Чому післявоєнна відбудова України складніша, ніж ми думаємо, а також скільки потрібно часу для відновлення країни (спойлер: на жаль, багато)

Післявоєнне відновлення України обговорюють практично від початку повномасштабного вторгнення. Та які масштаби руйнувань у цифрах і валютах? Допоки Україна продовжує захищати свої території та людей, західні аналітики наввипередки прогнозують імовірні сценарії відбудови для післявоєнної України. Чи є в нас шанс побачити результат протягом найближчих років?

На прохання Заборони журналіст та редактор телеграм-каналу FintechWave Андрій Сорокін з’ясував, які перешкоди міжнародні та українські аналітики бачать на цьому шляху. 

Аналітичні центри підраховують збитки України та перспективи нових траншів. Які є ризики для міжнародних партнерів?

Світовий банк заявив, що на післявоєнне відновлення країні потрібно понад $400 мільярдів. Таку оцінку збитків зроблено на основі аналізу руйнувань української інфраструктури протягом року війни, до 24 лютого 2023-го включно, наголошують у міжнародній установі. Зокрема, Світовий банк не врахував масштабної техногенної катастрофи — підриву росіянами Каховської ГЕС. За словами прем’єра Дениса Шмигаля, наразі Україна оцінює витрати на відбудову в $750 мільярдів. Голова Європейського інвестиційного банку Вернер Гоєр озвучував суму понад $1 трильйон. Оскільки війна триває, розмір збитків тільки зростатиме, наголошують аналітики. Голова Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона Марк Ендрю Ґрін уточнює, що у своїх підрахунках Світовий банк не врахував витрати на відновлення територій, які від 2014 року окуповані РФ, зокрема півострів Крим і частини Донецької та Луганської областей.

Як приклад підрозділ рейтингового агентства Fitch — BMI Research — наводить план Маршалла, який обійшовся США не менш ніж у $165 мільярдів за курсом 2023 року. Аналітики BMI Research сумніваються, що Київ отримає від країн-партнерів очікувані $750 мільярдів допомоги для відбудови, адже український план відбудови пов’язаний зі значними ризиками, яких не було після Другої світової.

Серед ризиків BMI Research виділяють такі:

Україна має отримувати гранти, а не кредити. Як це вплине на майбутнє?

Кошти донорських організацій та міжнародних банків розвитку є одним з ключових джерел фінансування для післявоєнної відбудови України, однак їхні можливості теж небезмежні:

• Пріоритет необхідно віддавати грантам, а не кредитам, стверджують аналітики однієї з найбільших консалтингових компаній Deloitte. У матеріалі експерти міжнародної компані зазначають, що гранти становили близько 90% інвестицій плану Маршалла. Про це також заявила глава МВФ Крісталіна Георгієва: «Ми вважаємо, що це максимально має відбуватися коштом грантів, а не кредитів, тому що в найближчому майбутньому доходи в Україні різко скорочуватимуться й навіть після війни вона зіткнеться з дуже високою вартістю реконструкції. Збільшувати держборг в умовах різкого скорочення доходів та значного зростання видатків просто нерозумно», — пояснила вона.

• Донори не мають «втомитися». Аналітики Deloitte визнають, що найбільші донори (ЄБРР, USAID) продемонстрували готовність допомагати вже зараз. Але не варто очікувати, що ця динаміка буде незмінною. До того ж окремі донори відповідають не за одну країну, а за цілий континент, зазначає голова Представництва Європейського інвестиційного банку в Україні Жан-Ерік де Загон. Не виключено, що з роками їм доведеться зосередитися на чомусь іншому.

• Донорам може бракувати фінансування. Наприклад, той же Жан-Ерік де Загон визнає, що ресурсів Європейського інвестиційного банку в Україні замало.

• Не всі донори цілковито розуміють український контекст. Окрім того, їм часто не вистачає людей на місцях, вважає один з керівників підрозділу BlackRock з фінансових ринків Брендон Голл.

• Українська влада має активніше координувати відновлення економіки. Сьогодні це завдання розосереджене між різними донорськими організаціями, пише консультант Світового банку та USAID Рей Сальваторе Дженнінгс. За його словами, координація завжди складна в умовах війн. До того ж досвід Ліберії, Афганістану та Іраку нагадує, що не завжди допомогу надають ефективно. Насамперед це пов’язано з її дублюванням, нераціональним використанням та неправильною послідовністю.

Україні необхідно залучати приватні інвестиції для відбудови. Чому це важливо?

Донори та банки розвитку все одно не зможуть виділити Україні всю суму для відновлення, упевнений ексдиректор Deloitte Стів Леварн. Без залучення приватного сектору неможливо говорити про перезавантаження країни. Однак це вимагатиме відповідних гарантій для інвесторів.

«Для України один з найбільших викликів полягає у відновленні цілісності й завоюванні довіри міжнародної спільноти, щоб мати можливість інвестувати в усі процеси реконструкції та відновлення», — вважає експрезидентка Хорватії Колінда Грабар-Кітарович. 

Участь іноземних інвесторів дуже важлива для реструктуризації та модернізації української економіки. Але в середньостроковій перспективі залучити їх буде важко, зазначає старший науковий співробітник австрійського університету Йоганна Кеплера Міхаель Ландесманн. По-перше, ризик відновлення бойових дій на території України відлякуватиме інвесторів. По-друге, не вистачатиме кваліфікованих кадрів. По-третє, це фактори, які й раніше стримували надходження інвестицій, — корупція та вплив олігархів тощо. По-четверте, масштабного відновлення і, відповідно, великих інвестицій потребують регіони на півдні та сході, які найбільше постраждали внаслідок російської агресії. Однак саме в тій частині України ймовірність поновлення бойових дій залишатиметься високою. Це робить їх не надто привабливими для інвесторів, стверджує Ландесманн.

Також українській владі потрібно виправити недоліки ринку, щоби залучити приватні інвестиції. Про це пише наукова співробітниця з питань зовнішньої та безпекової політики ЄС Jacques Delors Centre Саша Останіна. На її думку, важливо врахувати такі фактори:

• Нестача (ре)страхових пропозицій. Ще до повномасштабного вторгнення ринок страхування значно відставав від європейського. Після анексії Криму більшість із 20 найзначніших міжнародних приватних страхових компаній припинили надання послуг в Україні. У 2022 році страховики наклали повний мораторій на будь-які договори перестрахування.

• Обмежений доступ малих та середніх підприємств (МСП) до фінансування. Частка МСП в Україні становить 99,9% від загальної кількості підприємств. Російське вторгнення додатково виснажило заощадження бізнесу та знизило доступність банківських кредитів і власного капіталу.

• Нестабільний доступ до єдиного ринку ЄС. Брюссель повністю лібералізував торгівлю з Україною до червня 2024 року. Згодом запровадив обмеження на імпорт деяких видів зерна й посівного матеріалу. Такі кроки перешкоджають інвесторам планувати на довгострокову перспективу.

Прямі іноземні інвестиції неминуче знижуються після війн, нагадують у Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Інституція пояснює, що у випадку України потрібно «значно збільшити потенціал засвоєння коштів». Тут ідеться про створення структур управління для розробки та укладання контрактів на реалізацію складних проєктів. Водночас у ЄБРР вважають, що залучення інвестицій є важливим стимулом для реформ у країні, інакше на неї очікує «бюрократичний глухий кут, корупція або високий рівень неформальності, спричинений інституційним вакуумом».

Україна може не отримати російські активи. Куди нині витрачаються заморожені гроші РФ?

Понад €200 мільярдів активів Центробанку РФ заблоковано ЄС після початку повномасштабної війни. Нещодавно голова Єврокомісії Крістіан Віганд заявив, що вони готові висунути «юридично обґрунтовану» пропозицію щодо їх використання. І все ж таки відповідний механізм нелегко розробити, вважає аналітик американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor Маркус Джаґер, оскільки неможливо передати активи держави без порушення норм міжнародного права. Воно нерозривно пов’язане з доктриною суверенного імунітету: суверенна держава не підпорядковується органам влади інших держав. Водночас із цього принципу є винятки. Так, експропріація держактивів можлива в разі порушення міжнародного права. За словами аналітика, є два способи прирівняти російське вторгнення до цього на процесуальному рівні.

• Ухвалення резолюції Радбезу ООН. З огляду на членство РФ, це неможливо.
• Рішення Міжнародного Суду ООН. У такому разі РФ слід визнати винною в скоєнні геноциду.

Конфіскація активів можлива і в рамках мирного договору — це, по суті, репарації. Але для такого сценарію буде потрібна згода РФ, яка поки що не передбачається.

У ЄС по-різному дивляться на майбутнє російських активів. Єврокомісія, ймовірно, зацікавлена в експропріації російських активів. Європейський центробанк має іншу точку зору: регулятор побоюється, що це завдасть шкоди привабливості євро та підвищить ризик фінансової нестабільності. Окремі держави, як-от Німеччина, стурбовані тим, що ослаблення суверенного імунітету стане загальною тенденцією. У такому разі на них можуть чекати позови, пов’язані з Другою світовою війною.

Конфіскація російських активів також загрожує інтересам США та ЄС. По-перше, ймовірні заходи РФ у відповідь: країна-агресор може експропріювати активи, що належать іноземцям, що найперше вплине на приватних інвесторів. По-друге, це може знизити попит на фінансові активи США та Європи, зокрема з боку третіх сторін, стурбованих потенційною ерозією верховенства закону та суверенного імунітету. «Але треба визнати, що, навіть якщо це станеться, економічні витрати можуть бути цілком керованими», — упевнений Маркус Джаґер.

Стратегічні наслідки складно спрогнозувати. На думку аналітика, пряма чи навіть непряма експропріація активів РФ лише завадить досягти компромісу з нею і не надто перешкоджатиме їй вести війну.

Маркус Джаґер також каже, що звучали пропозиції ввести податок на непередбачені прибутки, пов’язані з російськими активами, або інвестувати їх, а прибуток спрямувати до України. Щоправда, у разі невдачі Захід буде змушений компенсувати РФ будь-які втрати. Це зрештою ляже на плечі платників податків, що призведе до серйозних репутаційних втрат для лідерів у Вашингтоні та Брюсселі.

Демографічна криза змінює реальність України на найближчі десятиліття. Як впливає на ситуацію людський капітал?

Людський капітал не менш важливий для відновлення країни, аніж фінансовий. Очевидно, що повномасштабне вторгнення призвело до серйозної демографічної кризи. Перспективи її подолання не тішать.

Демографічний шок — головний чинник, який може уповільнити відновлення української економіки, пише Міхаель Ландесманн з австрійського університету Йоганна Кеплера. Його колега Марина Твердоступ щодо цього не має оптимізму. Ось основні тези з її дослідження The Demographic Challenges to Ukraine’s Economic Reconstruction:

• Ще до війни в Україні було погано з демографією — навіть за мірками Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Повномасштабне вторгнення лише посилило негативні тенденції.
• Дефіцит робочої сили в низці регіонів стане однією з головних проблем повоєнного відновлення.
• Чисельність населення України не повернеться навіть до показників 2021 року (42,8 мільйона осіб) — незалежно від перебігу війни. Якщо вона закінчиться цього року, то можна сподіватися на 37,8 мільйона до 2030 року. Але вже до 2040 року в Україні проживатиме близько 36 млн, а працездатне населення становитиме 19,9 мільйона.
• Підвищення народжуваності та зниження смертності недостатньо, щоб компенсувати спад населення.
• Понад 20% біженців не повернуться до України після війни. Серед них — люди працездатного віку та їхні діти.

Україна на порозі демографічної катастрофи, вважає експерт польського Центру східних досліджень Ядвіга Рогожа. Ось чому:

• До 2030 року українське суспільство може стати одним з найстаріших у Європі. Значну його частину становитимуть пенсіонери, особи з інвалідністю внаслідок бойових дій, хворі.
• Якщо раніше Україна була донором робочої сили, то згодом буде змушена залучати трудових мігрантів. Це загрожує соціальною напруженістю через культурні відмінності.
• Зростає смертність, погіршується здоров’я мешканців країни. Причини — ускладнення умов життя, постійне почуття незахищеності та стрес. Сюди можна додати втрату місця проживання чи доходу, незручності, зумовлені російськими обстрілами енергетичної інфраструктури, обмежений доступ до медицини, погане харчування. Все це негативно позначається і на психіці: за даними ВООЗ, кількість людей, схильних до ризику розвитку психічних розладів, в Україні сягає 10 млн.
• Європейські країни можуть бути зацікавлені в тому, щоб українські біженці залишились у них. І це може погіршити відносини між ними та Україною.
• Брак чітких перспектив відновлення, нових робочих місць, необхідної інфраструктури, а також можливостей для професійного й особистісного розвитку лише посилить депопуляцію.

Населення скорочуватиметься в будь-якому разі, йдеться в доповіді Об’єднаного дослідницького центру ЄС. Вчені змоделювали чотири сценарії розвитку України. Найпесимістичніший — це затяжна війна, що передбачає скорочення населення на третину до 2052 року. Але навіть за найкращого сценарію швидкого відновлення це означатиме, що показник становитиме лише 21%.

Західні оцінки можуть здаватися надто песимістичними. Але українські експерти також не заперечують масштабів проблеми. Так, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Елла Лібанова заявила, що депопуляція неминуча після завершення війни. Разом з тим вона розраховує, що українці активно вертатимуться додому. «Досвід балканських війн говорить про те, що повертається третина. Думаю, ми можемо розраховувати на те, що повернеться 50%, можливо, 60%. Я розраховую на наше відчуття українськості, на патріотизм», — сказала вона в інтерв’ю «РБК-Україна».

Проте апелювання до патріотичних почуттів не дає стовідсоткової гарантії. Підкріпити його можна конкретними рішеннями. Наприклад, віддавати пріоритет будівництву житла та створенню робочих місць у процесі відновлення. Такі рекомендації містяться в спільному дослідженні Віденського інституту міжнародних економічних досліджень та українського GROWFORD Institute. «Тільки коли люди знову отримають дах над головою та знайдуть роботу, то хтось із 8 мільйонів біженців повернеться до країни», — коментує одна з авторів дослідження Тетяна Богдан. Аналітики Deloitte також зазначають, що саме будівництво житла, створення можливостей для освіти та працевлаштування стануть найважливішим першим кроком у відновленні.

Невизначеність домінує в більшості модельованих сценаріїв. Вони не вирізняються оптимізмом, але й зовсім негативними їх не назвеш.

BMI Research: Україна досягне більших успіхів, ніж інші країни після війни

• Найімовірніше, війна завершиться за корейським зразком, тобто у вигляді замороженого конфлікту.
• Економіка повернеться до довоєнних показників не раніше як 2031 року.
• Країна навряд чи залучить той обсяг коштів, який зазначено в Національному плані відновлення. Це стосується й прямих іноземних інвестицій.
• Допомога міжнародних організацій та західних союзників буде ефективною за наявності політичних реформ.
• Демографічні перспективи залишаються похмурими.
• Україна, ймовірно, добиватиметься реструктуризації боргів.
• Російські активи в довгостроковій перспективі використовуватимуть для відновлення України. Але не в повному обсязі.
• Країна буде змушена перебудувати свій експорт: низка галузей (наприклад, важка промисловість) навряд чи відновиться цілковито.

The Washington Post: відновлення України буде постійним викликом для Заходу

• Україні потрібні приголомшливі суми, які неможливо знайти в найближчому майбутньому. Єдиний шлях — конфіскація заморожених держактивів РФ.
• Приватні компанії покриють частину витрат на відновлення лише за умови страхування воєнних ризиків. Як воно фінансуватиметься в довгостроковій перспективі, незрозуміло.

Європейський банк реконструкції та розвитку: не менш як чверть століття на відновлення

• Швидкий прогрес не є нормою для повоєнних країн. Більшість із них витратили не менше ніж 25 років на відновлення. Навіть у довгостроковій перспективі вони не можуть повернутися до довоєнного ВВП на душу населення. Лише 29% країн після війни це вдається протягом п’яти років. Щоб це вийшло в України, її економіка має зростати на 14% на рік протягом усього цього періоду. Це підвищить середній ВВП до $225 мільярдів (у 2022 році він становив близько $150 мільярдів).

Незважаючи на масштаб і складність завдання, повоєнне відновлення України — це можливість згорнути назад 30 років не найуспішнішого розвитку, вважають в американському аналітичному центрі RAND. Ось тільки це потребуватиме безпрецедентних зусиль. Не лише з боку України, йдеться про створення нової архітектури безпеки в Європі, обов’язково за участю США. Пошук такого консенсусу у 2023 році видається завданням не менш складним, ніж вливання грошей у країну, що стікає кров’ю.