Читаєте зараз
Чому кримські татари — корінний народ, а євреї чи росіяни — ні? Пояснюємо суть нового законопроєкту президента

Чому кримські татари — корінний народ, а євреї чи росіяни — ні? Пояснюємо суть нового законопроєкту президента

Hanna Belovolchenko
Корінні народи України: про що законопроєкт Зеленського

В Україні хочуть законодавчо визначити, кого вважати корінними народами на території держави. За президентським законопроєктом від 18 травня, «корінними» зможуть називатися лише кримські татари, кримчаки та караїми. Решта етнічних груп, як-от євреї, угорці, росіяни, належатимуть до нацменшин. Росія вже розкритикувала законопроєкт і порівняла дії керівництва України з «практиками нацистської Німеччини». Заборона розповідає, на що впливає законопроєкт та чому в ньому згадують лише три етнічні групи.


Про що цей законопроєкт і чому він важливий?

18 травня президент України Володимир Зеленський подав до парламенту законопроєкт «Про корінні народи». Це перший український законодавчий документ, який дає визначення цьому поняттю. Термін був закріплений ще в Конституції і згадувався в низці внутрішньодержавних і міжнародних документів, але там його ніяк не трактували.

Якщо проєкт закону приймуть, то офіційно корінними народами в Україні визнають лише кримських татар, караїмів і кримчаків. Адже лише ці етнічні групи сформувалися на території України, є носіями самобутньої мови й культури, мають представницькі органи, однак не мають власної держави чи автономії за межами України.

Останнє і відрізняє їх від низки нацменшин. Якщо російська мова в Україні зникне, вона збережеться як явище світової культури, бо є Росія, де ця мова державна, пояснює керівник Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Ліхачов. Або, якщо щось загрожуватиме культурі гагаузів, які мешкають переважно на Одещині, то їхні звичаї, мова та традиції збережуться, бо вони мають автономію в Молдові. А от у кримських татар такої «підстраховки» немає.

Кого називають корінними народами у світі?

Переважно аборигенне населення, підкорене колонізаторами. В Україні поняття «корінні народи» трактують не так, як у міжнародному законодавстві, каже Ліхачов. Цей термін вперше ввели у значенні соціально-економічному. Він характеризує певний тип культури та спосіб ведення господарства. І жодним чином не пов’язаний з наявністю чи відсутністю власної держави.

«Корінний» — це не протилежність «понаїхавшим», як у нас часто вважають, — пояснює Ліхачов. — Це не про те, скільки років люди проживають на певній території, не про те, хто перший на неї приїхав. «Корінний» у розумінні міжнародного законодавства — це аборигенне населення, підкорене колонізаторами».

Оскільки колонізатори забирали землі в аборигенів, підкорювали їх, дискримінували, часто — знищували, відповідно до міжнародного законодавства, сьогодні вони мають певні преференції. Наприклад, держави дозволяють аборигенним народам полювати на певні види тварин, бо це частина їхньої культури й традицій. Хоча всім іншим це робити заборонено. В ареалах, де ті мешкають, не можна розміщувати військові бази, будувати промислові підприємства тощо.

«В Україні трактують це поняття інакше. Але тепер є, як є. Бо в цьому випадку національне законодавство визначає, що для іншого національного законодавства [є «корінними народами» України]. Якщо ми визначимо, що віднині в Україні виделку ми називаємо ложкою, то так тому й бути. І права інших виделок чи ложок цим ніхто не обмежує», — пояснює Ліхачов.

Що регулює український законопроєкт?

Корінні народи, відповідно до законопроєкту, можуть створювати свої школи та садочки, аби діти вчилися рідною мовою.

Також проєкт визначає, в яких сферах і як саме держава може підтримувати корінні народи. Наприклад, може профінансувати з державного бюджету ЗМІ, які мовитимуть кримськотатарською. Чи надати приміщення для представницьких органів, підтримувати фінансово або ж промоцією освітні, культурні центри.

Але законопроєкт рамковий, уточнює правозахисниця й заступниця Постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева. Це означає, що всі його положення регулюватимуть окремо на рівні актів Кабміну, а реалізовуватимуть лише в рамках спроможностей бюджету. Тобто якщо у держави будуть гроші — їх виділять, а як ні — то фінансування не буде.

«Для наших громадян, які живуть на окупованій території, це дуже потужний сигнал. Бо російська влада переслідує кримських татар як корінний народ, а Україна говорить про максимальну підтримку», — пояснює Ташева.

Також це додасть ваги аргументам України в міжнародних інстанціях. У Декларації Організації Об’єднаних націй про права корінних народів вказано: на їхніх землях не може бути військової діяльності. Тобто Росія ще й із цієї точки зору не мала права заходити на територію Криму з військовою операцією, додає Ташева.

Навіщо Україні цей законопроєкт?

Законопроєкт покликаний нарешті визначити в українському законодавстві поняття, яких там не було, і розтлумачити права корінних народів. Та якщо його приймуть, вийде так, що кримські татари, караїми та кримчаки матимуть привілеї перед нацменшинами. Зокрема — у питаннях освіти й мови, адже вони, на відміну від умовних угорців, зможуть відкривати свої школи. Та й закону про нацменшини в Україні досі немає. А це може викликати критику з боку міжнародної спільноти.

«У висновках Венеціанської комісії вже критикували українські закони про освіту й мову, — нагадує Ліхачов. — Експерти зазначали, що держава має гарантувати мовні права нацменшин незалежно від того, є в них материнська держава чи немає. Інакше виходить, що будується ієрархія етнічних груп із різним обсягом прав. Це неправильно у світлі прав громадян».

Однак Ташева переконана: законопроєкт відповідає українському і міжнародному законодавству й критики з цього боку не має бути. Та все ж припускає, що Росія може використовувати його, щоби «вести гібридну інформаційну війну» та як «привід для агресії проти України».

«Цей законопроєкт потрібен, — вважає Ліхачов. — Але зазначу, що всі корінні народи, визначені ним, сформовані в Криму й здебільшого там проживають. Тобто Україна взяла на себе додаткові теоретичні зобов’язання, які виконати практично не зможе. Це суто символічний жест, потрібний скоріше для роботи в питаннях міжнародного права».

Чи йдеться про автономію для кримських татар? 

Ні. Голова Меджлісу Чубаров вважає, що законопроєкт, якщо його приймуть, стане підставою для змін у Конституції України.

«Це [законопроєкт] базовий документ, звідки будуть виходити закони про статус кримськотатарського народу, а потім, я дуже сподіваюся, ми дійдемо до зміни в Конституції України в частині про Автономну Республіку Крим», — сказав Чубаров.

Про особливі права кримських татар в Україні заговорили ще за часів президентства Петра Порошенка. У 2014-му кримські татари ухвалили резолюцію, в якій вимагали створити національно-територіальну автономію. Восени 2015 року голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров звернувся до Конституційної комісії з пропозицією внести відповідні зміни до Конституції.

Підтримував цю ідею й Порошенко. Він доручив Конституційній комісії створити робочу групу, яка б напрацювала зміни до Конституції з цього питання. І навіть казав, що готовий внести відповідний законопроєкт на розгляд Верховної Ради. Однак далі слів справа не пішла.

Таміла Ташева каже, що автономія — це ідея, від якої Меджліс не відмовляється й сьогодні. І наголошує, що мова про «самовизначення в межах української держави».

«Але наразі про зміну Конституції мова не йде, — підкреслює Ташева. — Закон про статус корінних народів не впливає на питання автономії. Зараз про неї не говоримо, хоча це і ключове прагнення кримських татар».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій