Biruchiy Borowiec «433–447»: як відчувають війну художники з України, Польщі та Чехії


25 січня 2024 року в Варшаві відкрилася виставка робіт художників з України, Польщі та Чехії про спільне минуле і майбутнє — Biruchiy Borowiec «433–447». У своїх творах митці показують спільне минуле країн, віднайшовши колективні травми та поміркувавши над майбутнім, що чекає після закінчення війни.
Усі роботи, представлені на виставці, були створені протягом 433-447 днів повномасштабної війни — в рамках артрезиденції Biruchiy Borowiec «433–447» у Польщі. Ці цифри — не лише конкретні дні російської інвазії. Ці числа ховають у собі біль, очікування, страждання, а водночас надію та любов.
Резиденція — це місце, де збираються митці, щоб співпрацювати разом над якимось проєктом через знання, досвід, нові технології. Biruchiy Borowiec заснував президент громадського об’єднання «Спілка дослідників сучасного мистецтва» Геннадій Козуб у 2006 році. Її мета полягала у популяризації засобами сучасного мистецтва півострова Бирючий на Азовському морі (Херсонська область), куди до повномасштабного вторгнення щороку приїжджали живописці, скульптори, фотографи та митці й творили спільні проєкти. Зараз острів Бирючий — під російською окупацією. У травні 2023 року резиденція Biruchiy проходила у Польщі у місцевості Боровець, яка є частиною польського села Анджеюв, і варшавська виставка є одним з її результатів.

«Для нас було важливо зафіксувати той час, коли відбулась ця подія. Тому ми її так і назвали Biruchiy Borowiec «433–447». Це дні повномасштабного вторгнення, коли ми були в резиденції. Для нас було дуже важливо спілкування між художниками, можливість почути одне одного, поділитися почуттями, щоб через роки згадати про ці дні війни, яка відбувається зараз в Україні», — розповідає президент громадського об’єднання «Спілка дослідників сучасного мистецтва»Геннадій Козуб.

Представлені на виставці твори апелюють до спільного минулого України, Польщі та Чехії, розкривають колективні травми та дають поштовх поміркувати над майбутнім, що чекає після закінчення війни в Україні.
Польський художник Блажей Русин, який вже багато років захоплюється Україною, на виставці представив свій триптих. Каже, хотів відтворити українську душу.
«Концепція дуже проста: перша картина символізує те, що українська душа сильна, як гори Карпати. Друга символізує те, що українська душа є глибока, як Чорне море і відкрита, як степ — про це третя картина. Я всюди там був, ніколи не розчарувався в людях, вони мене завжди надихали. І цими картинами я хотів сказати: велике дякую», — ділиться художник.

За словами Блажея Русина, потрібно максимально використовувати можливості, які нині є, навіть в умовах війни. Зокрема, не втрачати жодної можливості поговорити про Україну та українське мистецтво.
На виставці презентував свої роботи й художник з Харкова Андрій Рачинський. 6 робіт — частина проєкту «Ukrainian roads» — «Українські дороги». Фотографії були зроблені на початку березня 2022 року. На світлинах зафіксовані дорожні знаки, які митець фотографував вздовж українських доріг на початку повномасштабного російського вторгнення.

«Люди по всій території України намагалися дезорієнтувати ворога, російську армію, яка наступала з усіх сторін — дорожні знаки з назвами міст, селищ або зафарбовували, або частково знімали, або частково обрізали. Це дійсно допомагало нам, українцям, бо частина ворожої армії була без смартфонів, нових карт і губилась, натрапляючи на відсутність знаків, вони не могли потрапити туди, куди хотіли», — згадує Рачинський.
За словами куратора виставки Геннадія Козуба, далі роботи в межах виставки Biruchiy Borowiec «433–447» повезуть до Німеччини та Франції.
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine