Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини. Заборона розповідає, хто й як це робить | Заборона
Читаєте зараз
Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини. Заборона розповідає, хто й як це робить

Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини. Заборона розповідає, хто й як це робить

Forensic Architecture

Лондонське агентство Forensic Architecture досліджує злочини, пов’язані з порушенням прав людини, і за допомогою доступних технологій доводить їх, змінюючи хід гучних розслідувань. Головна редакторка Заборони Катерина Сергацкова поговорила з командою і розповідає, чому вивчати досвід судової архітектури корисно всім, хто бореться за справедливість і розслідує злочини проти вразливих спільнот.


Forensic Architecture – дослідницьке агентство, що виникло на базі Центру дослідження архітектури в лондонському університеті Голдсмітс. Його заснував британський професор архітектури Еяль Вейцман, а підштовхнув до цього судовий процес над письменником Девідом Ірвінгом у кінці 1990-х. Письменник заперечував Голокост, ґрунтуючись на розмитих супутникових фотографіях зруйнованого концтабору в Освенцімі. В’язні, які вижили, стверджували, що в даху крематорію, де спалювали тіла загиблих, утворилася діра від падіння каністри з ціанідом. На нечітких знімках отвору не було видно, тому Ірвінг зробив висновок: «Не було діри – не було Голокосту» (No hole, no Holocaust). Вейцман досліджував цю справу в контексті супутникових знімків як один із прикладів для розробки інструментів архітектурної криміналістики.

Робота Forensic Architecture, в якій задіяні дизайнери, кінематографісти, психологи, програмісти, археологи та журналісти, схожа на роботу детективного агентства. Міждисциплінарне бюро спеціалізується на дослідженні просторової інформації для судово-медичної експертизи. Команда Вейцмана змінила звичне розуміння меж архітектурних знань і практик, впровадивши нові інструменти в розвиток криміналістики і дослідницького процесу. Робота агентства часто включає в себе дослідження з відкритим кодом, побудову цифрових і фізичних моделей, 3D-анімацію, створення віртуальної реальності та картографічних платформ.

police brutality at the black lives matter protests - <b>Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини.</b> Заборона розповідає, хто й як це робить - Заборона
Police brutality at the black lives matter protests / Forensic Architecture

Одна з останніх праць на сайті Forensic Architecture присвячена реконструкції недавніх подій в США: це платформа, на якій зібрані і класифіковані випадки застосування поліцією сили під час протестів Black Lives Matters. А підхід був розроблений під час роботи над великим проєктом «Битва за Іловайськ», який агентство презентувало торік.

Зібрати докази з відкритих джерел

Ми розмовляємо з учасником колективу FA, дослідником архітектури й аніматором Ніколасом Зембаші по відеозв’язку через Zoom. Через спалах пандемії коронавірусу, яка триває в Великій Британії, він працює з дому. За рахунок великих навушників-гарнітури Ніколас схожий на астронавта, що веде мовлення з орбіти. Насправді, те, чим займається Ніколас у FA, за складністю цілком можна порівняти з дослідженням космосу. Зембаші – один із творців інтерактивної онлайн-платформи «Битва за Іловайськ», що присвячена вторгненню російських танків на окуповані території Донбасу. Проєкт являє собою карту, на яку нанесені точки – локації, де були записані пов’язані з Іловайською битвою відео. Це понад 2500 записів, знятих професійними журналістами, аматорами, солдатами і місцевими жителями, які стали свідками вторгнення. Також можна подивитися 8-хвилинний фільм, який команда змонтувала з цих відео і власних 3D-розробок.

Платформу створили на замовлення групи юристів з Європейського центру захисту прав людини EHRAC як наочний аргумент російського військового втручання. Це, по суті, база візуальних доказів вторгнення.

forensic architecture built a digital model of the russian t 72b3 tank and used it to verify possible sightings of russian tanks in the region around ilovaisk. forensic architecture 2 - <b>Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини.</b> Заборона розповідає, хто й як це робить - Заборона
Forensic Architecture built a digital model of the Russian T-72B3 tank, and used it

to verify possible sightings of Russian tanks in the region around Ilovaisk / Forensic Architecture

«Ми змогли незалежно верифікувати, що і де відбувалося, в який час, в якому місці, – розповідає Ніколас Зембаші. – Головна складність була в тому, щоб показати взаємозв’язки між інформацією, щоб масив даних бачився чимось осмисленим. Потрібно було, щоб судді не загубилися в морі інформації».

«Іловайськ» був першим розробленим «форенсіками» проєктом, в якому дослідження поєднувалися з AI-інструментами. Наприклад, Зембаші разом із командою створив 3D-модель танка, який застосовували російські війська, і навчив розпізнавати цю модель на зображеннях і відео. Таким чином, із величезного масиву динамічних зображень та іншої інформації, створеної людьми в ході одного з найжорстокіших епізодів в сучасній історії Європи, вдалося отримати сліди присутності конкретних танків на українській території. Розроблені Forensic Architecture інструменти доступні для всіх за посиланням.

Раніше складно було уявити, що набір відеозаписів і 3D-моделінг може постати як свідчення воєнних злочинів у суді. Однак розвиток технологій змінює природу подій і доказів, так само як «гібридні» події вимагають «гібридних» досліджень.

the battle of ilovaisk platform gathers together the open source evidence for russias military presence in eastern ukraine in august 2014. forensic architecture - <b>Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини.</b> Заборона розповідає, хто й як це робить - Заборона
The Battle of Ilovaisk platform gathers together the open source evidence

for Russia’s military presence in eastern Ukraine in August 2014 / Forensic Architecture

Команді Forensic Architecture неодноразово вдавалося розкривати злочини, які намагалися приховати влада. Наприклад, у 2014 році архітектори допомогли реконструювати сцену вбивства двох палестинських підлітків на Західному березі річки Йордан, в околицях Бейтунії. Міністр оборони Ізраїлю заявляв, що підлітки кидали «коктейль Молотова» в ізраїльських солдатів, тому їх застрелили. На основі відеозаписів і зображень, зроблених журналістами під час трагедії, які показували зовсім іншу картину того, що відбувалося, дослідники створили 3D-моделі місцевості і дійових осіб та провели звуковий аналіз. «Форенсікам» вдалося визначити, де перебував солдат, який стріляв в дітей, і марку гвинтівки. Зрештою вони дійшли висновку, що в підлітків стріляли НЕ гумовими кулями, як стверджувала влада, а бойовими патронами. Після публікації розслідування ізраїльські військові визнали провину солдата в ненавмисному вбивстві.

Перезібрати простір, якого більше немає

В архітектурної криміналістики з’являється дедалі більше послідовників по всьому світу. У 2019 році в Україні виникло агентство Center for Spacial Technologies, що спеціалізується на архітектурних дослідженнях, рішеннях для зеленої економіки й інфраструктури та виявленні проблем у будівельному середовищі, що впливають на зміни клімату. Директор Максим Рохманійко каже, що агентство здебільшого виконує технічно складну роботу, пов’язану з 3D-моделюванням.

Рохманійко архітектор за фахом, але перейшов із професії у міждисциплінарну дослідницьку сферу. «Набагато цікавіше вивчати, які сили формують наші міста, ніж зводити будинки, будучи просто сервісом, – каже він. – Жодна архітектурна історія-теорія не допоможе зрозуміти, чому у нас з’являються всі ці «людинники», оскільки це продукт не архітектури, а вільного ринку, який ліг на поганий соціальний консенсус і український урбаністичний простір. Це спосіб отримати надприбуток».

Найбільш помітний проєкт українських «форенсіків», над яким вони зараз працюють, – це створення 3D-моделі Бабиного Яру на території Києва, де відбувалися масові розстріли євреїв і ромів нацистами у вересні 1941 року. Архітектори за наявними фотографіями, архівними матеріалами і топографічними картами моделюють рельєф яру станом на момент трагедії. Таким чином, каже Рохманійко, вони «перезбирають» територію, яку радянська влада слідом за нацистами десятиліттями намагалася стерти з колективної пам’яті.

«Від Бабиного Яру 1940-х років залишилося фізично дуже мало простору, – пояснює Рохманійко. – Зараз він виглядає зовсім не так, як тоді – в тому числі тому, що його засипали і залили рідким грунтом. Згодом ми збираємось розібратися і з тим, як територію забудовували, і як сталася Куренівська трагедія, – і візуалізувати це».

 Дивитися на чужі страждання

«Ми постійно працюємо з травмою, – каже Ніколас Зембаші. – Розглядаючи тонни зображень, ми бачимо безліч травмованих людей. Наприклад, у відеозаписах з Іловайська – спалені тіла солдатів, харрасмент, крики, багато травмуючих речей демонструється. І те, що ти дивишся на них через екран, не означає, що ти нічого не відчуваєш».

forensic architecture used machine learning and computer vision techniques to find military vehicles within thousands of hours of open source video footage. forensic architecture - <b>Архітектурна криміналістика дає змогу розкривати воєнні злочини.</b> Заборона розповідає, хто й як це робить - Заборона
Forensic Architecture used machine learning and ‘computer vision’ techniques

to find military vehicles within thousands of hours of open source video footage /

Forensic Architecture

Зембаші каже, що одне із завдань Forensic Architecture – за допомогою технологій показувати не тільки зв’язки між елементами інформації, а й надавати всьому цьому сенс. Без візуалізації масив зображень залишається незв’язаним масивом, а FA знаходять способи, як організувати його в зрозумілий наратив. Часом така робота триває місяцями. Наприклад, дослідження відеозаписів і зображень, моделювання та створення інструментів для «Битви за Іловайськ» охопило півроку, і ще близько трьох місяців пішло на створення платформи.

«Досить часто державні структури, чиї злочини проти прав людини ми викриваємо, кажуть, що те, що ми робимо, – це «фейк ньюз», – каже Зембаші. – Але ми не претендуємо на істину в останній інстанції. Ми не авторитети правди, не авторитети академічного дискурсу. Ми лише пропонуємо інструменти та техніки, щоб вивчати важливі для суспільства події».

Нагору