Читаєте зараз
«Я на війні, я чоловік, ти мусиш робити те, що я захочу». Історія підлітки зі Святогірська, яку намагався зґвалтувати російський солдат

«Я на війні, я чоловік, ти мусиш робити те, що я захочу». Історія підлітки зі Святогірська, яку намагався зґвалтувати російський солдат

Polina Vernyhor

Сексуальне насильство — одна з форм воєнної агресії, яку Росія застосовує проти мирного населення України. Його використовують для залякування, підкорення та «покарання» українців на окупованих територіях. Під час відрядження у Святогірськ журналістка Заборони Поліна Вернигор зустріла місцеву жительку Діану. Їй лише 17 років, але вона вже встигла двічі пережити окупацію на Донбасі та двічі ледь не була зґвалтована. Розповідаємо її історію.


Війна стукає у двері двічі 

У 2014 році, коли на сході України почалася війна, Діана з батьками переїхала з рідного Донецька у Святогірськ. На той момент місто вже було звільнене від окупантів, які намагалися захопити Святогірськ у 2014 році. Тут дівчина пішла до школи, знайшла нових друзів та майже забула свій минулий досвід війни. 

Коли 24 лютого Росія почала повномасштабний наступ, Діана та її батьки сподівалися, що російська армія не дійде до Святогірська. В березні місто почали активно обстрілювати, а на початку червня окупанти підійшли до його околиць. Через кілька днів запеклих боїв росіянам вдалося захопити більшу частину міста.

Діана опинилася на лівому березі міста, де окупанти розвісили російські прапори. Дівчина розповідає Забороні, що особисто чула автоматну стрілянину неподалік свого будинку. Коли ЗСУ довелося відступати, окупанти почали встановлювати свої порядки.

«Ходили по будинках, заходили до квартир. Шукали, де їм можна розселитися, де є підвали, щоб ховатися від обстрілів. Вони сиділи разом з містянами. Єдине, що добре — приносили іноді їжу, бо з цим було туго», — говорить дівчина.

Окупанти прийшли до квартири Діани. Батьки на той час готували їжу на подвірʼї — вдома вже не було газу і світла. Росіяни питали, чи вона за Україну, чи знає когось з місцевих проукраїнських активістів. Дівчина відповіла, що не місцева і не готова відповідати на такі питання. Вони перевірили документи Діани та пішли.

Згодом окупанти почали привозити гуманітарну допомогу для жителів Святогірська. Деякі місцеві раділи приходу Росії, говорить Діана. Дехто здоровкався з ними за руку, дехто співпрацював.

Окупанти не сильно комунікували з сімʼєю дівчини. Час від часу, згадує Діана, вона зустрічала на вулиці пʼяних солдатів, які клацали затворами автоматів та погрожували розстріляти перехожих просто за те, що ті ходять по вулиці, а не сидять вдома. Тих, хто не корився їхнім вказівкам, солдати могли побити, а одному чоловіку, говорить Діана, вистрелили в ногу.

«Увійди в моє становище»

16 червня в місто привезли гуманітарну допомогу. Батьки Діани пішли займати чергу, щоб її отримати. Дівчина залишилася сама. Раптом у двері постукали. Діана вирішила, що повернулася її матір і відкрила двері. На порозі стояв кремезний чоловік монгольської зовнішності в військовій формі. В руках у нього була пляшка коньяку.

«Він почав мене вмовляти випити з ним. Я відмовила, тоді він почав чіплятися до мене. Я сказала, що мене не цікавлять з ним жодні діалоги, щоб він пішов із моєї квартири. А він мені каже: “Я ж чоловік, увійди в моє становище”. Завалив мене на диван: “Ти повинна мене зрозуміти, я на війні, я чоловік, ти мусиш робити те, що я захочу”», — згадує Діана.

Чоловік почав заливати у горло дівчини коньяк та зривати з неї одяг. Погрожував прострелити їй обидві ноги — вона сказала, що згодна. Тоді він подобрішав і розслабився. Діана схопилася з дивану та побігла до дверей.

«Він думав, що я ляжу і спокійно лежатиму, але я почала тікати. Він за мною гнався, переламав дошку для прасування, сушарку для білизни. Я вибігла з квартири та зачинила двері на ключ», — говорить дівчина.

У підʼїзді Діана зустрілася з батьками — після розпитів батько побіг до комендатури. Виявилося, що нападника звати Айрат, і він командир роти. З комендатури вислали кількох солдатів, щоб ті забрали його з квартири Діани та її батьків. Більше дівчина його не бачила.

У комендатурі батькові Діани сказали, що дівчина може написати заяву про напад. Наступного дня до неї додому прийшли інші солдати, які вимагали, щоб вона цього не робила — мовляв, в Айрата вдома залишились діти та дружина. «Увійди в його становище», — сказали вони.

Жахіття травми в її повторенні

За кілька тижнів після нападу дівчина наважилася самостійно викинути сміття. На вулиці до неї підійшов чоловік у формі, почав чіпати її, вимагав зайнятися з ним сексом. Діана закричала та стала кликати на допомогу. Він стрельнув у повітря та втік.

17-річна Діана неохоче згадує про своє життя під окупацією. Писати заяву до української поліції вона не хоче — вважає, що результату все одно не буде. Після нападу на тілі дівчини залишилися синці, почастішали астматичні напади. Вночі їй часто сняться кошмари — уві сні нападник знову приходить до неї та намагається зґвалтувати.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору