У Нагірному Карабасі поновились бойові дії. Це початок нової війни? Заборона відповідає на головні питання
27 вересня в районі Нагірного Карабаху розпочалися масштабні бойові дії між Азербайджаном та Вірменією. Цей складний етнічний конфлікт триває вже давно, адже обидві країни претендують на цю територію, хоча юридично Нагорний Карабах належить Азербайджану. Бойові дії в цьому районі спалахують періодично, востаннє це відбувалося влітку цього року, та зараз вони поновилися з новою силою — сторони заявляються про сотні вбитих і ранених. Заборона розповідає, чому знову почалися бої та чи призведуть вони до масштабної війни між Вірменією та Азербайджаном.
Що сталося?
27 вересня між Азербайджаном і Вірменією відновилися бої через Нагірний Карабах. Обидві країни звинуватили в ескалації одну одну. Уряд невизнаної республіки Карабаха заявив, що азербайджанські війська обстріляли столицю Степанакерт. Натомість у Баку сказали, що обстріли почали вірменські війська, які базуються в Нагірному Карабасі.
Так само невідома точна кількість загиблих і поранених. Азербайджан заявляє про сотні вбитих вірменів, 22 знищені танки, 18 безпілотників, однак Вірменія не підтверджує ці дані. «Омбудсмен» Нагірного Карабаху Артак Бегларян заявив про загибель двох і поранення понад 30 мирних жителів внаслідок наступу Азербайджану. Безпосередньо у Вірменії заявили про десятки загиблих азербайджанських військових.
За кілька годин після початку сутичок Вірменія оголосила мобілізацію та ввела воєнний стан, Азербайджан також ввів воєнний стан і оголосив часткову мобілізацію сьогодні.
Чому взагалі Вірменія та Азербайджан воюють?
Це давній та складний конфлікт. На початку 20го століття, коли розвалилася Російська імперія, Нагірний Карабах став одним з плацдармів війни між новоствореними Вірменською та Азербайджанською республіками. Якщо коротко, молоді країни воювали за території, це був жорстокий конфлікт, під час якого відбувалися етнічні чистки в обох республіках. У 1920 році Вірменія та Азербайджан увійшли в склад СРСР. Нагірний Карабах, де тоді проживали й вірмени, і азербайджанці, увійшов до складу Азербайджану як автономія. Конфлікт вщух до 1988 року.
20 лютого 1988 року Нагірно-Карабаська автономна область звернулася до Верховної ради СРСР і Азербайджанської РСР із проханням передати область до складу Вірменії. На той час близько 75% відсотків населення Карабаху складали саме вірмени. Та цю ідею не підтримало вище керівництво СРСР. 27-29 лютого між азербайджанцями й вірменами почалися сутички, унаслідок яких загинули 26 вірмен і 6 азербайджанців.
Та повноцінна війна розпочалася вже після розвалу СРСР у 1991 році. Після виходу зі складу СРСР Азербайджану й Вірменії, у Нагірному Карабасі провели референдум, на якому мешканці проголосували за незалежність від Баку та проголосили власну республіку Нагірний Карабах. Азербайджан та світ не визнали ці результати. Почалася війна, в якій на боці «влади» Карабаху виступала Вірменія. Конфлікт заморозили в 1994 році підписанням протоколу про припинення вогню. За офіційними даними за період з 1988 по 1994 роки загинули 30 тисяч людей, а понад мільйон стали біженцями й вимушеними переселенцями.
Азербайджан так і не визнав незалежність Нагірного Карабаху й досі називає цю територію окупованою Вірменією. Нагірний Карабах вважає себе незалежною республікою, але де-факто він повністю контрольований Вірменією. Там стоять вірменські війська та ходить вірменська валюта.
Чому зараз поновилися бойові дії?
Перемир’я між Азербайджаном та Вірменією дуже крихке, тому його постійно порушують. У 2016 році бойові дії були такими інтенсивними, що їх навіть назвали «чотириденною війною». Кожного разу країни звинувачують одна одну в ескалації.
Експерти припускають, що зараз причиною для відновлення бойових дій може бути економічна та соціальна криза, яку спричинив коронавірус — у такий спосіб країни намагаються відволікти населення від внутрішніх проблем. Також однією з причин називають відсутність політичного прогресу у вирішенні питань довкола Нагірного Карабаху.
На думку експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу Ілії Куси, дії Азербайджану були узгоджені з Туреччиною й готувалися заздалегідь.
Як відреагували інші країни?
Туреччина відверто заявила про підтримку Азербайджану. «Туреччина — поруч з Азербайджаном перед обличчям атак з боку Вірменії. Співчуваємо у зв’язку із загибеллю наших побратимів в ході бойових дій. Азербайджан не один, Анкара повністю підтримує Баку», — заявив прессекретар президента Туреччини Ібрагім Калин.
Спікер парламенту Туреччини Мустафа Шентоп назвав Вірменію «терористичною державою, що загрожує не тільки Азербайджану, але й миру в усьому регіоні».
Натомість прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян ініціював телефонну розмову з президентом Росії Володимиром Путіним. Вірменія є членом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), яку заснувала Росія. Членство в ОДКБ, зокрема, передбачає військову підтримку, якщо країні потрібен захист. Але поки про це, судячи з офіційних повідомлень, не йдеться. На сайті Кремля після цієї розмови написали: «зараз важливо докласти всіх необхідних зусиль, щоб не допустити ескалації протистояння, а головне — потрібно припинити воєнні дії».
Україна не робила заяв на підтримку жодної зі сторін. Міністерство закордонних справ лише закликало «сторони повернутися до діалогу заради мирного врегулювання конфлікту».
Так само закликала до мирного розв’язання конфлікту й генеральна секретарка Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич. «При вступі до Ради Європи обидві країни взяли на себе зобовʼязання вирішити конфлікт мирними способами, і цього зобовʼязання мають суворо дотримуватися», — додала генсек. Пейчинович-Бурич додала, що готова допомогти знайти мирне вирішення конфлікту.
Президент США Дональд Трамп сказав, що Америка стежить за ситуцією й подивиться, «чи зможе це зупинити».
Між Вірменією та Азербайджаном може початися повноцінна війна?
На це питання немає відповіді. Дійсно, бойові дії дуже інтенсивні, обидві сторони оголосили про мобілізацію. Однак подібне вже було у 2016 році, тоді конфлікт зійшов нанівець: втрутилася міжнародна спільнота й зрештою сторони підписали договір про припинення вогню.
На думку експерта з проблем Кавказу Вадима Муханова, говорити про війну між країнами сьогодні зарано. «Якщо протистояння триватиме більше 2-3 днів, то можна говорити, що це повномасштабна війна. Вона сколихне весь Північно-Кавказький регіон і зачепить усіх крупних гравців, включно з Росією і Туреччиною», — каже Муханов.
Багато що в цій історії залежатиме від дії Росії. Попри те, що в мінській групі ОБСЄ щодо Карабаху присутні Франція і США, за словами керівника Південнокавказької філії українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Володимира Копчака, сьогодні «Москва де-факто залишається єдиним «арбітром», «модератором» протистояння».
«Сценаріїв може бути кілька, — пише оглядач Московського центру Карнегі Сергій Маркедонов. — Найімовірніший — це боротьба за невеликі і не особливо важливі ділянки, щоб можна було символічно позначити свою «перемогу» і створити сприятливий суспільний фон. Але така стратегія виглядає бездоганно тільки в теорії, а на практиці, піднімаючи планку конфлікту, буває дуже важко зупинитися там, де хочеться. У опонента на цей рахунок може бути зовсім інша думка, і тоді новий виток протистояння неминучий».
