Читаєте зараз
Через стійкість до мрії: як українські підлітки візуалізують майбутнє

Через стійкість до мрії: як українські підлітки візуалізують майбутнє

Editorial office

З 10 до 19 лютого у місті Гайдельберг проходив український проєкт School of Resilience (Школа Стійкості або SoR) щороку для участі в ній відбирають 40 хлопців та 40 дівчат з усієї України, аби ознайомити їх з необхідними навичками для саморозвитку та побудови безпечного простору для навчання нового покоління українців.

Після повномасштабного вторгнення мрії та світ підлітків змінилися. Разом з організатором проєкту, Klitschko Foundation, Заборона поговорила з учасниками школи, щоб дізнатися, що українська молодь думає про майбутнє, яких якостей не вистачає українцям і чому стійкість така необхідна на шляху до мрії. 


Кирило Вузький

16 років, місто Одеса

Що таке стійкість і як вона корелює з мріями?

Стійкість — це залишатися собою навіть тоді, коли все навколо стало іншим. Якщо ти залишаєшся собою та вірним собі, то, відповідно, залишаєшся вірним своїм мріям, що допомагає в їхньому втіленні.

В чому сенс мрії? 

У спокої. Мрія — це те, що змушує тебе працювати далі; це те, що підтримує тебе, коли тобі складно, це те, що зможе тебе змотивувати. Тому мрія — це, на мою думку, найспокійніший осередок, до якого можна звернутися.

Якої навички не вистачає українцям, щоб побудувати класне майбутнє?

Нам не вистачає терпіння, бо ми хочемо мати все одразу. Саме той шлях, на який ми встали, не може бути коротким. Українці мусять розуміти, що, можливо, вже наступні покоління побачать в повній мірі ту мрію, на яку ми всі сподіваємося. Але саме цей шлях — ми можемо його пройти, якщо набратися терпіння та продовжувати боротись.

Чому мрії важливі? 

Бо мрії — це наш обрис майбутнього. Мрії допомагають його не боятися.

Дар’я Чернишова

16 років, місто Южноукраїнськ

Як ти бачиш своє майбутнє? Яка твоя головна мрія (окрім, звісно, перемоги України)?

Я мрію знайти себе. Я поки що не знаю, де саме моє місце у цьому світі, тому хотілося б його відшукати. Хочу насолоджуватись життям, бо воно у нас одне, і хотілося б хоч трохи змінити світ, зробити його кращим. У цьому, власне, і допомагають такі проєкти як SoR; для мене це був такий крок до своєї мети — можливість накопичити досвід та згодом його використати.

Якої навички не вистачає українцям, щоб побудувати класне майбутнє?

Довіри. Думаю, насправді тут можна обрати: треба або довіряти, або робити все самому. Наші люди часто скаржаться на якісь речі, але нічого не роблять, щоб це змінити. Якщо ти чимось незадоволений, то ти завжди можеш якось вплинути, створити альтернативу, показати, що може бути краще.

Що для тебе змінилося після участі у проєкті?

Школа багато дає підліткам як в плані знань, так і внутрішньо. Мене підкупило спілкування з людьми. Їх було аж 80 і всі однодумці, що для мене було: вау, нарешті! Бо сама я з маленького містечка, і часом із цим буває складно. Я прям заряджалася від спілкування, кожен день мені хотілося познайомитися з кимось новим, бо ти надихаєшся цими людьми та їхнім досвідом.

Максим Тіхонов

16 років, місто Херсон

Що таке стійкість і як вона корелює з мріями?

Стійкість — це вміння не зійти зі шляху. Тобто вміти доводити собі, що ти можеш, ти мусиш це зробити. І це дуже тісно пов’язано з мріями. Щоб досягати мрій, потрібно не сходити зі шляху, йти вперед, не озираючись назад. 

Як ти потрапив до проєкту? Чим тебе зацікавила ініціатива?

У мене дуже давно було бажання потрапити саме на Школу успіху. До цього я брав участь в локальній Школі успіху 2020 міста Херсон, її проводила дівчина-учасниця головної програми.

Я вже рік живу в Німеччині, виїхав з окупованого Херсона. Коли я реєструвався на проєкт, це був переломний момент, бо мені була потрібна якась ініціатива. Мені було важливо кудись поїхати, перемкнутись, бо з моєю волонтерською діяльністю це було необхідно для підтримки ментального здоров’я.

Як ти бачиш своє майбутнє? Яка твоя мрія?

Зараз я вбачаю своє майбутнє у юриспруденції та політиці. Моя мрія — продовжити свій волонтерський шлях, покращувати його, відкрити свій фонд. Протягом останніх восьми місяців я постійно волонтерю онлайн, працюю по багатьох напрямах, курую проєкти. На SoR я почув, що це дійсно потрібно. 

Софія Пушко

17 років, місто Запоріжжя

Чому мрії важливі?

Мріяти важливо, адже мрії — це широке поле для нашої фантазії та уяви. На мою думку, підсвідомість формує свідомість, а отже, мрії перетворюються на цілі, яких ми досягаємо, таким чином втілюючи наші фантазії.

Що для тебе змінилося після участі у Школі?

Додалося дуже велике ком’юніті класних людей: 80 учасників + ментори — це дуже класні люди. Ми досі тримаємо всі контакти, у нас навіть є мапа, хто де зараз перебуває. 

Що таке мрія сучасного підлітка?

Доволі важко сформувати щось конкретне, адже всі ми різні і це прекрасно, бо чим більше думок, тим більше мрій. Точно можу сказати, що мене надихає те, що сучасні підлітки не тільки мають мрії, а й втілюють їх.

Уявімо, що твоя мрія здійснилася. Що далі?

Продовжувати займатися своєю справою, зробити внесок, який справді буде вагомим. Наприклад, можна створити проєкт з менторства для молодших поколінь — це було б дуже круто.

Олег Павчак

16 років, місто Городенка Івано-Франківської області

В чому сенс мрії?

Мрійники — це люди, яким вдавалося міняти світ та суспільство, оскільки вони вірили у свою ідею та в себе. Тому я вважаю, що мрія — це рушій суспільства.

Що для тебе змінилося після участі у проєкті?

Я дізнався більше про створення та розвиток особистого бренду, те, як будувати шлях до мрії та боротися з труднощами. У нас були неймовірно круті лектори, цікава методика F.A.C.E. Я зміг розширити коло знайомств і за такий короткий час знайти нових друзів, хоча на початку це здавалося неможливим.

Що таке мрія сучасного підлітка? 

Якщо не враховувати мрію всього українського народу, а саме перемогу в цій війні, то це, мабуть, мати можливість працювати та розвиватися на благо нашої держави, бо 24 лютого показало, що найкраще саме вдома.

Цопа Олександра

17 років, місто Кривий Ріг

Що ти закладаєш у слово «мрія»?

Мрія — це ціль, якої ти не тільки прагнеш, а якою живеш. 

Як у твоєму місті ставляться до мрій? Що ти можеш сказати про своє оточення і його уявлення стосовно майбутнього?

Сама я з Кривого Рогу, але я багато подорожувала Україною, тому мені є з чим порівнювати. Насправді у мене таке враження, ніби у Кривому Розі час зупинився. І зупинився він не після початку повномасштабного вторгнення, а задовго до цього. 

Після початку вторгнення культурне життя отримало більший розвиток. Я стала до цього більш дотична: волонтерство, молодіжні заходи і так далі. 

Наприклад, ми з командою організували два заходи Сергія Жадана — концерт та літературний вечір. На першому вечері ми зібрали 100 тисяч гривень, на другому — 200 тисяч. 

Який твій найяскравіший спогад зі Школи успіху?

Фінальна рефлексія. Насправді мені зазвичай важко плакати на людях, а тут я ледь стримувала сльози. Я вирішила сказати якусь веселу промову і закінчила тим, що всіх запросила у Кривий Ріг. І всі почали співати гімн Кривого Рогу. Я просто не могла у це повірити. Я не плакала до останнього, але на прощальних обіймах розридалася.

Роман Жила

16 років, місто Гребінка Полтавської області

Що таке стійкість і як вона корелює з мріями?

Стійкість — це наша здатність, яку ми не отримуємо з народження, а набуваємо в процесі дорослішання. Це те, як ми реагуємо та сприймаємо стреси і тяжкі події. Стійкість та мрії прямо повʼязані, адже коли ми менш схильні до зовнішніх чинників, можемо впевнено ставити вищі цілі.

Що для тебе змінилося після участі у проєкті?

Найціннішим для мене стало коло спілкування. Це важливий фактор для подальшого життя, адже нетворкінг відіграє велику роль. Повернувшись додому, я відчув, що мені додалося впевненості у собі та у тому, що я роблю. SoR допоміг розвинути й ораторські здібності, а ще дуже корисними були проєктний менеджмент і брейншторми. Запам’яталися й рефлексії, коли у полі своєї команди ти не боїшся розкритися, сказати все, що накопичилося. Це як виписувати в блокнот свої почуття та перезавантажуватися.

Якої навички не вистачає українцям, щоб побудувати класне майбутнє?

Навчитися слухати. Багато хто з нас має гарні, важливі думки, але не всі відкриті до цього. 

Варвара Соломаха

17 років, місто Харків

Як ти потрапила до Школи? Чим тебе зацікавила ця ініціатива?

Це був для мене перший досвід подібного проєкту, особливо у плані виїзду за кордон. 8 лютого у мене був день народження, я лежала на ліжку, розуміла, що мені вже треба збиратися їхати на вокзал, але не відчувала жодного бажання. Думала: навіщо мені взагалі це потрібно? 

Я зробила дуже важливий крок, поїхавши туди, бо зараз не уявляю свого життя без спільноти SoR. Там я почувалася справді щасливо, бо там ти оточена підтримкою, людьми, які тебе розуміють, плюс ти ведеш активний спосіб життя, постійно щось вивчаєш, дізнаєшся нове. Тому мій моральний стан дійсно покращився.

Як ти бачиш своє майбутнє? Яка твоя головна мрія?

Я хочу стати фізиком-теоретиком та присвятити життя науці, донести людям, що насправді наука — це не так страшно, як її описують. 

Що для тебе змінилося після участі у проєкті?

Проєкт показав мені, що я можу бути самостійною людиною, нести за себе відповідальність. А ще я стала більше комунікувати. Якщо до проєкту мені було важко підійти до когось та просто завести діалог, то тепер у мене не виникає труднощів.

Якої навички не вистачає українцям, щоб побудувати класне майбутнє?

Чесності, зокрема одне між одним. 

Організатором проєкту виступає Klitschko Foundation за підтримки SAP Solidarity Fund. Ініціатива існує вже понад десять років, тому на шляху її розвитку було багато змін та викликів — про них Заборона запитала директорку Klitschko Foundation Ангеліну Осадчу.

Як змінювався проєкт?

Жодного року проєкт не виглядав так само, як попереднього, і в цьому його сутність і найбільша особливість.

Від літнього табору відпочинку в далекому 2011 році до профорієнтаційного освітнього проєкту у 2013-му — і до інноваційного онлайн- та диджитал-проєкту у 2020–2021 роках, і так до закордонного освітнього проєкту у 2023 році. 

Змінювалась методика — від простих зустрічей з відомими лекторами, методистами та діячами, які мотивували учасників розвиватися і замислюватися над перспективами майбутнього, до тренінгів та воркшопів для прокачування навичок та отримання практичних знань. 

Розширювалась і цільова аудиторія — за цей час ми працювали з різними аудиторіями, в тому числі з найменш захищеними верствами населення — наприклад, з дітьми, позбавленими батьківської опіки. Охопили дітей з України, діаспори у США та дітей Казахстану. А нині Школа доросла до великого, масштабного міжнаціонального проєкту.

З якими викликами ви стикалися? 

Немає жодного схожого року і схожих викликів. Цей рік не став для нас виключенням. Відібрати 40 дівчат та 40 хлопців з величезної кількості анкет, коли кожен по-своєму заслуговує на цю можливість. Зібрати разом під одним дахом 80 підлітків, кожен з яких має особливості, пріоритети й бекграунд. Це потребує неймовірної концентрації — знайти підхід до кожного і сформувати команди, в яких учасники будуть доповнювати і підсилювати інших. Створити в іншій країні частково україномовну програму, знайти і залучити людей, які готові інвестувати час і знання в підлітків. Ці виклики зробили проєкт унікальним і незабутнім.

School of Resilience чому проєкт назвали саме так?

Все просто і складно водночас. В Україну прийшла війна, і в той момент феномен успіху був не на часі. Головною метою України стало прагнення зберегти себе, самостійність і незалежність — вистояти. Для цього треба стати стійкими, але при цьому гнучкими та адаптивними. Це те, що зараз найбільше характеризує нас як націю. 

Але підліткам ще треба цього навчитись. Це викликає ще більше ментальних та емоційних проблем у підлітків, які живуть в турбулентні для психіки часи. Нам важливо навчити учасників бути стійкими, бути свідомими, проявляти розуміння — це запорука майбутнього. Так і з’явилася назва.

Як ви бачите майбутнє проєкту? У чому ваша мрія як його творців? 

Повернення до мирних реалій, коли ми знову зможемо говорити про успіх, про мотивацію, не боячись за своє майбутнє і майбутнє підлітків. Коли знову зможемо сконцентруватися на побудові професійного майбутнього учасників, а не на допомозі в тому, щоб пережити цю війну.

Проєкт буде і надалі розвиватися та змінюватися в межах і викликах часу. А наша найбільша мрія — це стійкі підлітки після завершення війни в Україні. І, звичайно, наша перемога.

Коли планується новий SoR? 

Найближчим часом. Слідкуйте за новинами і знайте: ми тримаємо інтригу. на сайті проєкту проходить набір на нову програму. Головна вимога до учасників — вік 14–16 років та бажання до навчання і нових викликів. Участь 80 підлітків з різних куточків України дуже надихнула нашу команду, а ще більше — кількість охочих: понад 550 осіб. Це дуже круто: попри всі складнощі сьогодення, підлітки прагнуть жити та розвиватись в Україні. Наше завдання — створити всі умови для цього. School of Resilience створена для того, аби підлітки усвідомили, переосмислили та повірили у власні сили. Я вірю в те, що ідея проєкту буде надзвичайно актуальною і в наступні роки, адже ми живемо в реаліях, які потребують рішучості, координації та витривалості.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій