«Білі» смартфони та сімки за паспортом. Як українців хочуть захистити від шахраїв і чому це може не допомогти

Українців пропонують перевести на контрактне обслуговування мобільного номера, якщо він прив’язаний до банківської картки — простіше кажучи, реєструвати сім-картку за паспортом у такому випадку. Відповідний законопроєкт уже розробили, а нещодавно про ініціативу нагадав нардеп від «Слуги народу» Олександр Федієнко. Журналіст та редактор телеграм-каналу FintechWave Андрій Сорокін з’ясував для Заборони, у чому її суть та як ще депутати хочуть контролювати смартфони.

Навіщо це потрібно?

На думку Олександра Федієнка, подібні заходи допоможуть краще захистити банківські рахунки українців від шахраїв.

«Припустимо, громадянин має банківську картку, прив’язану до конкретного номера телефону. Шахрай робить певні маніпуляції з цією карткою, використовуючи номер мобільного її власника. Потерпілий звертається по допомогу до кіберполіції, а кіберполіція, своєю чергою, зв’язується з мобільним оператором. Але якщо номер не є контрактним, оператор не зможе нічим допомогти правоохоронцям. Адже номер фактично нічийний», — заявив нардеп у коментарі GSMinfo.

Сама ініціатива міститься в законопроєкті, поданому в серпні цього року. Працювати над ним почали ще з квітня — за це відповідають члени комітету ВР із питань цифрової трансформації, більшість із яких входять до керівної партії. У пояснювальній записці ідея прив’язки сім-карток до паспортів зумовлена ​​виключно турботою про громадян.

«Вже зараз багато хто користується інтернет-банкінгом, отримує виписки-баланси на свої мобільні телефони, замовляє товари та послуги через інтернет. Водночас зростають і ризики шахрайства. Непоодинокі ситуації, коли в результаті викрадення телефонів, у пам’ять яких були внесені персональні дані, виникали прикрі непорозуміння з банківськими рахунками. З огляду на те, що 85% абонентів в Україні користуються послугами мобільного зв’язку анонімно, проблема набуває характеру загальнонаціональної», — вважають автори законопроєкту.

На їхню думку, реєстрація сім-карток стане лише формальністю: більшість абонентських номерів уже прив’язані до конкретних людей через банківські сервіси. Проте депутати все ж хочуть з’ясувати, як населення відреагує на це: зараз законопроєкт проходить соціальне дослідження, зазначив Олександр Федієнко.

Реакція громадськості цілком може бути негативною. Сама ідея нагадує норму про продаж сім-карток за паспортом із «Диктаторських законів» від 16 січня 2014 року. І хоча згодом вона неодноразово озвучувалася, до реалізації справа не доходила. Однак не виключено, що така дискусія стане можливою, якщо ухвалять законопроєкт про створення реєстру ідентифікаторів IMEI — його вже схвалив і рекомендував Раді прийняти за основу той самий комітет із питань цифрової трансформації.

Що таке IMEI?

IMEI (International Mobile Equipment Identity) — міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання, який складається з 15, а іноді 17 цифр. На його основі оператор зв’язку впізнає телефон та реєструє появу абонента в мережі. У IMEI зашифровано таку інформацію:

• кодування за Type Approval Code;
• код країни, де виконане фінальне складання пристрою;
• унікальний серійний номер;
• резервний номер.

Знайти IMEI можна на коробці від смартфона, всередині корпусу, а також у налаштуваннях операційної системи.

Кожен гаджет отримує номер IMEI від виробника під час виготовлення. Надає його асоціація мобільного зв’язку GSM Association. За допомогою IMEI можна відстежити місцеперебування та переміщення пристрою, якщо він підключений до мережі. Так можна шукати вкрадені мобільні телефони, а оператори можуть блокувати їх за допомогою IMEI.

Водночас IMEI може стертися під час перепрошивання й навіть оновлення операційної системи, якщо це пристрій на Android. Крім того, власники смартфонів на Android можуть навіть змінити цей номер самостійно. Така процедура має ризики, але провести її може чи не кожен — в інтернеті достатньо інструкцій.

Реєстр IMEI ведеться в Україні не перший рік, проте тепер нардепи запропонували використовувати його для блокування сірих смартфонів, ввезених без митного оформлення.

Як це має працювати?

Один з авторів законопроєкту — той самий Олександр Федієнко — заявив, що йдеться про створення автоматизованої інформаційної системи обліку міжнародних ідентифікаторів та реєстру ідентифікаторів. Міжнародні ідентифікатори в ньому отримають один із трьох можливих статусів:

• • дозволений — коди IMEI всіх пристроїв, що працювали в мобільних мережах до 1 липня 2022 року. Йдеться про пристрої, які легально ввезли імпортери чи громадяни (останні можуть провезти не більше двох на особу);
• • тимчасово дозволений — пристрої з несправжніми або клонованими IMEI, які підключалися до українських стільникових мереж до 1 липня 2022 року. До них, зокрема, можуть належати власні пристрої громадян, завезені з-за кордону. Їм буде дозволено працювати в мережі 120 днів для реєстрації в списку дозволених. Іноземці, які перебувають на території України, також зможуть користуватися своїми телефонами до 120 днів.
• • заборонений — украдені, підроблені та ввезені контрабандою гаджети.

За словами Федієнка, цей поділ відповідає так званим «білим», «сірим» та «чорним» спискам, передбаченим у прийнятих документах Міжнародної спілки електрозв’язку. Водночас усі телефони матимуть змогу працювати в мережах операторів до 31 грудня 2024 року.

Крім того, у серпні стало відомо і про законопроєкт, який запроваджує кримінальну відповідальність за нелегальне ввезення техніки на територію України. З 1 липня 2022 року в Кримінальному кодексі можуть з’явитися покарання за такі злочини:

• переміщення в Україну поза митним контролем смартфонів та іншого обладнання з IMEI-кодом;
• зміна IMEI-коду на телефоні;
• продаж підробленого або вкраденого телефону.

Навіщо потрібен цей реєстр?

На думку авторів законопроєкту, його прийняття допоможе розв’язати такі проблеми:

• незаконний ринковий обіг мобільних пристроїв;
• контрафакт;
• крадіжки мобільних пристроїв;
• корупція;
• несанкціоноване втручання в програмне забезпечення для зміни IMEI;
• заниження вартості пристроїв та ухилення від сплати податків та митних платежів.

Також зазначається, що в результаті бюджет зможе щороку отримувати понад 2 мільярди гривень.

Це допоможе?

Щодо цього є різні точки зору. Повної єдності немає навіть у відповідальному комітеті ВР: наприклад, за законопроєкт відмовилися голосувати нардепи Кіра Рудик та Володимир Ар’єв. Останній нагадав, що Європейська бізнес-асоціація має чимало питань до нього, і перш ніж приймати рішення, було б непогано провести зустріч із представниками асоціації у форматі комітетських слухань.

«Законопроєкт справді може обмежити ті свободи, які є на сьогодні в Україні, тому що передбачає черговий контроль над власниками телефонних апаратів, зокрема за допомогою IMEI. Я не думаю, що це допоможе шукати вкрадені телефони, особливо у Євросоюзі. Якщо там база даних IMEI своя, то в нас за цими номерами дуже легко правоохоронні органи відстежують апарати та можуть визначити їхнє місцеперебування. Тобто технологія є. Реєстр не допоможе», — сказав він під час засідання комітету.

Крім того, нардеп вважає, що залишаються відкритими такі питання:

• хто буде власником реєстру, хто його обслуговуватиме і фінансуватиме;
• чи не зростуть у результаті ціни на смартфони (Федієнко називає суму 22 гривні, посилаючись на розрахунки Європейської бізнес-асоціації);
• що споживачам робити з телефонами, які однаково ввозитимуть незаконно.

Відомо, що спочатку над законопроєктом працювали, зокрема, представники мобільних операторів та громадські організації. Ініціатори наполягають на тому, що законопроєкт відповідає міжнародній практиці, проте він уже ставав об’єктом критики.

Так, представники Мінцифри зазначали, що громадян, по суті, змушують з’ясовувати законність походження купленої техніки, роблячи їх відповідальними за те, як бізнес її ввозить. А пресслужба «Київстару» заявила, що неправильно перекладати на телеком-операторів роботу з протидії крадіжкам та незаконному імпорту мобільних телефонів.

Кому це вигідно?

У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться про те, що він допоможе захистити інтереси держави та споживачів телекомунікаційних послуг. Проте кінцеві бенефіціари можуть бути дещо іншими, вважає речник Ukrainian Cyber ​​Alliance Андрій Баранович.

«Від створення такої бази даних виграють насамперед великі постачальники техніки, — каже він Забороні. — Вони намагатимуться використати її для зміцнення своїх позицій на ринку. Звичайно, це призведе до корупції: підроблені пристрої так і ввозитимуться, просто за невеликі хабарі».

За його словами, ідея з реєстрацією сім-карток більше відповідає інтересам правоохоронців, ніж громадян, і може лише розширити їхні повноваження.

«Так вони зможуть в один клік отримувати від операторів ПІБ та паспортні дані людини. Не думаю, що це вплине на розкриття злочинів, але натомість дозволить легко організовувати стеження за активістами чи журналістами. У цьому сенсі це дуже зручний інструмент», — пояснив експерт.

Андрій Баранович додав, що в цьому випадку не варто апелювати до європейського досвіду:

«Євросоюз неоднорідний. Десь такі правила діють, десь ні, десь їх у підсумку скасували. Експерти GSM Association у своєму звіті дійшли висновку, що реєстрація сім-карток та бази IMEI не мають особливого впливу на рівень злочинності. Якщо в нас є проблеми в роботі митниці чи поліції, то вирішувати їх треба там, а не коштом мобільних операторів чи громадян».

Одним із можливих наслідків переведення абонентів на контрактні номери він назвав появу чорного ринку сім-карток.

«Це неминуче. Навіть зараз ми можемо зайти на OLX і купити сім-картку будь-якої країни, зареєстровану на «ліву» людину. Наприклад, польські продають гривень за 150. Не виключаю, що в точках продажу сім-карток співробітники будуть вносити «ліві» паспортні дані, бо майже не ризикують при цьому», — уточнив Андрій Баранович.

Яка позиція Мінцифри?

Під час обговорення на комітеті заступника голови Мінцифри Олександр Шелест заявив, що законопроєкт більше служить інтересам окремих держорганів, імпортерів та продавців. Відомство його не підтримує і вважає, що документ потребує значного доопрацювання та додаткових розрахунків.

«Цей закон несе набагато більше ризиків для ведення бізнесу та для користування кінцевим обладнанням, ніж користі, — зазначив він. — Створення та ведення реєстру вимагають адміністративних витрат, які покриватимуться або безпосередньо коштом податків, або коштом додаткового навантаження на продавців, виробників, що зрештою лягає на плечі пересічних українців. Тому навантаження та додаткові витрати однаково будуть».

А це точно по-європейськи?

2012 року Єврокомісія вимагала в країн ЄС надати докази фактичних або потенційних вигод від обов’язкових заходів щодо реєстрації сім-карток. За підсумками їхнього вивчення Сесілія Мальмстрем (на той момент Єврокомісарка з внутрішніх справ) заявила, що ця практика не має жодних переваг із погляду розслідування злочинів. Необхідності в єдиному підході до цього питання для всіх країн союзу також немає, пояснила вона.

Наявність бази даних громадян та їхніх мобільних номерів дозволяє урядам створювати докладні досьє на кожного та створює ризик витоку персональних даних, вважають у британській дослідницькій компанії Comparitech. Експерти некомерційної організації Privacy International упевнені, що обов’язкова реєстрація сім-карток створює потребу в чорному ринку та заохочує шахрайство з особистими даними. Загалом ця практика має чимало критиків за кордоном, а деякі країни і взагалі живуть без неї — серед них Швеція, Великобританія, Нідерланди, Чехія та інші. Тому її доцільність в Україні, як і раніше, наразі під питанням.