Читаєте зараз
Фонд Притули купив супутник, про який раніше вели перемовини в Міноборони. Більшість умов угоди не розкривають, але це одна з найкращих покупок для української армії

Фонд Притули купив супутник, про який раніше вели перемовини в Міноборони. Більшість умов угоди не розкривають, але це одна з найкращих покупок для української армії

Oleksandr Humeniuk

18 серпня благодійний фонд Сергія Притули повідомив про купівлю «народного супутника» для потреб українського війська. Саме на цю угоду пішли кошти, раніше зібрані на три турецькі безпілотники «Байрактар», які турецька компанія врешті передала Україні безплатно. Окрім самого супутника, благодійники придбали доступ до бази знімків, зроблених сузір’ям супутників фінської компанії ICEYE. Наскільки супутник може бути корисним для армії та чи вигідна ця угода, розібрався редактор відділу розслідувань Заборони Олександр Гуменюк. 


Що отримає Україна внаслідок угоди з ICEYE?

Згідно з інформацією, опублікованою компанією ICEYE, Україна отримає у своє розпорядження повні можливості одного з пошуково-рятувальних супутників із технологією SAR, який уже перебуває на орбіті. Це радарний супутник, що має чимало переваг над оптичним.

Апаратура оптичного супутника працює за принципом звичайної камери, тож для якісних знімків такому супутнику необхідна низка умов — як-от безхмарне небо чи світла пора доби. Натомість радарні супутники універсальніші, адже отримують зображення з Землі завдяки радіохвилям. Супутник посилає їх на поверхню Землі — вони відбиваються та повертаються до датчиків супутника. Завдяки цьому супутники SAR можуть працювати будь-коли й за будь-якої погоди. 

«Цей супутник має чотири режими роботи, і в одному з них — точковому — він на клаптик 5 на 5 кілометрів може досягнути результату 50 сантиметрів просторової розрізненості, — пояснює Забороні незалежний аерокосмічний експерт Андрій Колесник. — Інші режими більш оглядові. Вони градуються по площині, яку вони охоплюватимуть. І звичайно, за цих режимів просторова розрізненість інша: наприклад, 1 метр, 3 метри тощо». 

Просторова розрізненість, про яку говорить Колесник, характеризує те, наскільки малі об’єкти ми можемо побачити на знімку. Простіше кажучи, що менша просторова розрізненість, то детальнішими будуть знімки.

Ще одним важливим елементом домовленості стала така фраза у пресрелізі фінської компанії: «У межах угоди ICEYE передасть повні можливості одного зі своїх пошуково-рятувальних супутників, що вже перебувають на орбіті, для використання урядом України в регіоні».

Наразі супутникові дані, які нам передають союзники, обмежуються територією України. Втім, поняття «регіону» має ширше значення. «Регіон — це не лише межі країни, а трохи більше. Тобто ми можемо зазирнути і за кордони. Це великий плюс», — говорить Андрій Колесник.

Крім супутника, Україна отримає у своє розпорядження річний доступ до бази даних, що збирає сузір’я супутників ICEYE — а це 21 пристрій.

«Супутник [який отримала Україна] рухається по орбіті й кілька разів проходить її. Та поки він не летить над Україною, зображення з того ж місця може отримати інший супутник, який там буде в цей момент. Це забезпечує безперебійне подання фотографій — може, по одній на годину, а то й частіше. Тобто за день Міноборони України отримуватиме понад 30 фотографій», — розповідає Забороні медіаменеджерка благодійного фонду Сергія Притули Марія Писаренко.

Доступ до цієї бази важливий ще й тому, що знімки з використанням технології SAR є доволі коштовними. Ціна одного такого зображення може коливатися в діапазоні 4–6 тисяч доларів США.

Що передувало угоді та хто її супроводжував?

Купівля супутника не була виключно рішенням благодійного фонду Сергія Притули, розповіли Забороні у фонді. За словами Марії Писаренко, Сергій Притула разом із директоркою фонду Анною Гвоздяр провели чимало зустрічей з українськими військовими, під час яких радилися щодо нагальних потреб, які могли б покрити зібрані раніше кошти.

«Нам було важливо зберегти цю тему [як із придбанням «народних байрактарів»], що це має бути штука, яка допоможе нищити ворога, — згадує Писаренко. — Зокрема, від міністра оборони надійшла пропозиція [про супутник]. [Питали] чи зможете? Чи візьметесь? І таким чином це відбулося».

Як стало відомо Забороні, крім представників Міністерства оборони, до цього процесу долучилися і представники Національного центру управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), що підпорядковується Державному космічному агентству України.

Таку можливість припускає й Андрій Колесник: «Якщо і залучали фахівців, то не самого космічного агентства, а представників Національного центру управління та випробувань космічних засобів, який і в мирний час у нас фактично отримував супутникові дані, зокрема — із супутників ЄС. Там спеціалісти знаються на радарних технологіях».

Ще однією причетною персоною був Максим Поляков, про що розповів сам Сергій Притула. Поляков заснував компанію EOS Data Analytics, яка вивчає та аналізує знімки земної поверхні, щоби в майбутньому застосувати ці дані у питаннях, пов’язаних із землеробством, управлінням лісом тощо.

Як удалося дізнатися Забороні з власних джерел, угоду з фінською компанією ICEYE в українській владі обговорювали ще до залучення благодійного фонду Сергія Притули. У червні 2022-го працівники НЦУВКЗ зустрілися з представниками фінської компанії, щоб розглянути можливі варіанти співпраці. 

Варіантів було кілька: починаючи від виготовлення окремих знімків на замовлення України й закінчуючи запуском нового супутника разом із будівництвом наземної станції та навчанням роботи персоналу. Згідно з даними, що є у Заборони, тоді представники української сторони більше схилялися до останнього формату співпраці, що передбачав отримання своєї космічної системи. Та, схоже, з того часу рішення змінили. 

Про це свідчить, зокрема, те, що Україна отримала не новий супутник, а той, що вже перебуває на орбіті. Компанія ICEYE має три покоління супутників (третє — найновіше), і, на думку Андрія Колесника, Україні надали не найновіший пристрій.

«З огляду на показники орбіти у відкритому доступі, [можна побачити, що] вони не стосуються супутника останнього покоління, — говорить експерт. — Я думаю, це супутник другого покоління. Але взагалі він не такий уже й старий».

Згідно з пресрелізом фінської компанії, управління супутником залишається їхньою відповідальністю. Чи будуватимуть в Україні центр управління супутником та чи передадуть його управління у майбутньому, наразі невідомо. 

Чому купівля супутника така важлива?

Попри наявність чималої кількості фахових спеціалістів, профільних підприємств та інституцій, за останні 30 років в Україні так і не змогли відродити свою космічну галузь. Замість цілеспрямованого розвитку та виходу на світові ринки, українська космічна галузь має переважно корупційні скандали та невдалі запуски супутників — як це було, наприклад, із супутником «Січ-2-30», що на початку 2022 року відправили в космос, але він загубився і вийшов з ладу.

Важливість космічної розвідки для України була зрозуміла ще до початку повномасштабного російського вторгнення — тривалий час західні служби ділилися космічними знімками розміщення російських військ біля українських кордонів. 

Після 24 лютого 2022 року потреба в космічних розвідувальних даних зросла у рази. Та оскільки такі знімки можна отримати не напряму, а через запити й координацію з іншими державами, страждає швидкість. В умовах щоденного розвитку воєнних дій на території України це негативно впливає на можливості оперативного реагування.

Враховуючи всі ці обставини, власний супутник та доступ до бази даних космічних знімків — це важливий крок для України. Тож можна говорити і про важливість такої угоди. 

«Здатність повністю використовувати ресурси супутника, самим казати, що і коли знімати, — дуже важлива, це розширює наші можливості, — зауважує Андрій Колесник. — Це разом із даними від союзників суттєво підніме ефективність нашої розвідувальної діяльності, що допоможе планувати та проводити операції».

Водночас умови угоди досі залишаються нерозкритими. Якщо супутник повністю належить Україні, а управління ним, за словами представників фонду Сергія Притули, здійснюватиме Головне управління розвідки МОУ, тоді чому в пресрелізі фінської компанії вказано, що безпосереднє управління супутником виконуватимуть вони? Якого типу дані отримуватиме Україна та хто їх буде обробляти — українські спеціалісти чи посередники? Ми надіслали запит у Міністерство оборони й поставили ці та інші запитання, однак на момент публікації відповіді так і не отримали. У фонді Сергія Притули Забороні повідомили, що деталі угоди — засекречені.

Засекречена водночас і ціна угоди. Та у благодійному фонді Забороні повідомили, що витратили всі 600 мільйонів гривень, зібрані на «народні байрактари». 

Невідомо також і те, скільки супутник може працювати на орбіті до кінця свого експлуатаційного терміну і чи діє на нього гарантійний період. За словами експерта Андрія Колесника, середній термін експлуатації для таких супутників може становити 5–7 років. Але інформації, як довго цей супутник перебуває на орбіті, на сьогодні немає.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору