З усіх міст України найвища смертність від коронавірусу – в Івано-Франківську. Дві жінки померли в пологовому будинку. Хворі є серед духовенства й поліції. Мер міста Руслан Марцінків у щоденному зверненні каже, що «небезпека дуже близько», але водночас працюють супермаркети, продуктовий ринок і храми. Чим живе й чого боїться місто – у репортажі Світлани Ославської для Заборони.
«Чуткова» неділя
— 19 хворих священників і двоє померли, – примовляє жінка біля церкви Царя Христа, однієї з найбільших у Франківську. На зачинених дверях храму – оголошення: «У зв’язку з підозрою на зараження інфекцією covid-19 одного з наших священників ми не будемо зближатись менше, ніж на 2 м. до наших парафіян».
Чутки розходяться містом швидше за новини.
— Він у лікарні, ліків на тиждень йому купили. Ми самоізолювалися і служби не проводимо, – підтверджує слова з оголошення отець Йосафат. Каже, що хворому священникові 72 роки, і такий самий діагноз має жінка з церковного хору.
Сьогодні Шуткова неділя. Шуткою у Франківську називають вербу. Для багатьох місцевих це обов’язковий обряд – піти до церкви й освятити кілька гілочок. Скрізь по Україні служби дозволені, але храми закликають приєднуватися до молитви онлайн. Головний греко-католицький храм міста цієї неділі двері не відкрив. Служба відбувається всередині, а кількадесят людей стоять на дистанції перед катедрою. З колонки лунає негучна проповідь – щоби не перекрикувати православну церкву з іншого боку площі. У ній двері відчинені, але назовні нікого немає. Біля входу незмінний роками текст нагадує про порядок служб у Страсний тиждень.
Станом на 20 квітня в Івано-Франківській області від коронавірусу померло 37 людей. У місті – 20 смертей. Мер Руслан Марцінків вважає, що офіційну статистику треба помножити на три – тоді буде реальна картина. Велику смертність влада міста пояснює тим, що у Франківську не приписують летальні випадки супутнім захворюванням.
На вулицях говорять тільки про коронавірус, у народі – ковіда. «Триндять по телебаченню «допоможіть нашій медицині», а то олігархів треба питати!», – говорить один. «Я знаю одне: у такий час треба всім об’єднатися», – каже іншій. «А я думаю: щоби перемогти коронавірус, треба закрити всі ЗМІ», – міркує третій. Маски носять уже звично – на підборідді.
Якби не зачинені магазини та кав’ярні, здавалося б, що місто живе звичним життям. Зараз дехто повісив на дверях лаконічне «Карантин», та багато закладів працюють у режимі доставки.
Комунальники з КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» неспішно повертаються з виклику. На них одноразові маски. Кажуть, їм видали по три марлеві на тиждень та сказали прати і прасувати.
Охоронці на вході в супермаркети міряють температуру безконтактними термометрами. Поки чекаєш на дозвіл зайти, почуваєшся як на шенгенському кордоні.
— 27,4, – говорить охоронець, коли прошу показати цифри на термометрі. Але вони його не дивують. – То у вас холодна шкіра з вулиці! Але коли температура є, то воно пікає.
Не всі знають, що в безконтактних термометрів є два режими: один міряє температуру тіла, другий – предметів.
— Мужчина, ви куда? Так не можна! Вдіньте маску, бо потім будете на 17 тисяч не хотіти! – кричить дівчина біля імпровізованої брами коло входу на продовольчий ринок. Її робота – казати «дайте ручки» і пшикати на них антисептиком. Але є й інші входи на територію ринку, де ніхто не сторожує.
Пане, масочку!
Щодня групи в складі поліціянта, двох військових та одного представника муніципальної варти патрулюють вулиці Франківська.
Громадянам можна ходити містом по двоє, але в цій групі четверо – бо «службові обов’язки». Коли група з’являється на вулицях, продавці повертаються до кіосків, натягують на обличчя маски, до того спущені на підборіддя. Усі нервують: чи справді штрафуватимуть? А якщо в парку зловлять? Люди запам’ятали цифри від 17 до 34 тисяч гривень штрафу, хоча поліція тільки виписує протокол, і як пояснили правозахисники, штраф присудять, тільки якщо дії становитимуть суспільну небезпеку.
Поліціянт із групи, Олександр, носить респіратор із зеленим клапаном. Це засіб найнижчого рівня захисту. У решти в групі навіть такого немає – саморобні або одноразові маски. «Ця зі штанів», – відмахується військовий: чорна маска на білих гумках ледь налазить йому на ніс. Питаю, який маршрут патрулювання.
— Маршрут простий, – каже Олександр. – Заходимо в [магазин] «Лайм».
І дійсно, перше, що робить патрульна група – бере каву в цілодобовому магазині. Маски геть – зараз кава й сигарети.
— Якщо суждено вмерти другою смертю, то від коронавірусу не вмреш, – каже військовий.
Рухаємося до центру міста. Група орієнтується не на контроль перехожих. Їх цікавлять магазини – ось кого є сенс штрафувати. Але є проблема: уже всі великі магазини на їхній дільниці перевірили під час попередніх чергувань. Кому могли, виписали протокол.
Протягом чотирьох годин ми зайдемо в супермаркети мережі «Вопак», перевіримо, чи міряють охоронці температуру. У «Ватсонс» і «Простор» налякані консультантки обіцятимуть, що термометри обов’язково будуть. У привокзальному маркеті патруль насварить продавців за обслуговування клієнтів без масок. Протоколів ніде не буде, тільки попередження. На привокзальному ринку військові куплять насіння руколи – посадити на підвіконні.
— Ходимо, як делегація, – жартує один.
— Ага, делегація з наповнення бюджету України, – підказує інший.
Патрулі не надто дотримуються норм карантину. Зранку збираються біля відділу міської поліції, сидять на лавочках, розмовляють. Хоча в поліції мали б бути серйозніші карантинні заходи – один патрульний лежить у лікарні з COVID-19. Хлопець підхопив хворобу, опитуючи родину й оточення жінки, що померла від коронавірусу. У поліції кажуть, що всіх «контактних» осіб відправили на карантин і протестували, але яка точність встановлення цих «контактних»? Рефлекторно хочеться відсунутися від патрульних на більшу дистанцію, але це вже марно.
— Цей парк ви контролюєте? – показую на зелену зону, де гуляють із дітьми.
— Хіба це парк? Це ж скверик, – відмахується Олександр.
До обіду патрульні нудьгують.
— Пане, масочку! І не в руках, – знічев’я нагадує «делегація» перехожому.
Беруть третю каву, говорять про те, про що й усі. Чи дієві засоби захисту. Чи варто заборонити гроші. А якщо чхнув на смартфон і поніс його в ремонт? А люди, які фасують продукти на складах, чи вони здорові, чи в масках? Відповідей не має ніхто.
Зрештою, їдуть писати протокол на продуктовий магазин на околиці міста. Громадяни можуть бути більш-менш спокійні.
Страх у пологовому
Але громадяни не дуже спокійні.
30 березня в обласному пологовому будинку померли дві жінки. Посмертний тест підтвердив, що в обох був коронавірус. За кілька днів сталася ще одна смерть – від пневмонії. На 13 квітня тут лежать семеро жінок із коронавірусом – для них забезпечили окреме відділення та окрему бригаду лікарів, каже директор закладу Юрій Павлушинський. Зробили також окремі входи для жінок із симптомами ГРВІ та всіх інших. Це називають «розвести потоки».
Ольга Суровська приїхала до закладу в перший тиждень квітня. Вона розповідає, що на вході в пологовий їй поміряли температуру ртутним градусником і зробили експрес-тест. Тільки після цього можна зайти – але жінки переодягаються в домашній одяг і якщо він заражений – ну що ж. Ользі сказали народжувати в масці – але маску не видали. Жінка мала запас своїх.
Вона не побачила радикальних змін у роботі пологового. Тільки тепер скрізь є антисептики, а в туалетах з’явилося мило. Раніше вона тут нічого такого не бачила.
— Медики були без одноразових халатів, – говорить вона, коли зідзвонюємося через месенджер. – Приходять на огляд до мами з дитиною – і поверх своїх рукавичок одягають ті, що я їм даю. Потім викидають їх у смітник. Дистанції особливої не дотримуються – усе звично. Тільки здалося, що зараз менший потік породіль. І швидше виписують.
Ольга каже, що не сильно переживала: налаштувалася, що треба народити, а з коронавірусом якось розбереться. Але не боятися виходить не у всіх. Партнерські пологи зараз категорично заборонили, тому жінкам лишається надіятися на себе й бути наодинці зі своїми страхами й чутками.
Наталія Сербин, засновниця кампанії за гідні пологи «Нове життя в нових умовах» каже, що серед жінок «страшна паніка», вагітні їй постійно пишуть, не розуміючи, на що їм чекати.
— Вони все самі мусять купити, ризикують життям і не мають гарантій, мовляв, я дев’ять місяців себе берегла, а тут можу заразитися, – розповідає Сербин.
