'
Читаєте зараз
«З ідеєю, що РФ — наступниця СРСР, виросло одне африканське покоління». Інтерв’ю з послом у Південній Африці Любов’ю Абравітовою — про міжнародний розшук Путіна і фінансування російськими олігархами африканських партій

«З ідеєю, що РФ — наступниця СРСР, виросло одне африканське покоління». Інтерв’ю з послом у Південній Африці Любов’ю Абравітовою — про міжнародний розшук Путіна і фінансування російськими олігархами африканських партій

Iryna Oliinyk

22 серпня у Йоганнесбурзі відбудеться саміт БРІКС за участі Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південно-Африканської Республіки (ПАР). Політичні коментатори трактують саміт як альтернативне об’єднання країн, що виступають за багатополярність в міжнародних відносинах. В ексклюзивному інтервʼю Забороні Надзвичайний та Повноважний Посол України в Південно-Африканській Республіці Любов Абравітова розповіла, чи приїде президент РФ на саміт, чи справді ПАР постачає країні-агресору зброю та хто з путінських олігархів фінансує африканські партії.


Попри ордер Міжнародного кримінального суду, президента РФ запросили на саміт БРІКС. Чому уряд ПАР був готовий прийняти його, попри оголошення у міжнародний розшук?

Як мені відомо, запрошення російському президенту було надіслано до того, як стало відомо про видачу ордера Міжнародного кримінального суду. У звʼязку з цим ПАР мала б відкликати зазначене запрошення Путіну або перенести саміт в онлайн-формат. Але приймати такі рішення одноосібно керівництво африканської країни не може, адже зміни формату приймаються колективно і, гадаю, Росія не надала б на це згоду. 

Я особисто не вірила, що Путін наважиться приїхати на саміт. Аби дістатися ПАР, російському президенту необхідно було б зробити дозаправлення літака в третій країні — а ми знаємо, як ця людина ставиться до питання безпеки. [Крім того], в ПАР виникли дебати, і от тут треба відзначити роль незалежних медіа і судової гілки влади в країні. Опозиційна партія «Демократичний альянс» подала позов до суду з метою прояснення ситуації щодо необхідності арешту Путіна [згідно з постановою міжнародного трибуналу] у разі його приїзду на саміт БРІКС та у випадку інших візитів президента РФ до африканської країни. Згідно з рішенням Верховного суду провінції Гаутенга, Південна Африка повинна запросити від Гааги ордер на арешт Путіна. Цього вдалося досягти завдяки тиску з боку демократичних сил всередині країни та зусиллям на дипломатичному рівні, в тому числі з боку України.

Президентом ПАР обговорювалася можливість внести зміни до законодавства країни, аби відмовитись від Римського статуту і не підпорядковуватись рішенню Міжнародного кримінального суду. Що вам відомо про це?

Влада африканської країни дійсно намагалася знайти аргументи і формати під тиском проросійських сил і зокрема керівної партії «Африканський національний конгрес» (АНК). Крім того, Міністерство закордонних справ ПАР опублікувало заяву про те, що усі учасники, які братимуть участь у саміті, отримають дипломатичний імунітет. Зовнішньополітичне відомство розʼяснило, що це загальна практика надання імунітетів будь-кому, хто відвідає саміт, але, безумовно, міжнародне право і рішення Міжнародного кримінального суду не підлягають оскарженню. 

На сьогодні питання розв’язано: країні доведеться дотримуватися постанови МКС та арештувати Путіна у разі його приїзду у ПАР. Своєю чергою, Путін попередньо давав згоду на те, що він утримається від фізичної участі у саміті. Безумовно, ми бачимо, що зусилля українського посольства і внутрішніх опозиційних сил не є марними: Росія та її очільник все більш ізольовані. Це важливо для будь-якої країни — бачити, що міжнародне право — не пустий звук. 

Чому ПАР досі не засудила вторгнення РФ в Україну на рівні Радбезу ООН? 

Маючи тісні відносини з Росією, ПАР обрала так звану опцію «сидіти на паркані», коли країна офіційно не підтримує ні російську, ні українську сторону. У південноафриканському розумінні це називається так: дотримуватися руху неприєднання. Інші країни Глобального Півдня [Індія, Бразилія та Китай] також намагаються залишитися нейтральними, аргументуючи це дотриманням політики неприєднання. Це зручний формат, який, я думаю, не задовольняє Росію і тим більше Україну. 

Найближчим часом Південна Африка не змінить офіційну позицію, тому що провладна партія «Африканський національний конгрес» буде намагатися взяти максимум від дружби з Росією. Українське посольство буде тиснути далі та показувати, що ті цінності, за які українці сьогодні борються, — це фактично ті ж самі цінності, за які південноафриканці боролися за часів режиму апартеїду.

Як би ви пояснили симпатії африканських урядів до Москви?

За 32 роки Росія зуміла налагодити особисті контакти на рівні політикуму з африканськими країнами, чого, на жаль, не зробила Україна. Українська сторона була присутня на африканському континенті, допомагала африканським країнам у боротьбі з режимом апартеїду у Південній Африці та у боротьбі визвольних рухів. Але Україна це робила, перебуваючи у складі Радянського Союзу. 

Після розпаду СРСР Росія просто змінила прапорці на дипломатичних установах в африканському регіоні, поширюючи наратив про те, що Росія — це і є СРСР, і всі здобутки СРСР — це здобутки Росії. Виходить, з цією ідеєю виросло одне покоління. Це те, над чим доведеться працювати: пояснювати історичний, культурний, економічний та інші аспекти. Українське посольство в Південній Африці відповідає ще за 10 країн на півдні Африки, і ми намагаємося розширити дипломатичну присутність в інших країнах.

Відомо, що російський олігарх Віктор Вексельберг фінансував провладну партію «Африканський національний конгрес» завдяки спільному підприємству з видобутку магнезію. Чи справді РФ через олігархів впливає на політикум ПАР? 

Факти фінансування окремими російськими олігархами владної партії дійсно є. Це одна з причин, чому АНК підтримує тісні звʼязки з Росією. 

Про яких олігархів йде мова? 

Ви щойно назвали Віктора Вексельберга. Я не буду вдаватися у конспірологічні теорії, але впевнена, що згодом ми дізнаємось більше. А чи це тільки на рівні олігархів, чи це фінансування робиться руками російської влади через олігархів, нам залишається тільки здогадуватися.

Чи відомі обсяги фінансування? 

В Африканського національного конгресу є режим доповідей щодо їхнього бюджету, і вони мають опублікувати цю інформацію під час щорічної конференції. Як правило, вона відбувається у грудні. Потрібно буде уважно подивитися на цей документ, щоб дізнатися масштаби фінансування.

На вашу думку, чому Росія зацікавлена в посиленні свого впливу на ПАР? 

Безумовно, наразі Росія — доволі ізольована країна, тому країни Африки стали пріоритетом та перспективними союзниками. РФ намагається розвивати співробітництво на багатьох рівнях. Дуже важливий політичний аспект: 54 країни Африки — це 54 голоси в ООН. Якщо Росія зможе забезпечити нейтральну позицію цих країн щодо своєї агресії в Україні, це дасть їй більше маневру для продовження війни, яка не засуджена всім світом.

У грудні 2022 року посол США у ПАР повідомив про передачу зброї та боєприпасів ПАР для Росії. Інцидент нібито стався на військово-морській базі у Кейптауні, де пришвартувалося російське судно. За даними США, це вантаж військового призначення. Чи є результати розслідування, ініційованого президентом ПАР? 

Наразі результатів розслідування немає. Той факт, що розслідування ініційоване президентом ПАР, свідчить про те, що влада країни ніби не володіє інформацією про те, що зброя завантажувалась на судно. Я знаю, що це звучить доволі дивно, але водночас це та позиція, яку на сьогодні демонструє влада. Цілком імовірно, що якась приватна компанія могла це зробити за спиною офіційних чиновників. Чи надала американська сторона якісь свідчення і докази своїх слів — це інше питання. Тому що зі слів речника Міністерства закордонних справ ПАР, американська сторона не надала таких доказів попри те, що відповідна заява послом Сполучених Штатів у ПАР [Рубеном Бріджіті] була зроблена. 

На саміті G7 у Японії Володимир Зеленьский заявив про проведення Глобального саміту миру за участі ЄС, США та країн Глобального Півдня для підтримки мирного плану. Чи планує ПАР або інші африканські країни приєднатися до саміту? 

