'
Читаєте зараз
Як працює рівність: Експертна думка

Як працює рівність: Експертна думка

Аня Білоус
Автор:

Українське суспільство вже давно веде діалог про рівність. І чисельність тих, хто вважає, що “місце жінки – на кухні”, останнім часом стрімко падає. Та все ж, прихильники патріархального суспільства не втрачають шансу зробити закид у бік статі, котру вони називають “слабкою”. Редакція Zaborona.com зібрала найпопулярніші із цих закидів і попросила феміністок та захисників прав жінок їх прокоментувати.

 

“Якщо жінки не хочуть, щоб до них чіплялись та об’єктивізували, то навіщо вони вдягать провокативний одяг? Для кого ці короткі спідниці і декольте, якщо не для чоловіків?”

Коментує Леся Ганжа, кураторка проекту “Жінки – це 50% успіху України”:

“Коли чоловіки ходять топлес в метро влітку чи одягають майки в сіточку – вони що тим самим натякають на те, щоб жінки їх трохи пооб’єктивізовували? Це жарт, але якщо серйозно, нам може не подобатися, як одягається та чи інша людина – надто коротка спідниця, надто довга, ультрамодна або надто олдскульна. Сфера моди, одягу – це взагалі поле провокацій і самовираження. Нам можуть не подобатися чиїсь тунелі у вухах чи майка без рукавів, але це не привід принижувати людину, яка це носить. У тому числі і пропозицією до негайного злягання”.

 

“Жінки стверждують, що у стосунках вони з чоловіками рівні, але у разі розлучення залишають дітей собі та вимагають аліменти від чоловіка”

Коментує Тамара Злобіна, кандидатка філософських наук, редакторка інформаційного ресурсу “Гендер в деталях”:

“В українських шлюбах поки що мало поширені партнерські стосунки і адекватний розподіл домашніх обов’язків. Діти частіше залишаються з матерями, оскільки ті краще знають їх потреби – від продуктів, на які алергія, до улюблених книжок. Аліменти витрачаються на утримання дитини. Чим більше чоловіки залучатимуться до хатньої праці і догляду за дітьми, тим менш гендерно забарвленими будуть рішення судів”.

 

“Чому жінки вимагають рівні заробітні платні з чоловіками, але при цьому хочуть мати оплачувану декретну відпустку? Жінка має виховувати дітей, а чоловік – заробляти гроші”

Коментує Оксана Дутчак, соціологиня та заступниця директорки Центру соціальних і трудових досліджень:

“Почну з кінця. По-перше, немає жодної раціональної причини, чому існує поділ на жіночу (догляд за дітьми) і чоловічу (заробляння грошей) сферу. Окрім того, що так історично склалося, так закладено у структури нерівності, і треба багато часу і зусиль, щоб вирівняти ситуацію. Єдине, чого не може робити чоловік у догляді за дітьми – це годувати грудним молоком. Все решта йому абсолютно під силу. Як і жінці – заробляти гроші (хоч у цьому, сподіваюся, ніхто не сумнівається). Аргумент “природності” такого поділу абсурдний – ви читаєте цей текст із абсолютно неприроднього пристрою, у абсолютно неприродньому вигляді, сидячи у абсолютно неприродньому приміщенні. У такому разі звернення до “природнього” дуже вибіркове, якщо не сказати – лицемірне. По-друге, жінки вимагають оплачувану декретну “відпустку” не для себе, а в принципі. Бо за законодавством у нас у цю “відпустку” може піти і чоловік. Але йдуть майже виключно жінки (1% “відпусток” беруть чоловіки) з двох причин: через гендерні стереотипи і через те, що вона не оплачується. Сім’ям доводиться вибирати, чию зарплату вони втрачають на кілька років. І оскільки жінки в середньому заробляють менше, у “відпустку” ідуть вони. Лише з введенням оплачуваної “відпустки” можна буде серйозно говорити про рівний розподіл доглядової праці у сім’ї. І по-третє, “відпустка” по догляду – це теж праця. Це праця по відтворенню людини. Вона має абсолютно ненормований робочий день, забирає багато енергії, ресурсів, часу. Упродовж якого жінка випадає з ринку праці, втрачаючи економічну незалежність, кваліфікацію, зв’язки, можливості кар’єрного росту. І саме через те, що “відпустку”, як репродуктивну працю загалом, вважають виключно жіночою справою, жінка часто стикається з дискримінацією при прийомі на роботу – адже вона потенційна “декретниця”. І на моє глибоке переконання, саме нерівний розподіл репродуктивної праці, лежить в основі переважної більшості аспектів гендерної нерівності”.

 

“Рівність руйнує стосунки. Жінки тепер приймають залицяння за домагання. Сьогодні чоловіки їх просто бояться і через це ми всі котимось до асексуального суспільтва” 

Коментує Артем Чапай, письменник, автор книги “Тато в декреті”:

“А може, це якраз нерівність руйнує стосунки, коли жінку вкурвлює все життя обслуговувати чоловіка? Може, проблема в чоловіках, які свої гопницькі домагання вважають залицянням? Колись я чергував як репортер із патрульною поліцією – жінка викликала патруль, коли п’яний гопник до неї на вулиці почав “залицятися”. Так, дуже сексуально було: перегар, наморщений лоб і “ти мне нравишься” в темному провулку. Чоловікам слід уміти залицятися без домагань – це значно сексуальніше. Але, звісно, потребує голови й серця”.

 

“Жінки слабші, вони не можуть претендувати на ту ж роботу, що й чоловіки, бо вони фізично менш витривалі. Це шкідливо, нехай займаються жіночою роботою, їм ще дітей народжувати”

Коментує Лариса Денисенко, українська письменниця, адвокатеса, правозахисниця:

“Немає жодних досліджень, що ця або інша робота впливає виключно на здоров`я жінки, а не чоловіка. Якщо робота шкодить здоров’ю людини – треба мінімізувати шкоду, попереджати про неї, запроваджувати страхові програми, допомагати людині перекваліфіковуватися, якщо робота, котра її годує, шкідливо впливає на здоров’я. Мені важко уявити, чому, наприклад, жінка може займатися дайвінгом, бути цивільним водолазом, але не військовим. Я не бачу тут логіки, але бачу дискримінацію. Доступ до всіх професій повинен бути рівним. Я – жінка, кандидатка в майстрині спорту з плавання, а є чоловіки, котрі не вміють плавати. Кого б ви хотіли бачити на позиції рятувальниці? І щодо дітонародження – людину, котра виношує і народжує дитину, смішно називати менш витривалою чи слабшою за людину, котра не виношує і не народжує”.

 

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій