймали ідею її випуску скептично, проте все змінили такі фактори:
- Криптовалюти. Біткоїн, Ethreum та інші виводять грошовий обіг за рамки центральних і комерційних банків. Держави бачать у цьому загрозу фінансовій стабільності і намагаються зберегти контроль. Утім, поодинокі ініціативи з визнання криптовалюти як офіційного платіжного засобу не знаходять розуміння у світової спільноти. Так, легалізацію біткоїна в Сальвадорі розкритикував МВФ, хоча і не зупинив співпрацю з країною.
- Стейблкоїни. Це «стабільні» криптовалюти, прив’язані до запасів звичайних валют або фізичних товарів (нафта, золото). Найбільш показовий випадок — зі стейблкоїном Libra, який намагався випустити Facebook. Планували, що курс Libra визначатиметься на основі валютного кошика з долара, євро, єни і фунта стерлінгів. Проєкт розкритикували, у підсумку технологічний гігант відмовився від початкових планів щодо його запуску. Саме після цього Народний банк Китаю особливо активно взявся за створення цифрового юаня. Facebook же анонсував перезапуск Libra під новою назвою Diem, але вже прив’язаної до долара. У своєму травневому звіті блокчейн-стартап Bison Trails вказує Diem серед основних каталізаторів розроблення CBDC.
- Пандемія. На тлі поширення коронавірусу питання, як знизити частку готівки, стало ще актуальнішим.
За словами директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої, зараз можливість випускати CBDC вивчають 110 країн або понад половину центробанків світу. Офіційно її запустили поки що тільки Багамські острови. Найчастіше особливу увагу зосереджено на таких проєктах:
- Китай. Експерименти почалися ще 2014 року. Офіційною метою назвали скорочення витрат на обіг банкнот і посилення держконтролю над грошовою масою. Процес значно прискорився після планів Facebook, а також на тлі можливих санкцій з боку США — в системно значущому Bank of China припустили, що це може призвести до відключення від SWIFT. Очікується, що Китай запустить CBDC під час проведення зимових Олімпійських ігор 2022 року, користуватися ним зможуть навіть туристи. Зараз розплатитися цифровими юанями вже можна в деяких провінціях. Джерела Financial Times стверджують, що влада навіть вимагає від Mcdonald’s та інших американських компаній організувати прийом місцевої CBDC до офіційного запуску.
- США. Тут зовсім поспішають з розробленням нового фінансового інструмента, що вже критикують представники відповідальних органів. У травні з’явилася інформація, що в країні запустять як мінімум п’ять пілотних програм для тестування цифрового долара. За словами голови Федеральної резервної системи (ФРС) Джерома Павелла, китайська модель непридатна для США, оскільки дасть владі змогу стежити за транзакціями громадян. Крім того, він зазначив, що набагато важливіше все зробити правильно, а не поспішати.
- Євросоюз. Європейський центробанк (ЄЦБ) почав консультації щодо цифрового євро тільки 2020 року. Пілотний проєкт запустили цього літа, дослідження триватимуть два роки. За цей час потрібно вирішити питання дизайну, варіантів поширення і використання. У ЄЦБ підкреслюють, що європейська CBDC буде доповнювати готівку, але не замінювати її. Наприкінці жовтня було створено консультативну групу, куди увійшли представники європейських банків, фінтех-стартапу Stripe і IKEA. Окремі країни підтримують експерименти з CBDC: так, нещодавно у Франції протестували випуск облігацій, номінованих у цифровому євро. Проте сама ідея досі зазнає критики. Наприклад, член правління ЄЦБ Єнс Вайдман вважає, що CBDC може дестабілізувати фінансову систему під час кризи.
- Швеція. Згідно з проєктом e-krona, місцевий центробанк — Riksbank — випускатиме цифрову валюту, однак вона буде зберігатися на гаманцях фінансових посередників (наприклад, банків). Шведський досвід примітний тим, що держава в цьому випадку готова передбачити збереження режиму анонімності транзакцій. Тобто вона буде отримувати дані про баланси користувачів і платежі, але не особисту інформацію про них.
Що з цифровою гривнею?
Нацбанк України (НБУ) вивчає можливість випуску цифрової гривні з 2016 року. Перший пілотний проєкт реалізували через два роки. Цього року Верховна Рада ухвалила закон «Про платіжні послуги», в якому описано загальні принципи випуску цифрової гривні. У ньому вона визначена як «електронна форма грошової одиниці України, емітентом якої є Нацбанк». Після ухвалення іншого закону — «Про віртуальні активи» — голова НБУ Кирило Шевченко нагадав, що банк продовжує вивчати можливість випуску власних цифрових грошей.
За словами Шевченка, один з можливих напрямів дослідження е-гривні — обіг віртуальних активів (обмін, випуск та інші операції). Саме визначення «віртуальні активи» раніше стосувалося тільки криптовалют. Тепер же ним називають активи, які: а) мають цифрове вираження вартості; б) вільно торгуються на ринку; в) мають чітку систему обігу та ідентифікації. Голова НБУ уточнив, що е-гривня може стати основою інфраструктури для віртуальних активів в Україні.
Цифрова гривня може стати альтернативою готівці, платіжним дорученням, платіжним карткам і електронним грошам. Крім того, за її допомогою можна буде знизити вартість безготівкових операцій через відмову від еквайрингової комісії. У НБУ підкреслюють, що не йдеться про повну заміну паперових грошей і безготівкових розрахунків. Принаймні поки.
Перші випробування цифрової гривні відбулися ще 2018 року в межах експерименту Нацбанку. Гаманці адміністрував Нацбанк, розрахунок відбувається без участі комерційних банків і без комісій. Водночас у НБУ не відкидають, що можуть їм делегувати цю функцію. Наразі робота над упровадженням е-гривні триває: ще потрібно визначитися з архітектурою валюти і технологією, яка буде в її основі. Цікаво, що аналітики PwC поставили е-гривню на 4-те місце у світі як один з найбільш зрілих проєктів цифрових валют.
У липні Нацбанк провів опитування серед учасників фінансового ринку і зосередився на трьох варіантах використання е-гривні:
- роздрібні безготівкові платежі з можливим функціоналом «програмованих» грошей і можливістю здійснення цільових соціальних виплат;
- обіг віртуальних активів (наприклад, обмін, забезпечення випуску та інші операції);
- транскордонні платежі.
Навіщо взагалі це потрібно?
Серед головних переваг CBDC зазвичай називають такі:
- Швидкість і безпека. Транзакції в CBDC набагато швидші, підробити їх складніше. Відповідно, підвищується безпека і надійність платежів.
- Забезпечення фінансової стабільності. Центробанки деяких країн стурбовані концентрацією платежів у руках невеликої кількості гравців. Наприклад, у Китаї це Alipay і Tenpay. CBDC можуть змінити їхнє домінантне становище на ринку. Для Європейського центробанку цифрове євро — засіб конкуренції з іноземними стейблкоїнами.
- Зниження вартості транскордонних переказів. На думку експертів Банку міжнародних розрахунків, вони залишаються повільними, дорогими і непрозорими. CBDC зможе поліпшити їх, але тільки якщо країни будуть працювати спільно. Крім того, за наявності певної інфраструктури та домовленості різних країн цифрову валюту можна буде обмінювати безпосередньо під час угод і переказів.
- Створення нових механізмів соціальної підтримки. CBDC — це, зокрема, можливість для надання допомоги населенню. Наприклад, у разі кризи або стихійних лих легше здійснювати «вертолітну роздачу». Це саме стосується інших соціальних виплат, ідеться у звіті аналітиків Fitch Ratings.
- Розширення доступу до фінансових послуг. Доступ до фінансових послуг отримають ті, кому він зараз закритий або обмежений (наприклад, мігранти). У країнах з нерозвиненою фінансовою системою CBDC можуть забезпечити фінансову інклюзію та цифровізацію.
- Зростання конкуренції на ринку фінансових послуг. Центробанки зможуть бути конкурентоспроможними нарівні з комерційними гравцями. Новим учасникам простіше вийти на платіжний ринок. Це особливо актуально на тлі того, як банки тіснять технологічні гіганти (Facebook, Apple) і криптовалюта.
- Прозорість. Потенційно CBDC можуть підвищити збирання податків, сприяти виведенню бізнесу з тіні, забезпечити контроль за витрачанням коштів держпідтримки.
Чи все так райдужно?
Не зовсім. В економістів вистачає запитань до реалізації концепції CBDC. Наприклад, минулого року експерти найбільшого німецького фінансового конгломерату Deutsche Bank випустили звіт «Central Bank Digital Currencies: money reinvented», в якому вказали на такі аспекти:
- Інфраструктура. У банках вважають, що якщо валюта базується на технології розподіленого реєстру (блокчейн — один з його видів, на ньому базується більшість проєктів CBDC), це пов’язано з особливими ризиками. Вона ще не довела свою надійність для широкомасштабного впровадження, потрібні додаткові випробування.
- Складність прогнозування наслідків. Широких емпіричних досліджень CBDC в режимі реального часу досі не проводили.
- Небажані перегони між країнами. Запуск цифрової валюти в густонаселеній або особливо важливій для світової економіки країні може змусити інших швидко наслідувати її приклад, що позначиться на якості.
Вважається, що запуск CBDC сприятиме фінансовій інклюзії. Фахівці американського аналітичного центру Atlantic Council ставлять цю ідею під сумнів. Адже користувачеві в будь-якому разі буде потрібен смартфон, стабільний доступ до інтернету, мінімальні знання сучасних технологій і фінансова грамотність. Простіше кажучи, потрібно як мінімум розуміти, як встановити гаманець, поповнювати рахунок або оплачувати покупки й послуги. І це не кажучи вже про те, що необхідна сама націленість держави для вирішення проблеми доступу до фінансів. У цьому сенсі CBDC — це лише інструмент, а не вирішення проблеми.
Транзакції із CBDC розглядають як більш безпечні, але і тут усе не так однозначно. Аналітики Fitch Ratings змоделювали такий сценарій: через інтенсивний попит кошти з депозитів перетікають у гаманці для національних цифрових валют. На тлі цього знижується роль банків, збільшується кількість точок дотику між центробанком і всіма, хто користується CBDC. Це може лише підвищити ризик кіберзагроз. Про загрозу для банків пише і стратег JPMorgan Джош Янгер. На його думку, якщо клієнти швидко почнуть переводити кошти з банків на гаманці CBDC, самі банки можуть втратити від 20% до 30% фінансування. Питання щодо цифрових валют мають і в МВФ. У фонді вважають, що якщо CBDC стануть альтернативою депозитам, банки збільшать свої ризики, щоб підтримати прибутки.
Швидкість транскордонних переказів — ще один аспект CBDC, що приховує в собі потенційні проблеми. Наприклад, можлива ситуація, коли закордонна цифрова валюта почне витісняти локальну. У підсумку це створить ризики для фінансової стабільності і валютного суверенітету, зазначають у Банку міжнародних розрахунків.
Чим це небезпечно для громадян?
- Жодної анонімності. Сьогодні її певною мірою дає використання готівки і криптовалют. У випадку цифрових гаманців влада зможе відстежити будь-яку транзакцію в країні, визначити відправника й одержувача, а також заблокувати за потреби. Йдеться про повну деанонімізацію угод і платежів, тобто стовідсотковий контроль держави за розрахунками. Цікаво, що країни з не найдемократичнішими режимами намагаються відхреститися від цього певною мірою. Так, гендиректор Дослідницького інституту цифрових валют ЦБ Китаю Му Чанчунь заявив, що мета полягає в тому, щоб підтримувати анонімність на рівні невеликих платежів, але відстежувати більші суми. В реальності ж гроші під повним контролем авторитарної держави виглядають досить моторошною антиутопією. На думку директора зі стратегії Фонду прав людини Алекса Гладштейна, витіснення готівки і можливість миттєвого аналізу транзакцій дадуть змогу використовувати соціальну інженерію в таких масштабах, про які раніше і подумати було не можна.
- Обмежений термін придатності. Така функція технологічно може бути у CBDC. Не виключено, що держава може реалізувати її, щоб стимулювати населення до витрат, прискорення обігу грошей в економіці. Подібний експеримент уже провели в Китаї: в Шеньчжені 100 тис. жителів отримали по 200 цифрових юанів кожен. Витратити їх можна було тільки у відібраних владою магазинах (щоправда, їх було 10 тис.) і всього за 10 днів. Водночас потрібно було завантажити додаток і ввести в нього всілякі персональні дані. Не виключено, що інші держави будуть змушувати витрачати кошти в періоди рецесії, щоб різко обмежити «термін придатності» грошей. Або навіть зовсім заборонити «накопичення» в кризові періоди.
- Програмованість. Про програмованість як найважливіший недолік СBDC пише автор книги «Біткоїн: майбутнє грошей?» Домінік Фрісбі. Не виключено, що влада передбачить можливість витрати соціальних виплат лише на певні цілі. Наприклад, за них можна буде купити обмежене коло товарів або послуг. У країнах з нерозвиненими демократичними інститутами і слабким громадянським суспільством влада може по-різному скористатися цією можливістю. Наприклад, у вас просто не вийде придбати цифровий контент країни, яку оголосили «ворожою», або фінансово підтримати місцеву опозицію. Також можливі автоматичні штрафи і стягнення. Скористатися лазівками в податковому законодавстві стане значно важче. Особливо це стосується бізнесу, який не завжди хоче світити прибуток, щоб, наприклад, скористатися спрощеним режимом. І, найголовніше, держава цілком зможе передбачити заборону обміну CBDC на криптовалюти, щоб нічого не було в тіні.
- Кіберзагрози. Великі криптопроєкти зазнавали зламів, аналогічна історія може повторитися з CBDC. Це загрожує неймовірними потрясіннями як на рівні окремої людини, так і цілої країни. Традиційна фінансова система має кілька додаткових рівнів безпеки — і це підсумок багатьох років і сумного досвіду кібератак.
Що далі?
Поки що CBDC ще «сирі» і не випробувані на практиці. Однак коли їх почнуть запускати передові країни, їхній досвід можуть охоче перейняти слабкі економіки, зокрема демократичні лише номінально. Тільки на основі менш тривалих розробок і на тлі більш репресивного законодавства.
Для звичайного користувача різниця буде непомітна. Національна цифрова валюта по суті відтворює платіжні системи Visa і MasterCard. Можливо, що для її популяризації будуть застосовувати різні заходи — від більш зручного і простого сервісу до обов’язкового використання певними соціальними групами. У цьому сенсі показовим є приклад Росії з її національною платіжною системою «Мир», картки якої видають бюджетникам.
У звіті Global Payments Report 2021 аналітики консалтингової компанії McKinsey пишуть, що перехід на CBDC неминучий. Опитування компанії Guardtime в 10 найбільших країнах Європи та Азії, а також США і ОАЕ показало, що тільки 10% споживачів не хочуть використовувати CBDC.
Цілком можливо, що на початкових етапах ніхто дійсно не заборонить далі використовувати готівку або традиційні електронні гроші. Однак якщо CBDC дійсно виявляться комфортним інструментом, то поступово на них почнуть масово переходити. Популяризація безготівкових розрахунків за допомогою гаманців Apple Pay або безконтактні платіжні картки — яскраве тому підтвердження.
Заради справедливості припустимо, що за такого рівня контролю може стати менше корупції й шахрайства. Як і нецільового витрачання соціальних виплат. Держава дійсно в певному сенсі може стати ефективнішою. Але чи буде нам у ній вільніше — велике питання.
