Хіросіму і Нагасакі заново заселили: як це вдалося і чому не спрацювало з Чорнобилем

• Бомбардування японських міст досі залишається єдиним випадком застосування ядерної зброї у війні. За різними підрахунками, тоді загинуло від 129 000 до 260 000 людей.
• Вже через рік у населених пунктах почала відновлюватися рослинність, згодом поверталися й люди. У Хіросімі до 1985 року проживали понад мільйон мешканців.
• Чорнобильська зона досі залишається небезпечною для життя. На це є три ключові причини.

Одна з головних відмінностей між пожежею на атомній електростанції та вибухом ядерної бомби — це кількість утворюваних побічних продуктів. Вони мають довгий період напіврозпаду, а отже залишаються шкідливими для людини десятиліттями. При підриві снаряда ці речовини майже не утворюються, а от у реакторі їх вкрай багато. Ще дві важливі різниці — зона вибуху і кількість урану.

Заборона розповідає про відмінність між одними з найбільших катастрофами минулого століття.

Ядерні бомби і вибух реактора на АЕС: принципові відмінності

Одразу три найбільші ядерні катастрофи в історії людства відбулися у XX столітті:

• серпень 1945 року — наприкінці Другої світової війни Сполучені Штати скинули дві ядерні бомби на японські міста: 6 серпня — на Хіросіму (бомба «Малюк»), 9 серпня  — на Нагасакі «Товстун». Точна кількість жертв невідома — коливається від 129 000 до 260 000 людей, більшість з яких були цивільними (без урахування тих, хто помер від променевої хвороби чи онкології у наступні кілька років). Бомбардування Японії досі є єдиним випадком застосуванням ядерної зброї проти цивільного населення;

• 26 квітня 1986 року — вночі вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи, 8.5 млн жителів України, Білорусі та Росії отримали значні дози опромінення. Точна кількість загиблих невідома, але вона може сягати 500 000-600 000.

Відновлювати японські міста взялися вже через кілька років після трагедії, тоді ж почали повертатися люди: до 1985 року тільки у Хіросімі проживали понад мільйон мешканців. Нині це один із найбільших індустріальних центрів країни, а Нагасакі — одна із найпопулярніших туристичних точок. А от зона у 30 км навколо Чорнобильської АЕС досі є небезпечною не тільки для проживання, а й для відвідувань. Є кілька факторів, які відрізняють ці випадки, пише IFL Science.

Ключові відмінності між вибухом ядерної бомби і аварії на АЕС:

• зона вибуху — американські бомби підірвані високо над землею. Це було зроблено для того, аби збільшити потужність вибухів і завдати шкоди більшій зоні. Однак при цьому на кожний квадратний метр потрапила менша кількість радіації. Натомість у Чорнобилі вибух був на рівні землі, тож в атмосферу викинулося в 400 разів більше радіоактивного матеріалу, а також розлетілися великі шматки ядерного сміття (наприклад, частини реактора);
• кількість розщеплюваного матеріалу — мета ядерної зброї полягає в тому, щоб максимізувати кількість вивільненої енергії. Тому споживання якомога більшої кількості урану відбувається якнайшвидше. Ця реакція не вимагає значної кількості ядерного матеріалу. Так, 1 кг збагаченого урану може вивільнити енергію, еквівалентну приблизно 17 кілотоннам тротилу. Для прикладу, скинутий на Хіросіму «Малюк» містив 64 кілограми. Реактор діє навпаки — використовуються керуючі стрижні, щоб уран поглинався якомога довше. Тож його необхідно значно більше. Приміром, на Чорнобильській АЕС було близько 180 тонн;
• побічні реакції — реактори також генерують високі рівні побічних продуктів, які є надзвичайно радіоактивними. Найбільш шкідливими є цезій, йод і графіт (використовується як сповільнювач ЧАЕС). Ці продукти мають довгий період напіврозпаду, що означає, що вони залишаються шкідливими для людини десятиліттями. При ядерному вибуху таких побічних продуктів майже не утворюється.

Раніше Заборона розповідала про міфи щодо превентивного захисту від радіації, а також про те, як діяти у разі радіаційної аварії. Зокрема, спеціалісти з ядерної безпеки не бачать необхідності у вживанні йодиду калію.