В Україні легалізували гральний бізнес. Розповідаємо, як працюватиме сфера й які є ризики
11 серпня президент Володимир Зеленський підписав закон, який легалізовує гральний бізнес. Незадовго до його ухвалення 55 % українців висловилися проти узаконення цієї індустрії. А сам документ вже критикує Нацагентство з питань запобігання корупції.
Редакторка Заборони Ганна Беловольченко поговорила з головою експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борисом Кушніруком і розповідає, як тепер працюватимуть казино й зали ігрових автоматів та чи варто очікувати сплеску гральної залежності у країні.
Що важливого є в законі про гральний бізнес?
Закон визначає, що таке азартні ігри взагалі, хто має відповідати за цю сферу, а також роз’яснює, кому дозволено грати і де саме. Він легалізує діяльність офлайн- і онлайн-казино, законно працюватимуть лотереї, гральні автомати, букмекерські компанії, покер в інтернеті.
Керувати всім має Комісія з регулювання азартних ігор. Її склад обиратимуть на відкритому конкурсі. Цей орган видаватиме ліцензії представникам грального бізнесу, анулюватиме їх, інспектуватиме гральне обладнання, а ще – розглядатиме скарги гравців, якщо ті вважатимуть, що заклад працює нечесно.
Крім цього, з’явиться Державна система онлайн-моніторингу. Це софт, що збиратиме інформацію про ставки, виграші, гроші, які гральний заклад виплатив гравцю, відстежуватиме, який відсоток виграшів на гральних автоматах тощо. За задумом такий моніторинг має убезпечити гравців від недоброчесних закладів, адже щойно система помітить, що, наприклад, відсоток виграшів в автоматі нульовий, комісія спрямує перевірку до грального закладу. Принаймні, вона матиме підстави для цього.
А як було раніше?
До 2009 року в Україні азартні ігри були узаконені. Однак потім їх заборонили, «виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров’я населення…». Ініціювала цей закон тоді чинна прем’єр-міністерка України Юлія Тимошенко.
Однак індустрія не зникла. Вона пішла у «тінь», а на вулицях один за одним з’являлися лотерейні заклади. Поступово цю сферу почали «кришувати» правоохоронці.
Торік український уряд «оголосив війну» гральним автоматам, що працюють під виглядом державних лотерей. Податкова й правоохоронці мали перевірити діяльність таких структур. І вже за чотири дні після цього начальник управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Олександр Околіт заявив, що по всій Україні призупинили діяльність 697 гральних закладів і вилучили техніки на 70 млн грн.
Однак частина цих закладів працює й досі. Діяльність онлайн-казино чи букмекерських компаній в інтернеті припинити не вдалося – вона просто була неконтрольованою.
А сьогодні будь-хто і будь-де зможе відкрити казино чи кіоск із автоматами?
Ні, є низка обмежень:
- Засновником грального бізнесу можуть бути лише громадяни України.
- Казино дозволяють розміщувати лише на території п’ятизіркових готелів. Якщо це Київ, то у готелі має бути понад 150 номерів, якщо інше місто – не менш ніж 100.
- Заклади з гральними автоматами можна розташувати у готелях з трьома, чотирма і п’ятьма зірками. Для Києва у готелі має бути від 50 номерів, для інших міст – не менш як 25.
- Гральні заклади мають розташовуватися на відстані щонайменше 500 м від шкіл і садочків, а окремі автомати заборонено встановлювати у житлових будинках, кіосках тощо.
- У містах, селах із населенням менш ніж 10 тис. людей, гральних закладів бути не може.
Хто тепер зможе грати в азартні ігри?
Фактично будь-яка людина, якій виповнився 21 рік. Той, хто хоче пограти, за законом має бути тверезим і дієздатним (хоча перевірити, чи є такою людина, коли вона робить ставку через інтернет, очевидно, неможливо).
Закон не дозволяє грати самим власникам гральних закладів, їхнім представникам, а ще спортсменам, які хочуть зробити ставки на свої змагання, та деяким іншим категоріям.
Якщо людина вперше прийшла в казино чи, наприклад, до зали ігрових автоматів, вона має надати паспорт чи водійське посвідчення, щоб підтвердити вік. У деяких закладах вводитимуть ідентифікаційні картки гравців, в яких будуть вказані ім’я та вік.
Якщо ж ви захочете зробити ставку онлайн, потрібно буде пройти авторизацію на сайті. Особу в такому випадку ідентифікуватимуть через SIM-картку чи BankID.
А як бути з тими, хто страждає від ігроманії?
В Україні має з’явитися реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів або участь в азартних іграх. Людина може сама написати заяву про те, щоб її внесли до такого списку, або ж це можуть зробити родичі чи суд. Сім’я може подати заяву з проханням внести людину до реєстру, якщо гравець витрачає на азартні ігри більше, ніж заробляє, якщо у нього борги у понад 105 тис. грн (більш ніж 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян) або ж якщо він боргує аліменти понад три місяці.
Наразі немає досліджень, які свідчили б про пряму залежність кількості тих, хто страждає на лудоманію, від того, чи заборонена законом гральна індустрія, чи ні. Експерти кажуть: якщо в людини є така залежність, вона знайде місце, в якому зможе пограти, у будь-якому випадку.
Найкраще, що може зробити держава, – стежити за тим, щоби права людей не порушували у гральних закладах, а тим, кому потрібна допомога, – вчасно її надавали.
Кажуть, що гральний бізнес легалізували, щоб наповнити бюджет. Це так?
Справді, один з аргументів влади на користь легалізації — наповнення бюджету за рахунок доходів від такого бізнесу. За попередніми підрахунками, у перший рік після легалізації бюджет поповниться на 4 млрд грн.
Наразі власники гральних закладів мають купувати ліцензії і на діяльність загалом, і на кожен окремий автомат та гральний стіл. Вартість ліцензії для казино у Києві — 60 тис. мінімальних зарплат (282 млн грн), за межами столиці — вдвічі дешевше. Щороку за кожен гральний стіл власникам бізнесу доведеться платити від 425 тис. грн, а за гральний автомат — від 6 тис. Щорічна плата за букмекерський пункт — від 141 тис. грн.
Така плата, найімовірніше, призведе до того, що ринок гральних послуг поділять між собою кілька великих компаній, адже менші просто не зможуть собі дозволити стільки витрат.
Серед інших офіційних причин легалізації грального бізнесу представники влади називали також покращення туристичної привабливості країни та розвиток готельної індустрії.
У чому небезпека такого закону?
Нацагентство з питань запобігання корупції впевнене, що закон не ідеальний.
Нині чітко не визначено, на яких підставах комісія може видавати та анулювати ліцензію, кажуть у відомстві. Не окреслена остаточно й процедура оплати ліцензії, що є підставою для виникнення корупції.
Крім того, на думку представників НАЗК, підписаний закон не можна реалізувати, бо в ньому є взаємовиключні положення. Наприклад, одне говорить про те, що кандидатів на посади членів Комісії з регулювання азартних ігор вносить прем’єр-міністр, а інше, – що це робить Комісія з питань вищого корпусу державної служби.
Не визначена чітко й потрібна для ухвалення рішень кількість членів комісії.
А як гральний бізнес працює за кордоном?
У США кожен штат окремо вирішує, чи легалізувати гральний бізнес. Лас-Вегас – найвідоміший центр цієї індустрії. Щороку місто відвідує понад 42 млн туристів. Кожен із них витрачає в середньому $540 на азартні ігри.
Легальним є гральний бізнес і у Грузії. Дохід від казино становить 14 % ВВП країни. У 2018 році власники грального бізнесу сплатити у державний бюджет $46,6 млн.
У Німеччині цього року легалізували онлайн-покер. Влада вирішила вивести прибуткову гральну сферу з тіні та поповнити бюджет країни.
Здебільшого за регулювання таких питань у Німеччині відповідає конкретна федеральна земля. Зараз там дозволені казино, лотереї, ігрові автомати тощо.