В обласному пологовому ще в березні було чотири людини з COVID-19 серед персоналу – вони досі лікуються. Директор каже, що всім працівникам зранку міряють температуру, а тих медиків, які контактували з хворими – це 22 особи – перевірили ПЛР-тестами (полімеразно-ланцюгова реакція, точніший за експрес-тест метод, наявність вірусу визначають за аналізом ДНК, а не антитіл). 16 негативні, але на результати шести тестувань ще чекають. Доки не надійдуть результати, ці люди не працюють.
Сербин вважає, що адміністрація мала б дзвонити вагітним, спілкуватися з ними, залучати сімейних лікарів та жіночі консультації. А зараз жінки, замість зосередитися на пологах, зосереджуються на страхові. Хтось шукає альтернативні пологові в області – але й туди їхати бояться, бо хворі на коронавірус є в кожному районі.
Медики так само не знають, чи не доведеться їм приймати пологи у хворої людини. Адже експрес-тест, який роблять жінкам після приїзду до пологового, не дає 100% відповіді. Скаржаться, що бракує захисту: респіраторів, захисних щитків, халатів.
Коронавірусний «майдан»
Івано-Франківська область найгірше забезпечена засобами захисту медиків – такі дані карти медичного забезпечення, яку розробили YouControl. У місті чотири лікарні приймають хворих із пневмонією та підозрою на COVID-19.
Біля Міської клінічної лікарні № 1, яка зазвичай спеціалізується на травматології, зауважую персонал у захисних костюмах і намет Державної служби з надзвичайних ситуацій. Такі «коронавірусні» намети розгорнули біля лікарень для «сортування» пацієнтів, але поки що вони не діють – не так багато хворих. У лікарні переробляють вхід – роблять окремий під’їзд для пацієнтів із підозрою на COVID-19.
Кілька разів на тиждень біля лікарень можна застати групи волонтерів. Вони привозять медикам окуляри, костюми, щитки, респіратори, антисептики, а також експрес-тести. Кілька організацій та ініціатив, зокрема благодійний фонд «Тепле місто» та IT-Кластер, об’єдналися в Антикризовий фонд. До 12 квітня фонд зібрав майже півтора мільйона гривень. Вони моніторять потреби лікарень, купують засоби захисту та передають медзакладам. Майстерні з вишивки перекваліфікувалися на пошиття костюмів для медиків. І хоч ці костюми не мають сертифікації, медики їх приймають, бо інших немає. Школи збирають гроші на захисні щитки чи респіратори. Щось купують політики, але часто цей захист, як говорять місцеві лікарі, «слабенький». Здається, волонтерам допомагає досвід самоорганізації 2013 – 2014 року і волонтерської роботи для АТО.
З бюджету міста на доплати, ліки та засоби індивідуального захисту медиків у березні виділили 6,5 млн гривень, а у квітні мер обіцяє премії по 10 тисяч гривень для тих медиків, які борються з коронавірусом. У лікарнях бракує персоналу: наприклад, у пологовому не вистачає санітарок, які відвезли б пацієнток до палати після пологів. На 14 квітня в місті понад 430 медиків на лікарняних або у відпустках. Дехто вже оголошує про набір студентів та інтернів для допомоги.
Водночас мер міста не вважає поки що ситуацію критичною й не пропускає нагоди, аби використати її для власного піару – восени місцеві вибори. Руслан Марцінків розповідає, що до Великодня франківцям роздають маски:
— Запаковані, ми вішаємо їх на дверні ручки, – запевняє мер. – Там є пам’ятка й маска. Люди ж просили…
Це одноразові маски, навіть не медичні. Одношарові, без зажиму на носі. У комплекті з маскою йде вітальна листівка й буклетик із фотографією мера на першій сторінці про те, що зробила влада міста в боротьбі з вірусом.
У центрі Франківська незвично тихо. Між площею Ринок і базаром чути, як стукають жіночі підбори й туркочуть голуби. Шелестить поліетилен на закритих базарних контейнерах.
На рекламному екрані вмикається звернення чиновниці: «В місті Івано-Франківську вживається дуже багато різноманітних заходів, щоби зменшити поширення коронавірусної хвороби». Заходи не називають, але рекомендують зменшити контакти з людьми.
Стукіт підборів наближається, повз мене проходить жінка у марлевій масці. Кашляє, перехоплює мій погляд – і різко припиняє. Усміхаюся їй під маскою – і, можливо, вона всміхається у відповідь.
