Читаєте зараз
Бахмут: чому важливо утримувати місто та чого чекати у разі відступу ЗСУ?

Бахмут: чому важливо утримувати місто та чого чекати у разі відступу ЗСУ?

Oleksandr Humeniuk

14 березня 2023 року після чергового засідання ставки верховного головнокомандувача президент України Володимир Зеленський оголосив, що було прийнято рішення про подальшу оборону міста Бахмут. Російські війська намагаються захопити його вже близько восьми місяців. Наразі Бахмут поділений на дві частини: східну контролюють росіяни, а західну — українська армія. Заборона разом з військовими експертами розібралась у стратегічній важливості цієї ділянки фронту та у подальшій перспективі міста.


Яка ситуація у Бахмуті 

Після захоплення сусіднього міста Соледар у січні 2023-го росіяни сконцентрували свої зусилля на Бахмутському напрямку. Всю зиму російська армія та найманці ПВК «Вагнер» штурмували позиції українських військових у Бахмуті, щоб зайти та захопити населений пункт. Бої на околицях міста фактично розпочалися ще у грудні 2022 року, однак росіянам досі не вдалося повністю взяти місто в облогу та захопити, пояснює Забороні полковник запасу та військовий експерт Роман Світан.

«Це все залежало від ступеня їхнього просування з південного сходу на північний захід. Тобто рух росіян спочатку на Красну гору, потім на Парасковіївку, і далі у бік Слов’янська вздовж дороги. Саме цей рух російських військ змусив нас відійти й утримувати вже рубіж оборони у районі річки Бахмутки. Тому вони, звичайно, зайшли в східну частину Бахмута зі сходу, і в районі Бахмутки ми їх утримуємо».

Фактично успіх просування військ РФ до самого міста залежав від успіхів їхніх сил, що обходили місто по флангах. У січні цього року росіянам вдалось окупувати Кліщіївку, а у лютому — зайти до населеного пункту Красна Гора, після чого окупаційні війська досягли своєї цілі та оточили Бахмут з півдня та півночі.

«Поки що це співвідношення можливостей по флангах. Тобто вони з півдня намагаються обійти місто, і нам доводиться просаджуватися до лінії оборони, яка йде вздовж траси Костянтинівка — Бахмут. З півночі вони теж намагаються обійти — там ми зараз утримуємо район заводу обробки кольорових металів. Тобто в основному причина нашого відходу в тому, що вони вийшли по півночі вздовж траси у бік Слов’янська і почали оточувати місто», — зазначає Роман Світан. 

З метою вирівнювання фронту командування ЗСУ прийняло рішення про відхід українських військ на правий берег річки Бахмутки, яка розділяє місто. Військовий експерт Роман Світан впевнений, що відхід військових ЗСУ до річки Бахмутки був правильним рішенням, адже це дозволило не лише вирівняти лінію фронту, а й врятувати з оточення техніку:

«Це дозволило нам вивезти техніку, бо всередині міста можна працювати без техніки, лише штурмовими групами. Поки ми утримували лінію міста, то ми це робили технікою, але вона вже потрапила з трьох боків під удари. Сама техніка — це дуже гарна ціль для ворога, особливо у міських умовах. Тому все правильно було зроблено. Відхід до найкращого рубежу оборони».

Чому Бахмут важливий?

Російське військово-політичне керівництво не приховує, що однією з цілей так званої спеціальної воєнної операції є повна окупація Донецької та Луганської областей. І якщо Луганська область наразі окупована майже повністю, то з Донецькою для росіян все набагато складніше. 

Утримання Бахмута українськими збройними силами має надзвичайне стратегічне та військове значення з огляду на географічне розташування населеного пункту. Поруч з містом проходять дві важливі дороги: північніша веде до міста Слов’янськ, а південніша — у напрямку Часового Яру та Костянтинівки. Таким чином, рух до жодного з цих населених пунктів неможливий, поки під українським контролем буде залишатись Бахмут. Також розташування стратегічного міста дає ЗСУ можливість атакувати росіян у фланги, якщо ті підуть північніше на Слов’янськ чи південніше на Костянтинівку в обхід Бахмута, зауважує Роман Світан:

«Бахмут — це головна цеглина в загальній стіні донецького фронту. Саме район Бахмута: він утримує весь фронт від обвалу. Росіяни не можуть висунутися ні на Слов’янськ на північ, ні на Костянтинівку на південь, поки тримається Бахмут і поки там є наші частини. Росіяни чудово розуміють, що можуть потрапити під флангові удари наших частин з Бахмута. Саме тому вони намагаються цю цеглину видавити або якось знищити. Тому нам дуже важливо його утримувати рівно стільки, скільки потрібно і поки це можливо».

Аналітики стверджують, що у разі виходу українських військ з зайнятих позицій у місті загальна лінія наступу на цьому напрямку може суттєво збільшитися. Тоді російські окупаційні війська, що наразі рухаються по флангах від Бахмута, можуть об’єднатися в один суцільний фронт.

«Якщо завтра ми вийдемо з Бахмута, то післязавтра ширина наступальних дій у росіян збільшиться. Ось саме на цю дугу бахмутську. Тобто зараз по дузі десь кілометрів 30 вони наступають у районі Бахмута. Але на решті лінії фронту наступів практично немає. Якщо ж ми відійдемо і вирівняємо фронт, то ця дуга розвернеться. Тобто десь 30 кілометрів додасться до тих 30, які є, а 60-кілометровий фронт наступу буде набагато складніше утримувати, і тоді нам дійсно доведеться підтягувати туди резерви з інших ділянок», — додає військовий експерт Роман Світан.

В одному зі своїх звернень президент України Володимир Зеленський назвав утримання Бахмута важливим, тому що на цій ділянці фронту ЗСУ знищує найбільш боєздатні підрозділи російських окупаційних військ, що у перспективі допоможе Україні у подальших боях. Експерти у розмові з Забороною підтвердили, що і кількісні, і якісні втрати армії РФ під Бахмутом дійсно вражають. Ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін говорить про десятки тисяч втрат у лавах армії РФ на цій ділянці фронту:

«Не можу сказати, наскільки ці війська підготовлені, але це були дуже боєздатні підрозділи, яким завдано істотної шкоди під Бахмутом. Втрати окупантів там зараз обчислюються десятками тисяч. Тобто не тисячами, а десятками тисяч. Хтось говорить про 30, хтось навіть про 50 тисяч, але в будь-якому випадку тут ідеться вже про десятки тисяч втрат особового складу. Там загинуло багато штурмової піхоти, яку вони могли б використати на інших ділянках, якби її не ліквідували на Бахмутському фронті».

З цим твердженням погоджується й український полковник запасу Роман Світан:

«Річ у тім, що за останні пів року, що вони штурмують Бахмут, вони втратили десь від 20 до 30 тисяч особового складу військ. Тобто це ті, хто повністю виведений з ладу. А це дуже великі цифри. Ці цифри непіднімні навіть для російської армії в одній точці. Проте вони на них пішли. Коштом знищення оцих тисяч вони просунулися на 30 кілометрів. Тобто можна сказати, що за кожен кілометр вони по тисячі людей клали».

Чи вплине утримання Бахмута на майбутній контрнаступ ЗСУ

Оборона Бахмута та знищення російської штурмової піхоти, на жаль, не є одностороннім процесом. Російські штурми, кількість яких інколи сягала понад сто на добу, завдавали суттєвих втрат і українським підрозділам. Висока інтенсивність бойових дій на цій ділянці фронту змушувала ЗСУ постійно поповнювати сили тут новими резервами. 

Останнім часом багато західних ЗМІ почали писати про те, що резерви, які Україна витрачає на оборону Бахмута, мали бути залучені у контрнаступальних діях, і що така їхня витрата не є доцільною з точки зору західних політиків та військових. Ізраїльський військовий експерт Давід Гендельман заперечує, що резерви на оборону того напрямку витрачаються марно. Питання у кількості цих резервів, наголошує Гендельман.

«Те, що витрачено на оборону, не може бути витрачено на наступ в іншому місці. Зрозуміло, що Україна не кинула туди всі свої стратегічні та оперативні резерви — кинули лише якусь частину. [Збройні сили України] вирішили продовжувати тримати оборону, отже, мабуть, поки [військових] вистачає. Паралельно готуватимуться нові бригади, корпуси та резерви, і саме це є ключовим питанням».

Військовий експерт Ігаль Левін у розмові з Забороною наголосив, що резерви, які направляють до Бахмута, взагалі не мають жодного стосунку до тих сил, що готуються до контрнаступу. 

«Те, що перекидається на Бахмут — це не ті підрозділи, які братимуть участь у великому контрнаступі. Я нагадаю, що дуже багато з тих, хто братиме участь у великому контрнаступі, взагалі перебувають за кордоном та навчаються», — розповідає Ігаль Левін.

Які перспективи Бахмута

Попри те, що росіяни вже частково зайняли населений пункт, говорити про швидку здачу Бахмута чи відведення звідти українських військ було б передчасно. Наразі характер військових дій на цій ділянці фронту перейшов до вуличних боїв, тож подальше утримання міста таким чином може тривати доволі довго. Головним чинником, який впливатиме на можливості української армії в обороні міста, є постачання туди провізії, боєприпасів та нових підрозділів. 

«Все залежить від конкретного співвідношення сил. Як ми бачимо за повідомленнями, українська сторона постійно перекидає туди додаткові сили та резерви. Зокрема, прикладаються сили, щоб утримувати коридор постачання. Зрозуміло, що без постачання далі оборонятися там буде неможливо. Тобто все залежить скоріше не від ситуації в самому місті, а саме від можливості подальшого постачання», — розповідає Давід Гендельман.

Виходячи з останніх заяв вищого українського керівництва про те, що Бахмут будуть продовжувати обороняти, можна зробити висновок: якщо українській армії вдасться зберегти шляхи постачання резервів та всього необхідного до міста, то Бахмутський гарнізон зможе продовжувати утримувати населений пункт ще тривалий час.

Експерт Роман Світан переконаний, що Україна буде намагатись утримати місто до початку власного контрнаступу.

«Я практично впевнений, що Бахмут ми до початку нашого наступу не віддамо. Тобто будемо його утримувати, контролювати й виконувати ті завдання ще десь місяць. Ну, а після того, як ми почнемо наступ, росіянам буде вже не до наступу свого. У них не вистачатиме сил утримати наш наступ. Їм доведеться перекидати сили, відводити їх та вирівнювати фронт. Тобто повертатись на деякі стартові рубежі», — додає Роман Світан.

Однак варіант, за якого українським військам все ж доведеться вийти з Бахмута, відкидати також не варто. У такому разі українські військові відійдуть на інші захищені оборонні редути. На південному сході новим рубежем оборони для української армії, швидше за все, стане Часів Яр, де в української армії є підготовлені захисні позиції. Також відомо, що Слов’янськ та його околиці теж серйозно підготовлені до можливої оборони.

«Лінія оборони на заході від висот у Часовому Яру готова, і в принципі, якщо виникне питання щодо оперативного оточення або оточення Бахмутського гарнізону, то Бахмутський гарнізон вийде на Часів Яр. Є ще Слов’янські укріплення. Там дуже великий укріплений район біля Слов’янська, Краматорська та Дружківки. Просто вихід росіян ближче до Слов’янська та Краматорська дозволить їм завдавати артилерійських ударів по цих містах, а ось це було б небажано», — пояснює Роман Світан.

Що стосується ризику підходу російських військ до Костянтинівки, то, за словами експертів, з якими поговорила Заборона, це місто також серйозно укріплене, і на його захоплення у росіян може не вистачити ані часу, ані засобів.

«На Костянтинівку вони навряд чи підуть, намагатимуться йти на Слов’янськ — намагатимуться принаймні. Швидкість, якщо брати те, як вони йдуть зараз, то йтимуть вони кілька місяців, а це просто вже час, коли ми почнемо наступати, і їм тоді буде не до наступу взагалі. Вони не мають часу вийти на Слов’янськ», — додає Роман Світан.

Підсумовуючи, можна сказати про те, що в будь-якому випадку операція з окупації Бахмута вже обернулася для росіян провалом. Кількість витраченого часу, зусиль, життів солдатів та ресурсів непорівнянна з «результатами», яких досягла російська армія. 

«Вони штурмують Бахмут вже приблизно 8 місяців, а якщо відраховувати з моменту захоплення Попасної, то вже 10 місяців. Ну, у всіх планах це фіаско. Втратити десятки тисяч людей протягом 8 місяців, щоб тільки в кліщі затиснути невелике містечко на величезному фронті — ну, успіхів їм з такою “ефективністю”», — розповідає Ігаль Левін.

Водночас ситуація навколо Бахмута показала всі слабкості російської армії. Попри проведену мобілізацію, активну участь приватних військових компаній та гучні заяви російських пропагандистів про «зимову наступальну кампанію», все, на що спромоглась «друга армія світу», — це вести тактичний наступ на одній ділянці розміром кілька десятків кілометрів на фронті, що простягається на більш ніж тисячу кілометрів. 

«Сам по собі факт, що з усього фронту завдовжки 1300 кілометрів єдине місце, де хоч і повільно, але росіяни просуваються, — це Бахмут. В принципі це саме по собі вже показує, що потенціалу для справді якихось великих наступів та проривів у них [росіян] немає. А втрата ще певної кількості сил на Бахмутському напрямку їхнє становище не покращує», — резюмує Давід Гендельман.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій