Читаєте зараз
Повернення блудної природи. Катя Сергацкова – про хащі в місті

Повернення блудної природи. Катя Сергацкова – про хащі в місті

Katerina Sergatskova

Раз на два тижні головна редакторка Заборони Катерина Сергацкова розповідає історії про місця, які формують нашу реальність і часто залишаються непоміченими. У цій колонці вона розмірковує про присутність і відсутність природи в пострадянському місті. Це остання колонка в цій серії.


Якщо довше п’яти хвилин сидіти за столиком кафе на вулиці якогось центральноєвропейського міста – припустімо, Праги, – то зустріч з осою неминуча. Комаха спочатку пролітає велике коло над столом, вивчаючи, чим можна поласувати. Хаотичною спіраллю оса спускається вниз, до гостя, і вже кружляє ближче до його обличчя та рук.

У такому місті неодмінний аксесуар для вуличного кафе – мухобійка. Без неї гість не може відпочивати спокійно. Оса стає активною, коли поруч їжа, пива і вино. Але вбивати її за це не можна. Практично в будь-якому центральноєвропейському місті діє правило – не зазіхати на природу. Осу можна відлякати мухобійкою, можна придавити, але грохнути – не можна. А найголовніше – це не проблема. У якій-небудь Празі містяни настільки чутливі до природи, настільки дбайливі, що готові страждати.

Фото з відкритих джерел

Складно уявити собі усвідомлене страждання людини в пострадянському міському просторі, де зустріч із осою – неймовірна рідкість, де навіть мурахам під ногами дивуються. Природа настільки віддалилася тут від людини, що в певному сенсі починає лякати. Ліс у центрі мегаполіса – радше жахачка для дитини, ніж привілей. Пострадянську людину природа лякає, оскільки продукує невизначеність. Оса може вжалити і спровокувати алергічну реакцію. Остання багатьом не подобається, це ризик, а отже, його потрібно вилучити з можливих ситуацій.

Фото з відкритих джерел

Колись давно, ще до дев’яностих, вулиця Петрівська в Києві з’єднувала Поділ із Верхнім містом. Це була активна стежка посеред міського лісу, там містився гаражний кооператив. Згодом тут відбулося кілька зсувів, і частина гаражів виявилася знищеною. З часом вулиця заросла непрохідними хащами і знелюдніла.

Але в нульових дещо змінилося. Один із гаражів став крамничкою фарб для графітників. Поступово навколо нього сформувалася спільнота художників і стріт-артистів, а на початку десятих почали проходити лоу-файні рейви та фестивалі. Місце дістало стійку назву: «Хащі».

Фото з відкритих джерел

Учасник артспільноти Сергій Климко провів тут одну з перших рейв-вечірок «Схема». А влітку 2016-го саме в цих заростях на Петрівській відбувся DIY-фестиваль «Дiйство». Тоді «Хащі» і стали «громадським лісом» та місцем тяжіння для найрізніших містян. Архітекторка Дана Косміна разом із колективом Pilorama побудували тимчасову дерев’яну сцену з амфітеатром. Із цього, згадує Климко, почалося «освоєння території».

Фото з відкритих джерел

Через рік хтось підпалив цю сцену, і певний час про «громадський ліс» не було чути. А в 2018-му рух поновився: архітектор Саша Бурлака побудував нову концертну сцену, імпровізований кінотеатр, з’явилася 60-метрова драбина, яка поєднала Петрівську зі Львівською площею. Одним із завдань, каже Климко, було відродження маршруту, і його практично відновлено. Словом, з’явилася своя мікроінфраструктура.

А ще спільнота «Хащів» придумала ботанічний проєкт «Сезонні роботи», який фокусується на екосистемах і природі в умовах урбанізації. Активісти встановили сонячні батареї і регулярно організовують ботанічні воркшопи.

Фото з фейсбук сторінки ХАЩІ

Тепер креативна спільнота створює на цій території «Парк наукової рекреації». Таким чином активісти хочуть захистити свій маленький ліс у центрі мегаполіса від забудови і втілити там «наукову утопію». Такий проєкт – сам собою утопія про повернення природи до міста, різноманітність і боротьбу за простий урбаністичний неполітизований простір, де є місце для кожного.

Можливо, якщо все вдасться, в «Хащі» прилітатимуть оси, щоб поласувати чиїмось обідом на природі. І, можливо, містяни навіть будуть щасливі через це страждати.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору