У часи змін література формулює нові запитання — наприклад, наскільки безпечною може бути свобода та що спонукає людину відмовитися від неї. Спеціально для Заборони критикиня Марія Бліндюк щомісяця розкриватиме чутливі теми через книжки. У першій добірці — література про свободу, безпеку та їхню взаємодію.
Дівчина з гучним голосом. Абі Даре
The Girl with the Louding Voice. Abi Daré
2020
Скільки читати: 384 сторінки
В одному із селищ Нігерії 14-річну Адуні видає заміж власний батько — сім’ї потрібні гроші на оренду та їжу, а наречений пропонує непогану плату, хоч і має вже двох дружин і чотирьох дітей. Попри протести дівчини, її все ж видають заміж — у дім, де вона регулярно зазнає насильства: психологічного, фізичного й сексуального. Згодом Адуні тікає до столиці, де влаштовується нібито на посаду хатньої працівниці, а насправді потрапляє в рабство.
Роман написаний наївною та «зламаною» англійською. Героїня розповідає про серйозні проблеми сучасної Нігерії, що найбільше зачіпають неповнолітніх дівчат: рабство під виглядом офіційної роботи, бідність і класовість, обмежений доступ до освіти та шлюб за розрахунком батьків. Адуні понад усе прагне вчитися, оскільки її покійна мама казала: «Твоє навчання — це твій голос». Часом дівчина сміливо сперечається, не боячись бути побитою чи опинитися на вулиці. Читач бачить, наскільки буйними та вільними залишаються думки оповідачки попри цькування, зради й насильство. Кожна небезпека ніби робить голос Адуні гучнішим.
Іван і Феба. Оксана Луцишина
2019
Видавництво Старого Лева
Скільки читати: 392 сторінки
Один із небагатьох (якщо не єдиний) роман, що розповідає історію про Революцію на граніті. Іван – один зі студентів, якими керує юнацький максималізм та спрага до змін. Він зустрічається з поеткою Марічкою, яка називає себе Фебою та мріє потрапити в кола мистецької інтелігенції. Після завершення революції — контрастної та зрозумілої — їхні амбіції та запал згасають у спільному побуті зі свекрухою, що починає нагадувати драму «Кайдашевої сім’ї».
Героям Оксани Луцишиної насамперед бракує свободи від стереотипів у власних головах. Вони — представники покоління, що було в усьому першим, але не уникнуло втрат: у революції, фемінізмі та боротьбі за незалежність. Попри те, що вони давно вже не «матері-берегині» та не «непохитні козаки», вони і далі намагаються відповідати традиційним соціальним ролям, що їх і руйнує.
Дім, в якому. Маріам Петросян
Дом, в котором…, 2009
переклад Маріанни Кіяновської, Книголав, 2019
Скільки читати: 480 сторінок
Декорацією культового роману вірменської письменниці став інтернат для дітей із інвалідністю. Часом ця особливість героїв губиться за фантасмагорією, філософськими розмовами та пригодами, що женуть сюжет. Хоча в Домі є дорослі вихователі, підлітки обирають свого ватажка та формують власну ієрархію і правила, за порушення яких жорстоко карають.
Через багатошаровість цей текст важко вписати в один жанр, але в ньому є знайомий каркас: утопічна система руйнується і все завершується кривавою антиутопією. Світ за межами знайомої системи настільки лякає жителів Дому, що вони обмежують власну свободу, а з нею — і безпеку.
У карнавалі історії. Свідчення. Леонід Плющ
На карнавале истории. Воспоминания, 1978
переклад Дзвінки Матіяш, Комора, 2018
Скільки читати: 720 сторінок
Українського математика й літературознавця в 1970-х роках закрили в психіатричній лікарні за політичну позицію. Там його «лікували» галоперидолом — потужним препаратом, який застосовують на людях із психотичними розладами. На захист Леоніда Плюща публічно ставали українські й закордонні правозахисники та політики.
Леонід Плющ документує свої спогади про обшуки, цензуру й ув’язнення в Радянському Союзі. У мемуарах він розповідає про покоління українських дисидентів та описує реальність, де боротьба за свободу завжди перетворювалася на сюжет із «Процесу» Франца Кафки.
Довгі часи. Володимир Рафєєнко
Долгота дней, 2017
переклад Маріанни Кіяновської,
Видавництво Старого Лева
Скільки читати: 272 сторінки
Володимир Рафєєнко написав роман про війну на Донбасі у 2017 році. Текст більше нагадує казку для дорослих, у якій замість бійців із фургонів вилітають величезні колорадські жуки, у місцевій лазні «П’ятий Рим» безслідно зникають люди, а малюнки дівчинки пророкують майбутнє.
З одного боку, нібито цілком зрозумілий підхід до зображення гібридної війни за ідентичність та інформацію. А з іншого боку, такий міфічний ескапізм насправді не уникає травматичної реальності, а просто пояснює її через образи.
Кімната. Емма Доног’ю
Room, 2010
переклад Анатолія Хлівного, Віват, 2017
Скільки читати: 336 сторінок
П’ятирічний Джек живе зі своєю мамою в камерному світі зі щоденними ритуалами та секретами від Старого Ніка. Останній зазвичай приходить скрипіти ліжком — тоді Джек ховається в шафі та мовчки рахує. Затишна буденність хлопчика та його мами розвалюється, коли читач розуміє, що Ма – ув’язнена дівчина, яка народила дитину від ґвалтівника, і це сексуальне насильство триває далі.
Малий Джек ніколи не був за межами їхньої кімнати, але одного дня Ма вирішує тікати. Попри те, що ці двоє зрештою опиняються на свободі, хлопчик не може пристосуватися до нової реальності. Понад усе він хоче повернутися в безпечну кімнату.
Сяйво. Стівен Кінг
The Shining, 1977
переклад Олександра Красюка,
Клуб Сімейного Дозвілля, 2014
Скільки читати: 640 сторінок
Жінка із сином залишаються в старому готелі, щоби доглянути свого алкозалежного чоловіка й батька взимку, коли в сніговій хуртовині всі комунікації обрізані. Усі вони поступово з’їжджають у надривний стан, де змішуються різні посттравматичні синдроми, непроговорені образи та підсвідомі страхи.
Стівен Кінг знає все про крихкість нашої безпеки. Читач відчуває дискомфорт не від трупного запаху чи відрізаних кінцівок. Йому страшно, тому що кожен ризикує збожеволіти в ізоляції, і кожен може опинитися поряд із божевільним.
