Фермери страйкують по всій Європі, а поляки блокують кордон з Україною, і в усьому винне українське збіжжя. Знову? Знову

Після невеликої перерви польські фермери оголосили загальнонаціональний страйк із блокадою доріг по всій країні та пунктів пропуску на кордоні з Україною з 9 лютого.

Офіційно каталізатором чергової акції стала пропозиція Європейської комісії продовжити звільнення від митних зборів українського сільськогосподарського експорту до Євросоюзу ще на один рік — до червня 2025 року. А скасування цієї преференції було однією з основних вимог під час організації минулих протестів на кордоні. Мовляв, збільшення імпорту агропродукції з України завдає величезних збитків місцевим аграріям.

Та чи є експорт українського збіжжя головною проблемою виробників у Польщі та інших країнах ЄС, де триває хвиля фермерських протестів, разом з експертами розбиралась редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Лютий 2024: масштабна блокада доріг

На початку лютого польська профспілка фермерів «Солідарність» оголосила загальний страйк аграріїв по всій країні. «В нас урвався терпець. Позиція Брюсселя в останній день січня 2024 року неприйнятна для всієї нашої аграрної спільноти. Крім того, пасивність польської влади, заяви про співпрацю з Європейською комісією та дотримання всіх рішень щодо імпорту сільськогосподарської та харчової продукції з України не залишають нам іншого виходу, окрім як оголосити загальний страйк», — йдеться у заяві.

Акція триватиме з 9 лютого до 10 березня. В цей період профспілки планують тимчасово перекрити деякі дороги в країні, а також заблокувати пункти пропуску на кордоні з Україною. Співвітчизникам фермери пояснили це боротьбою за спільне благо, яке полягає в тому, щоб захистити польські сімейні ферми, часто ферми кількох поколінь, від краху та банкрутства.

Виробництво зерна у Польщі завжди було збитковим

Та чи дійсно імпорт українського збіжжя настільки впливає на добробут польських виробників? Ні. Експерт у сфері україно-польської торгівлі Юлій Зоря в коментарі Забороні пояснює, що, по-перше, виробництво зерна у Польщі завжди було дотаційним.

«Дохід від продажу зерна не покриває витрат на його виробництво, тому польські фермери постійно потребують дотацій на покриття витрат. Тобто зернове фермерство у Польщі дотаційне, і вирощувати його там немає жодного економічного сенсу. Але це стосується конкретно зерна. Є і прибуткові сфери фермерства, наприклад, тепличне господарство, м’ясне та молочне», — каже експерт.

По-друге, на зниження ціни польського зерна впливає аж ніяк не зростання імпорту українського збіжжя, а світові ціни на цей продукт.

«Вже років десять ця ціна перебуває на рівні 200 євро за тонну. І ціни на польське зерно просто не можуть бути вищими за ціни на світових ринках. Ба більше, якщо говорити про вплив українського зерна, то поляки з квітня 2023 року самі заблокували імпорт нашого збіжжя. Ну і як тоді воно впливає на обвал цін? Але відомо, що від початку блокади ціни на пшеницю у Польщі не виросли, а впали на понад 25%», — додає Зоря.

На його думку, полякам треба навпаки не боротися з імпортом зерна, а використати його собі на користь, забираючи на переробку у продукцію з високою доданою вартістю. З простого це може бути борошно, крупи, комбікорм.

«ЄС розблоковує близько 60 млрд євро додаткового фінансування для Польщі. Частина цих грошей може піти на створення інфраструктури для переробки українського зерна. І створюючи більш високомаржинальну продукцію, її можна далі експортувати до інших країн світу за вищими цінами», — пояснює експерт у сфері україно-польської торгівлі.

В чому тоді винна Україна?

Імпорт українського збіжжя ніяк не може покращити становище польських фермерів, наголошує Юлій Зоря. А от впровадження технологій та інвестиції — можуть. Та за вісім років керівна партія «Право і справедливість» не займалась розвитком сільського господарства, а визнати свою провину, тим паче перед виборами, вони не могли.

«Тому вони зробили з України такого собі цапа-відбувайла. І через підконтрольні тодішній владі ЗМІ переконали польський народ, що саме ми винні у низьких доходах фермерів та навіть у високій інфляції. Звідти і почалась зернова блокада», — наголошує експерт.

Та не лише це стало причиною подекуди ворожого ставлення до імпорту української продукції, вважає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. Поляки бояться конкуренції на європейському ринку.

«Останні 20 років, отримуючи субсидії та перебуваючи в єврозоні, вони активно розвивали присутність своєї молочної, м’ясної та іншої продукції в торговельних мережах по всій Європі. Та після скасування мита і квот на ввезення українська продукція активно заходить на полиці європейських магазинів, і поляки відчувають конкуренцію. Тому влаштовують чергові проблеми, блокуючи кордон», — пояснює він.

На жаль, на думку Марчука, з подібними проблемами український бізнес буде стикатися на всьому шляху євроінтеграції. І навіть після неї, коли Україна отримає ті самі преференції, що і європейські фермери. 

«Зрозуміло, що потрібно не зловживати цим, а сідати за стіл переговорів та досягати компромісу у питаннях імпорту продукції. Паралельно Україна має морським коридором розвивати напрямки Близького Сходу, Азії та Океанію. Так, це довша логістика, але це теж перспективні ринки», — каже експерт.

Розв’язання проблем із Польщею лежить не стільки у політичній площині, скільки у суспільній, вважає Зоря. Україні спершу треба переконати польське суспільство у тому, що не вона є причиною усіх негараздів у їхньому агросекторі. Якщо це вдасться, кордон буде розблоковано.

Хвиля фермерських протестів у Європі

Фермерські страйки на початку року охопили низку європейських країн — Німеччину, Францію, Бельгію, Нідерланди, Італію, Польщу, Румунію, Грецію, Португалію та інші. Чи знову винна Україна? Зовсім ні. Хоча дечому посприяла російсько-українська війна. Після широкомасштабного вторгнення у всьому світі зросли ціни на зерно, що дозволяло фермерам заробляти. Але за останні пів року ціни повернулися до довоєнного рівня. Сюди ще треба додати невдоволення аграріїв бюрократичною тяганиною для отримання різних дозволів, зростанням податків та впровадженням з боку ЄС програми Green Deal, яка націлена на боротьбу зі зміною клімату. 

У ЄС хочуть знизити кількість вуглецю в атмосфері й мають намір відмовитися від викопного палива (вугілля, нафти, газу), але все це вимагає додаткових витрат від фермерів, які користуються бензином та дизелем. Також у програмі зазначений перелік заборонених до використання пестицидів та різних хімічних речовин, що теж призводить до подорожчання виробництва.

«Там чисто внутрішні економічні проблеми, розв’язання яких потребує аграрний сектор. Плюс запровадження екологічних норм, що здорожчує виробництво. А ціни всередині Європи підіймати не хочуть, бо це викличе обурення у покупців. Тож витрати лягають на виробника. Тому відбуваються ці акції», — пояснює заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.