Браян Джонсон — технобізнесмен, що вживає 130 біодобавок та щодня здає аналізи. Його здоров’я моніторять 30 медиків та технології. Але навіщо він це робить? Колонка Сергія Жданова

Раз на тиждень філософ технологій та автор телеграм-каналу «Чорт ногу сломит» Сергій Жданов пише колонку про те, як технології змінюють реальність. Цього разу він згадав юродивого Кремнієвої долини — бізнесмена Браяна Джонсона, за яким уже багато років стежить приватна медкомісія, що кожного дня вимірює стан його здоров’я. Усе це не просто так: здається, Джонсон хоче побудувати штучний інтелект зі знаннями медика, який, на думку Жданова, змінить нашу рутину так само, як соцмережі змінили нашу поведінку.  

«Найбільш виміряна людина в історії» 

45-річного бізнесмена Браяна Джонсона називають «найбільш виміряною людиною в історії». Щодня Джонсон із командою найнятих ним 30 медиків та вчених скрупульозно аналізують роботу всіх 78 органів свого тіла й те, як вони відгукуються на зміни в дієті, режимі сну та фізичних вправах. Джонсон кожного дня здає аналізи крові, слини, калу й сечі, вживає до 130 біодобавок, їсть рівно 1977 калорій на день (на 500 калорій менше від загальноприйнятого денного мінімуму) і лягає спати строго о 20:30 у повністю затемненій та звукоізольованій кімнаті. 

Заявлена мета джонсонівського проєкту Blueprint — так називається комплекс оздоровчих заходів, на які він витрачає $2 мільйони на рік, — «гармонізувати 35 трильйонів клітин організму для оптимального здоров’я та молодості», а в ідеалі — повернути біологічний годинник назад, щоб із плином часу організм молодшав, а не старів. Джонсон стверджує, що за два роки проєкту йому вдалося уповільнити темпи старіння на 31 рік, а також що тепер він зістарюється повільніше, ніж 88% 18-річних, і перевершує більшість із них за багатьма параметрами здоров’я. У 2013 році Джонсон продав засновану ним фінтех-компанію Braintree за $800 мільйонів та особисто отримав половину цієї суми, яку й пустив на наймасштабніший експеримент із вимірювання та хакінгу свого тіла. Серед найекстравагантніших дослідів Джонсона — міжпоколінний обмін плазмою крові, в межах якого йому влили кров власного 17-річного сина, а кров 45-літнього Джонсона перелили його 70-річному батькові. 

Браян Джонсон хоче досягти того ж, чого й Джефф Безос, Сем Альтман, Пітер Тілль і багато інших техноолігархів Кремнієвої долини, які інвестують сотні мільйонів доларів у стартапи з пошуку ліків проти старіння. Фантазія про засоби, що забезпечують вічну молодість, захоплює людей уже не перше тисячоліття: наприклад, в «Епосі про Гільгамеша», одному з найдавніших літературних творів людства, написаному понад 3 тисячі років тому, згадується квітка вічної молодості, яку герой знаходить, але не встигає з’їсти й знайти безсмертя. Кремнієва долина друге десятиліття намагається винайти таку квітку за допомогою генетики й геноміки, мікробіології та хімії, а також застосовуючи протоколи фізичних вправ і змінюючи спосіб життя. «Смерть — це проблема, яку можна вирішити», — заявив 2012 року Пітер Тілль. 

Джонсон каже, що замість того, щоб розбиратися, чого хоче його особистість, він пробує з’ясувати, чого хочуть його органи. Але оскільки органи не вміють розмовляти, зрозуміти їхні «бажання» Джонсон та його мікроармія вчених намагаються через мову хімічних аналізів і чисел. Я вбачаю в спробі Джонсона омолодитися складнішу проблему та ілюстрацію тези про те, що розум людини слабкий, тому краще віддати ключові рішення й вибори на аутсорс комп’ютерам.

Quantified self 

Проєкт Blueprint не пропонує особливих наукових ноу-хау, це радше просто збірна солянка всіх відомих науці методів моніторингу та зміцнення здоров’я. Ба більше, сама концепція обсесивного вимірювання всіх параметрів життя виникла в інтернет-культурі другої половини 2000-х — вона називається quantified self («кількісне вимірювання самого себе»). До оригінальної концепції, яку розробляла невелика інтернет-спільнота вимірювачів особистості, входили такі активності, як:

— секвенування особистого геному,

— лайфлогінг (автоматичне фіксування повсякденного життя на цифрові носії),

— моніторинг поведінки,

— цифровізація даних тіла,

— психологічна самооцінка,

— медичні самодіагнози,

— експерименти над самим собою. 

Послідовники руху були одержимі ідеєю застосувати комп’ютерні технології для вивчення самих себе і завдяки цьому стати в рази ефективнішими, здоровішими, сильнішими й розумнішими. Смартфони та переносні пристрої на кшталт фітнес-трекерів і розумних годинників дали змогу всім охочим виміряти функції організму: сон, ходьба, серцевий ритм, рівень глюкози в крові й інші параметри перетворилися на статистику та діаграми на смартфонах. 

Технології з кожним роком дозволяють щораз детальніше моніторити найдрібніші аспекти діяльності організму, нюанси поведінки та взаємодії з іншими людьми. Однак збір даних — лише частина рівняння, оскільки більшість людей просто не знали б, що робити з усіма даними про їхнє здоров’я та поведінку. Тому друга частина рівняння, яку пропонують Джонсон і його однодумці, — це системи, які отримують сенс із зібраних даних. Нині роль такої системи в проєкті Джонсона виконує колектив із медиків та вчених на великих зарплатах, які лише точково використовують штучний інтелект. Проте з огляду на серійне підприємництво Джонсона та його абсолютну «кремнієвість» щодо цінностей і орієнтирів нескладно здогадатися, що він будує щось scalable, а scalable у такому разі може бути тільки ШІ-система.

«Протокол» 

У 2006 році Facebook Марка Цукерберга запустила розумну стрічку під назвою News Feed — алгоритмічно згенеровану збірку новин від друзів користувача — і стала другою після Twitter компанією, яка реалізувала концепцію ШІ як медіатора між користувачем та нескінченним океаном інформації. Розумна стрічка викликала хвилю невдоволення користувачів Facebook, адже до цього мережа була просто директорією особистих сторінок, об’єднаних гіперпосиланнями: щоб подивитися оновлення друзів, до них потрібно було спеціально зайти на сторінку. Тоді людей обурило порушення їхньої приватності, яке сьогодні стало абсолютною нормою, проте більшість не зрозуміла, що головна фішка розумної стрічки — це ШІ, який вибирає, котрі саме пости показувати в стрічці. 

Читайте також

Брейншторм: Чому я не люблю своїх батьків?

Що кілька хвилин продукується значно більше потенційно цікавої для кожного з нас інформації, ніж ми можемо спожити, — і саме проблему вибору найрелевантнішого контенту на основі даних про нашу особистість і вирішує ШІ розумної стрічки Facebook та аналогічних продуктів. Виправдовуючи розумну стрічку, Цукерберг говорив: «Білочка, що помирає перед вашим будинком, може бути релевантнішою вашим інтересам, ніж люди, що помирають в Африці», — маючи на увазі, що ШІ знає, що користувачеві цікавіше — білочка чи африканець. Алгоритми соцмереж складали нашу інформаційну дієту, керували нашими емоціями та увагою, створювали й руйнували бізнеси користувачів — і все на основі їхніх машинних «уявлень» про те, що релевантне, а що ні. 

Протокол Джонсона — розроблювана групою вчених рутина — це своєрідний аналог розумної стрічки для харчування, вправ і сну: не Джонсон вибирає, що він буде їсти й коли, які вправи виконувати та коли лягати спати, все це за нього вирішує алгоритм під назвою Протокол. Протокол вирішує, що релевантно для організму Джонсона: їсти чи голодувати, спати чи качати м’язи — і він підкоряється. 

Протокол вимагає бути прозорим для алгоритму й беззастережно підкорятися його вказівкам — це водночас тоталітарна і якоюсь мірою релігійна система (до речі, Джонсон виріс у сім’ї релігійних мормонів). Коли всі дії людини фіксуються, відомі параметри її організму й деталі його функціонування, вона стає вразливою перед тим, хто володіє цим знанням і силою змусити її дотримуватися певних протоколів.

Нейропризма

За останній рік, відколи Джонсон почав активно просувати свої протоколи та проєкт Blueprint, він став відомим фриком, з якого сміється більшість людей, що не поділяють його біохакерських захоплень. Але водночас Джонсон став героєм і медіаулюбленцем для багатьох користувачів інтернету — переважно для молодих технопідприємців, які теж хочуть бути накачаними та молодими в 45, як Джонсон. 

Особисто я дізнався про Джонсона кілька років тому, коли вивчав нейроінтерфейси: у 2015-му він заснував компанію Kernel, яка спочатку розробляла нейроімпланти як у Neuralink Ілона Маска. Та незабаром Kernel перемкнулася на неінвазивні способи обміну даних між мозком і комп’ютером та стала виробляти шоломи, напхані датчиками, що зчитують мозкову активність крізь череп. Перші зразки пристроїв були схожі на середньовічний лицарський шолом, потім — на шолом велосипедиста, а нова модель, презентована днями, нагадує компактний затишний скафандр космонавта. 

Озброївшись слоганом «пізнай себе», Джонсон намагається залучити якнайбільше користувачів (ціна шолома становить до $50 тисяч), щоб зібрати дані про мозок і зрозуміти нарешті, чому ми ухвалюємо нерозсудливі рішення, заводимо шкідливі звички та практикуємо руйнівні патерни поведінки. «Коли починаєш вимірювати розум у числах, думки й емоції перетворюються на інженерну дисципліну. Абстрактні думки можна звести до числа, і вимірювання призводить до інтервенції», — каже Джонсон. Хоча поки що він не робить акценту на вимірах своєї мозкової активності в рамках проєкту Blueprint, вивчення мізків і думок як чинника здоров’я — мета, з якою він побудував Kernel.

Разом Blueprint та Kernel — ґрунт для утопії та антиутопії водночас, залежно від того, як вони далі розвиватимуться і хто їх використовуватиме. Скажімо, технології нейрошоломів Kernel у Північній Кореї та РФ дадуть зовсім інший результат, ніж у Швейцарії чи Японії, а Blueprint можна використовувати і для корекції поведінки політв’язнів, і для оздоровлення школярів. 

У будь-якому разі пропоную кожному подумати над власною версією проєкту Blueprint: незабаром нейромережі-асистенти дозволять нам так само стежити за своїм життям і здоров’ям, як це робить Джонсон, — але ми, сподіваюся, будемо більш поміркованими й свідомими, ніж цей злегка блаженний і дуже хитрий бізнесмен із Кремнієвої долини.