Біженці й мігранти з’їдають держбюджети та сидять на шиях платників податків? Цифри кажуть протилежне

Популістські партії використовують біль з мігрантською кризою дуже незграбно: начебто ті, хто прибуває в країну, сидять на дотаціях, а якщо працюють, то забирають робочі місця в тутешніх. Проте це діє, адже брак критичного мислення притаманний багатьом виборцям в усіх країнах світу.

Водночас дослідження низки відомств кажуть про суттєвий внесок мігрантів в економічне зростання розвинутих країн: і якщо ви любите докопуватися до істини, почитайте уривки звітів, які зібрав постійний автор Заборони Андрій Сорокін.

Зміни в міграційній політиці ЄС та США

Правий поворот багатьох країн Європейського Союзу і можлива перемога Трампа на президентських виборах у Сполучених Штатах не можуть не позначитися на міграційній політиці. Зокрема, у питаннях прийняття біженців.

Дональд Трамп пообіцяв вислати з країни всіх сирійських біженців, якщо знову стане главою США. Раніше він анонсував небачені в американській історії заходи боротьби з нелегальною міграцією. Серед них: спрощення самого процесу вислання; позбавлення людей статусу, що дозволяє тимчасове проживання у США з гуманітарних міркувань; скасування можливості набуття громадянства за народженням на території країни для дітей, батьки яких не мали документів, тощо.

Пакт ЄС про міграцію та надання притулку мають остаточно ухвалити до літа 2024 року. Закон уже називають наймасштабнішим посиленням європейського законодавства про притулок і міграцію з моменту заснування блоку. Він, зокрема, передбачає квоти та фінансові внески для країн, які прийматимуть людей з інших держав. Водночас нові правила не стосуються українців.

Правоцентристська Європейська народна партія запропонувала реалізувати на рівні ЄС концепцію безпечних третіх країн. Якщо її ухвалять, то будь-який прохач притулку в ЄС може бути переведений у безпечну третю країну і пройти там процедуру отримання притулку.

Не виключено, що подальше посилення правих настроїв у США та ЄС сприятиме ще більшому посиленню міграційної політики — попри всю критику правозахисників. З іншого боку, погрози політиків цього спектра не завжди вдається реалізувати. Ймовірно, зокрема й через прагматичні міркування. Тому ті, хто ще недавно закликав топити кораблі з мігрантами, після обрання несподівано усвідомлюють дефіцит кадрів і готові роздавати візи.

Біженці завдають шкоди економіці, це неминуче. Хіба ні?!

Звіт Міністерства охорони здоров’я та соціальних служб США The Fiscal Impact of Refugees and Asylees at The Federal, State and Local Levels From 2005–2019 підтверджує позитивний вплив біженців на економіку країни.

• Чистий позитивний фіскальний ефект (коли доходи держави перевищують видатки) від біженців і прохачів притулку на економіку і держбюджет США оцінюють майже у $124 млрд. Для федерального уряду він становить $31,5 млрд, для влади штатів і місцевих органів — приблизно $92,3 млрд. Пояснюється це тим, що федеральний уряд витратив у 2,5 рази більше коштів на відповідні програми та послуги.
• Біженці й прохачі притулку принесли державі дохід у розмірі $581 млрд. Більшість з них (близько $363 млрд) припадають на зарплату, акцизний податок і податок із прибутку.
• Біженці й прохачі притулку, які прожили в країні 10 і більше років, мали приблизно той самий рівень доходу, що й усе населення США.

У звіті підкреслено, що аналогічні дослідження у США за останнє десятиліття дають схожі висновки.

Мігранти забирають робочі місця в місцевих. Правильно?

Аналітичний центр Economic Policy Institute стверджує, що для США це не зовсім так. Ось як його експерти інтерпретують дані недавнього Поточного обстеження населення від Бюро статистики праці:

• Рівень безробіття серед уродженців США 2023 року становитиме в середньому 3,6%. Це найнижчий показник за всю історію спостережень. Тож не можна стверджувати, що мігранти — причина високого безробіття.
• У 2023 році частка іммігрантів у робочій силі досягла рекордного рівня. Однак приріст робочої сили з-поміж мігрантів не відбувається безпрецедентними темпами. З 2019-го до 2023-го він становив 2,3% на рік. Це приблизно третина від темпів, які фіксували в 1996–2000-му (дуже низький рівень безробіття). Приплив робітників-мігрантів у 2023 році також був повільнішим, ніж у цей період. 
• Коефіцієнт участі в робочій силі для уродженців США у 2023 році становитиме 83,9%. Це найвищий показник з 2002 року. Крім того, останніми роками цей коефіцієнт тільки збільшувався для чоловіків без ступеня бакалавра. Група могла бути найуразливішою до впливу міграції, але цього не відбувається. 

Economic Policy Institute також радить звернути увагу на таке:

• За прогнозами Бюро перепису населення США, якщо рівень імміграції виявиться нижчим за очікуваний, населення почне скорочуватися через 20 років. Якщо імміграція раптом виявиться нульовою, цей процес може відбутися вже у 2025-му — разом із падінням економічного зростання.
• Бюджетне управління Конгресу США очікує, що майбутня імміграція збільшить реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) на 2% протягом 10 років.

Аналітичний центр нагадує, що становище американців на ринку праці погіршує не імміграція. Найчастіше цією тезою оперують ті, хто просто хоче відвернути увагу від недосконалості законодавства та правозастосування.

США — країна іммігрантів. А як в інших економіках?

Країни Латинської Америки та Карибського басейну навряд чи можуть конкурувати зі США. Проте свіжі дослідження низки міжнародних фінансових інститутів свідчать про те, що приплив мігрантів із Венесуели позитивно позначається і на їхній економіці. Ось кілька ключових цифр:

• У період із 2017-го до 2030 року венесуельські мігранти сприятимуть економічному зростанню на рівні 0,10–0,25% щорічно. Якщо полегшити їм доступ до робочих місць, цей показник буде вищим.
• Витрати держави на таких мігрантів збільшуються на 0,1–0,5% ВВП, але в підсумку вони швидко знижуються і їх компенсує економічне зростання.
• Криза у Венесуелі призвела до того, що країну покинуло чимало висококваліфікованих робітників. Так, вищу освіту мають 65% венесуельців, які мешкають у Чилі, і 48%, які проживають в Еквадорі.
• При цьому доходи цієї категорії суттєво нижчі, ніж у місцевого населення. Наприклад, колумбійці з вищою освітою в середньому заробляють $1140 на місяць, тоді як венесуельські мігранти з дипломами отримують у їхній країні $644.

А якщо говорити глобально? 

Економісти Міжнародного валютного фонду наприкінці 2023 року опублікували матеріал про макроекономічні наслідки великих хвиль імміграції в країнах ОЕСР. Загалом його тези підтверджують наведені дослідження.

• Великі хвилі імміграції підвищують внутрішнє виробництво й продуктивність у коротко- і середньостроковій перспективі.
• Доказів негативного впливу на сукупну зайнятість корінного населення не виявлено.
• Порівняно з іншими типами мігрантів, біженці перебувають у гіршому становищі. У країни більше шансів отримати від них економічну вигоду, якщо вона готова надати їм серйозну соцпідтримку. Або якщо навички біженців добре відповідають місцевому ринку праці.

При цьому, за даними Міжнародної організації з міграції та Boston Consulting Group, брак робочої сили обходиться найбільшим економікам у $1,3 трлн щорічно. Раніше прогнозували, що ситуація тільки погіршуватиметься: наприклад, у країнах ОЕСР до 2050 року майже 40% населення буде віком понад 65 років.

Фахівці Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії теж спантеличені старінням корінного населення. За їхніми оцінками, якщо не спростити працевлаштування громадян третіх країн, то внесок до держбюджетів країн ЄС гарантуватимуть тільки мігранти з менш забезпечених країн Союзу.

Українські біженці в економіці

Доступна статистика здебільшого зосереджена на короткострокових наслідках прибуття українських біженців. Однак торік у журналі Американської економічної асоціації AEA Papers and Proceedings вийшло дослідження Labor Supply Shocks and Capital Accumulation: The Short- and Long-Run Effects of the Refugee Crisis in Europe. У ньому, зокрема, зазначено:

• Приплив українських біженців до Європи в довгостроковій перспективі підвищить ВВП європейських країн, які інвестують в інфраструктуру, промисловість тощо. Однак у короткостроковій перспективі країни, що приймають, найімовірніше, зіткнуться зі значними витратами.
• Власники капіталу можуть отримати вигоду в коротко- і довгостроковій перспективі внаслідок посилення конкуренції за висококваліфіковану робочу силу. Розширення доступу до неї означає збільшення попиту на капітал. Крім того, його власникам тільки на руку зростання обсягів виробництва.

Розрахунки Нацбанку, що ґрунтуються на прогнозах МВФ, опитуваннях ООН і Центру Разумкова, конкретніші. Очікується, що до 2026 року внесок українців в економіку Естонії, Польщі та Чехії становитиме 2,2–2,3% ВВП, у Німеччині — 0,6–0,65%.