Всі вони поінформовані й усвідомлюють, що єдиний мирний план, який Україна може розглядати, — це формула миру українського президента. Наразі є різні формати, зокрема на рівні радників з питань національної безпеки окремих африканських країн, і вони чітко усвідомлюють всі червоні лінії України. 

Я б ставила питання таким чином: «На якому етапі африканські країни долучаться до мирного плану України?» Це буде залежати від багатьох факторів, зокрема від ситуації на фронті, від того, наскільки слабкою буде виглядати далі Росія. Але я впевнена в тому, що країни Африки братимуть участь на якомусь етапі підтримки української формули миру. Можливо, лідери африканських країн підтримають не всі пункти мирного плану Зеленського, оскільки є опція долучитися не до всіх десяти пунктів, а підтримати окремі положення формули миру.

За вашими оцінками, чи спостерігається зацікавленість лідерів африканських країн у посиленні співпраці з Україною хоча б в економічній площині?

Варто відзначити, наскільки просунувся діалог між Україною та африканськими країнами. Влада цих країн усвідомлює важливість української сторони для продовольчої безпеки. Вся Африка усвідомила, що понад девʼять тисяч африканських студентів щорічно навчаються в Україні. Також африканська сторона бачить наш потенціал у сфері ІТ та диджиталізації. 

Тут Україна стає дуже привабливим партнером. Зараз відбувається третє турне міністра закордонних справ України [Дмитра Кулеби] до Африки. Звісно, потрібно починати працювати на рівні політичного та дипломатичного діалогу, тому ці візити міністра не мають бути недооцінені. Вони дають старт для того, щоб продовжувати започаткований діалог. Наприкінці травня голова МЗС Кулеба завітав до Мозамбіку. Вже за підсумками цього візиту здійснені консультації з Міністерством сільського господарства ПАР та з міністерством, відповідальним за цифрову трансформацію щодо конкретних проєктів і конкретних угод між Україною та ПАР. Африканський інтерес до співпраці з нами і засвідчення України як важливого партнера в майбутньому — це дійсно прорив.

Росія вийшла з зернової угоди та блокує проходження суден по чорноморському коридору. Чи розуміють країни Африки, що РФ створює загрозу для їхньої продовольчої безпеки?

Африка вже відчула на собі безпосередньо всі наслідки блокади, що відбулася минулого року. Після укладення відповідних домовленостей України з ООН та Туреччиною африканська сторона відчула послаблення, тому наслідки виходу Росії з зернової угоди африканське населення чудово розуміє. 

Ми пам’ятаємо, що йдеться про дві окремі угоди: Росія — Туреччина — ООН і Україна — Туреччина — ООН. Україна зі своєї частини не виходила, і українська сторона продовжує бути відданою своїм зобов’язанням та підтримувати продовольчу безпеку в Африці й Азії. Але зараз включилася російська пропагандистська машина, яка розповідає, що РФ майже задарма забезпечить зерном та сільськогосподарськими продуктами африканські країни, які цього потребують. Тут треба чітко розуміти, що якась частина того, що вони пропонують — це те зерно, яке російські військові вкрали в України [з окупованих територій]. 

Які наслідки можна очікувати від блокади Росією чорноморського коридору?

Кожна африканська країна відчує по-різному, тому що є країни в Африці, які залежні від українського сільськогосподарського сектору та зерна на 90%. А є такі, які будуть просто відчувати наслідки російської блокади через зростання ціни на збіжжя. Наприклад, південноафриканський регіон традиційно не мав великих прямих поставок зернової продукції з України. Вона надходила переважно через посередників — ми не бачили ці поставки в офіційній статистиці експорту. Але африканські країни точно побачать зростання цін на зернову продукцію. 

Південній Африці, яка намагається займати роль лідера на африканському континенті, має бути небайдуже, що країни, які й так перебувають на межі голоду, можуть зіткнутися зі ще більшими проблемами. Продовольча криза найперше зачепить Центральну і Східну Африку (можна виокремити Ефіопію, Судан та Ємен на Середньому Сході). В моєму регіоні є Мадагаскар, який уже впродовж багатьох років поспіль — одна з найбідніших країн Африки, що стикається з проблемами продовольчої безпеки через зміну клімату, а також через сезонні природні катаклізми. Думаю, його теж можна одразу віднести до країн високого ризику у плані продовольчої безпеки.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій