20 червня відзначається Всесвітній день біженців, започаткований ООН у 2001 році на знак вшанування 50-ї річниці прийняття Конвенції про статус біженців. Заборона зібрала статистику і фото мігрантів та внутрішньо переміщених осіб, які були змушені тікати від війни чи етнічних переслідувань з країн Близького Сходу, Балкан та Африки до Європи (звісно, до переліку країн також увійшла й Україна).
Косово
Один з найбільш відомих конфліктів, який спричинив масове переселення у Балканському регіоні — Косовська війна 1998–1999 років. Косово, автономний край у складі Союзної Республіки Югославія, переважно населяли албанці. 28 лютого 1998 року багаторічний етнічний конфлікт між албанцями та сербами, які контролювали регіон, розгорнувся у війну.
Сербські мілітарні сили розпочали кампанію руйнації громадянської інфраструктури, що спричинило масову міграцію албанського населення. Згідно зі звітом Генеральної Асамблеї ООН, у березні 1999 року була запроваджена масштабна політика етнічних чисток, які проводили війська Югославії та сербські формування в Косові. Це призвело до знищення населених пунктів по всьому регіону, а також вбивств мирних жителів і вигнання сотень тисяч албанців, змушених тікати до сусідніх країн.
Нафтовий резервуар центральної теплостанції в Нові-Бєлграді палає після ураження повітряними силами НАТО. Югославія, 4 квітня 1999 року. Сотні мирних жителів були вбиті під час першого бомбардування, здійсненого НАТО без схвалення Ради Безпеки ООН. Операція «Союзна сила» була спрямована на припинення військових дій та насильства уряду Мілошевича. Фото: EPA / Sasa Stankovic
У травні 1998 року ООН та НАТО засудили дії Сербії та закликали до припинення вогню. Вже у березні 1999 року НАТО розпочало Operation Allied Force (Операцію обʼєднаних сил) проти Сербії, щоб захистити албанське населення. НАТО здійснила повітряні удари по сербських військових об’єктах. За даними звіту Генеральної Асамблеї ООН, від 1998 до 1999 року понад 650 тисяч біженців були вимушені залишити Косово та шукати захисту у сусідніх Албанії, Північній Македонії, Чорногорії, Боснії та Герцеговині.
Албанська біженка з Косова годує свою дитину поблизу прикордонного переходу Блаце до Македонії, 30 березня 1999 року. Фото: REUTERS / Damir Sagolj
Албанці біжать від вертольота ВМС США після отримання гуманітарної допомоги поблизу міста Кукес, Албанія, 13 квітня 1999 року. Фото: AP Photo / John Gaps III
Війна завершилася у червні 1999 року: представники військової делегації Югославії, НАТО та Сербії підписали Кумановську угоду про припинення вогню та виведення югославської армії з території Косова.
Близький та Середній Схід
У 2015 році Європа зіштовхнулася з міграційною кризою. Причиною стала дестабілізація і висока волатильність на Близькому та Середньому Сході — зокрема через громадянські війни у Лівії (2014–2020), Сирії (2011 — до сьогодні) та наслідки американського вторгнення в Ірак.
Табір мігрантів на кордоні між Угорщиною та Сербією поблизу Реске, 16 вересня 2015 року. Угорська поліція застосувала проти мігрантів сльозогінний газ і водомети, щоб витіснити їх з території Угорщини. Фото: AFP PHOTO / ISTVAN RUZSA
За даними статистичної служби Європейського союзу, у 2015 році до держав-членів ЄС звернулося понад 1,2 мільйона мігрантів. Найбільша кількість біженців прибула з Сирії (362 800 осіб), Афганістану (178 200 осіб) та Іраку (121 500 осіб).
Мігранти ловлять пляшки з водою, очікуючи перетину греко-македонського кордону біля села Ідомені, північна Греція, 4 вересня 2015 року. Фото: AFP PHOTO / Sakis Mitrolidis
Сидяча демонстрація мігрантів перед поліцією, яка блокує вхід до Східного залізничного вокзалу в Будапешті, Угорщина, 1 вересня 2015 року. Мігранти вимагають дозволу проїхати до Німеччини. Фото: REUTERS / Ласло Балог
Згідно зі статистикою, більше третини біженців просили притулку в Німеччині (понад 400 тисяч). Також серед країн, які прихистили найбільше переселенців, були Угорщина, Швеція, Австрія, Італія та Франція.
Сирія
Одним з перших поштовхів до війни 2011 року називають масові протести, які розпочалися в місті Дарʼа. Протестувальники вимагали демократичних реформ, боротьби з корупцією, а також припинення арештів і тортур групи студентів, затриманих через графіті, що засуджували дії президента Башара Асада.
Мітинги охопили всю країну: сирійці вимагали відставки Асада, який очолює країну з моменту смерті свого батька Хафеза Асада у 2000 році. Урядові війська жорстко придушили протести. Країна розкололася на прибічників Асада та опозиціонерів. У липні 2011 року була сформована «Вільна сирійська армія» — офіцери сирійських збройних сил перейшли на бік опозиції під головуванням полковника Ріада аль-Асаада. Нині до війни в Сирії залучені Росія та Іран (надають допомогу армії Асада), а також США, Туреччина та Саудівська Аравія (займають сторону повстанців).
Сирійські чоловіки з немовлятами пробираються крізь уламки зруйнованих будівель після авіаудару по контрольованому повстанцями району Саліхін в Алеппо, 11 вересня 2016 року. Фото: Ameer Alhalbi, Agence France-Presse/Courtesy of World Press Photo Foundation / Handout via REUTERS
За даними ООН, конфлікт у Сирії спричинив одну з найбільших гуманітарних криз з часів Другої світової війни. За роки війни загинуло понад 585 тисяч людей, 6,2 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами, ще 6,7 мільйона — біженцями. Переважно сирійці шукали притулку в Туреччині, Лівані, Йорданії та Єгипті, а також в країнах Європи. Через довгу процедуру розгляду документів для надання статусу біженця в країнах ЄС сирійці намагалися нелегально потрапити до Європи через Середземне море з Туреччини до Греції, Італії та країн Балканського півострова.
Біженці прибувають на шлюпці на грецький острів Лесбос після перетину Егейського моря з Туреччини, 14 жовтня 2015 року. Фото: AFP PHOTO / DIMITAR DILKOFF
Турецька жандармерія стоїть біля тіла загиблого хлопчика Алана Курді, який потонув під час невдалої спроби допливти до грецького острова Кос, 2 вересня 2015 року. Фото: EPA / DOGAN NEWS AGENCY
Неконтрольоване переміщення біженців призвело до численних людських жертв. Мабуть, один з найбільш медійних випадків — загибель 12 сирійців, які намагалися дістатися з турецького Бодруму до острова Кос у Греції. З 23 людей, які перебували у двох човнах, вціліли тільки одинадцять. Тіла загиблих винесло на берег Туреччини, серед них було п’ятеро дітей. Фото загиблого хлопчика Алана Курді, тіло якого викинуло на узбережжі Анталії, облетіло світ і викликало обурення міграційною політикою ЄС.
Сирійський біженець з донькою прямує через зливу до кордону Греції з Македонією поблизу грецького села Ідомені, 10 вересня 2015 року. Фото: REUTERS / Yannis Behrakis
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, за 2018 рік до Туреччини прибуло понад 3 мільйони біженців, до Лівану — понад 900 тисяч, до Йорданії — понад 600 тисяч, до Іраку — 247 тисяч, а Єгипет прийняв трохи більш як 100 тисяч.
Сирійські біженці прямують до Туреччини, зламавши прикордонний паркан, 14 червня 2015 року. Фото: AP Photo / Lefteris Pitarakis
Біженці з велосипедами йдуть до норвезького прикордонного пункту Стурскуг після перетину кордону з Росією поблизу Кіркенеса, 12 листопада 2015 року. Фото: AFP PHOTO / JONATHAN NACKSTRAND
Станом на 2018 рік європейські країни надали притулок майже 1 мільйону осіб. Найбільше сирійців прийняла Німеччина — понад півмільйона осіб, Швеція прихистила 115 тисяч, Угорщина — 77 тисяч, а Австрія — 51 тисячу.
Лівія
Протягом 9 років у країні відбулися дві громадянські війни, частково спричинені революціями у сусідніх Тунісі та Єгипті, де суспільство вимагало демократичних реформ.
У лютому 2011 року антиурядові протестні настрої швидко поширились Лівією та переросли у збройний конфлікт між опозицією та урядовими силами, лояльними до полковника та лідера країни Муаммара Каддафі, який очолював країну від 1969 року та прийшов до влади після військового перевороту.
Лівійські повстанці ховаються від бомби, скинутої винищувачем ВПС біля контрольно-пропускного пункту на околиці міста Рас-Лануф, 7 березня 2011 року. Фото: AFP PHOTO / MARCO LONGARI
Друга громадянська війна спричинила гуманітарну кризу. У ООН наголосили, що від початку 2015 року понад 400 тисяч лівійців були вимушені стати внутрішньо переміщеними особами. Від 600 тисяч до 1 мільйона біженців втекли до Тунісу, пише видання Le Monde. За даними ООН, у 2015 році 127 500 осіб вирушили з Лівії до Італії через Середземне море, а у 2016 році це зробили ще 100 тисяч біженців.
Тіла матері та дитини плавають серед уламків мігрантського човна біля узбережжя Лівії, 17 липня 2018 року. Фото: Proactiva Open Arms via AP
Члени іспанської неурядової організації Proactiva Open Arms рятують жінку у відкритому Середземному морі приблизно за 85 миль від узбережжя Лівії, 17 липня 2018 року. Фото: AFP PHOTO / PAU BARRENA
У 2023 році хвилі біженців продовжують нелегально прибувати до Італії навіть після закінчення війни, оскільки у країні панує економічна та політична криза. Премʼєр-міністерка Італії Джорджа Мелоні заявила, що за даними розвідки, 700 тисяч мігрантів у Лівії очікують можливості вирушити морем до італійських берегів.
Біженці з Лівії долають сотні кілометрів морем на невеликих човнах. У червні цього року поблизу берегів Греції затонуло судно з мігрантами, яке прямувало з Лівії до Італії.
Врятовані лівійською береговою охороною африканські мігранти з човнів, які зазнали лиха в Середземному морі, 24 червня 2018 року. Фото: Лівійська берегова охорона via AP
За даними берегової охорони Греції, судно перекинулося приблизно за 80 кілометрів від міста Пілос. В результаті трагедії загинули 78 людей. Урятувати вдалося 104 людини. Однак за свідченнями тих, хто вижив, на борту човна перебувало 750 мігрантів, зокрема 100 дітей.
Лівія є транзитною країною для багатьох мігрантів, які прибувають з Еритреї, Сомалі та Ефіопії. Їх доправляють у спеціальні табори з жахливими умовами життя. У 2017 році голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер назвав ці табори «пеклом» та зауважив, що, на його переконання, Європі необхідно створювати легальні можливості для еміграції.
Нігерійці та мігранти з третіх країн прямують до Лівії з Агадеса, Нігер, 14 червня 2018 року. Фото: AP Photo / Jerome Delay
Мігранти сидять у центрі ув’язнення в Гар’яні, Лівія, 12 жовтня 2017 року. Фото: REUTERS / Hani Amara
Слова голови Єврокомісії підтверджують і правозахисні організації. Умови у лівійських таборах для біженців не відповідають нормам правової держави. Людям не вистачає їжі, до них застосовується фізичне та сексуальне насилля. Мігрантів залучають до примусової праці та експлуатують державні установи у Лівії.
Україна
Унаслідок бойових дій та окупації частини територій України російською армією в країні налічується щонайменше пʼять мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Про це повідомила міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.
Жителі Донбасу біля модульних будинків, подарованих урядом Польщі для українських внутрішньо переміщених осіб. Львів, 9 лютого 2023 року. Фото: REUTERS / Роман Балук
За даними статистичної служби Європейського союзу, на кінець березня 2023 року близько 3,9 мільйона біженців отримали статус тимчасового захисту в ЄС. Найбільше українців прийняли у Німеччині (1 067 755 осіб), Польщі (976 575 осіб) та Чехії (325 245 осіб). Близько 165 тисяч отримали притулок в Іспанії, Болгарія прийняла понад 150 тисяч, Італія — 148 тисяч, Румунія — 117 тисяч. У сусідній Угорщині прихисток отримали лише 29 975 українців.
Українські біженці йдуть мостом у буферній зоні на прикордонному переході Зосін — Устилуг, західна Україна, 6 березня 2022 року. Фото: Daniel LEAL / AFP
6-річна Єва з України стоїть зі своєю мамою Юлією на подвір’ї початкової школи Tempelherren у берлінському районі Темпельгоф, 27 серпня 2022 року. Фото: Christoph Soeder / dpa
Згідно з даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців, на червень 2023 року близько 6 мільйонів українців виїхали з території України.