Як би не хотілося проводити знак рівності між історією й пам’яттю, часто вони говорять про різні, навіть протилежні речі. Спеціально для Заборони літературна критикиня Марія Бліндюк щомісяця розкриває чутливі теми через книжки. Цього разу вона розповідає про літературу, яка показує історію та пам’ять — у всій їхній несхожості та нерозривному зв’язку.

Роздуми про двадцяте століття. Тоні Джадт, Тімоті Снайдер

Thinking the Twentieth Century, 2012
Переклад: Павло Грицак
Човен, 2019
Скільки читати: 384 сторінки
Нон-фікшн

Розмова, а радше інтерв’ю двох шалено популярних істориків, де Тімоті Снайдер стає в позицію слухача й майже учня, а Тоні Джадт — наставника, який вплітає свою біографію в біографію ідеологій XX століття. Тоні Джадт свого часу викладав у Кембриджському, Каліфорнійському, Оксфордському та Нью-Йоркському університетах, а Тімоті Снайдер — професор Єльського університету і фахівець історії Східної Європи. Оскільки наприкінці життя Джадту діагностували бічний аміотрофічний склероз, Снайдер вирішив допомогти йому з останньою книжкою, записавши серію розмов на аудіо.

Разом вони створили потужну роботу, що підсумовує й пояснює причинно-наслідкові зв’язки у філософії минулого століття. У словах інтелектуалів важлива не так хронологія подій, як осмислення поглядів та ідей, що до них призвели. Так історія залишається не в датах, а в думках, що тоді сформувалися.

Як ми пережили комунізм і навіть сміялися. Славенка Дракуліч

How We Survived Communism and Even Laughed, 1991
Переклад: Роксолана Свято
Yakaboo Publishing, 2019
Скільки читати: 208 сторінок
Нон-фікшн

У цій збірці есеїв Славенка Дракуліч показує кінець XX століття крізь призму жіночого досвіду. Говорячи про побут у країнах соцтабору, авторка пояснює ментальність усього суспільства. Відразу ж стають очевидними причини пієтету до картоплі й хліба, табуйованості менструації та засмічених вулиць. Усе це форсовано виховувалося впродовж понад 50 років — звісно, після цього нелегко буде витлумачити мамі, чому тепер доступну шубу однаково не варто купувати через порушення прав тварин.

Плавно пересуваючись між подібними прикладами, Славенка Дракуліч демонструє, звідки взялася прірва між кількома поколіннями. Навіть після проголошення незалежностей країн люди залишилися залежними від страху перед невідомістю. Та попри, здавалося б, безпросвітну сірість такого життя, у ньому зароджується фемінізм, що набуває в цій реальності екзотичних обрисів.

Сверблячка. Фріда Ісберґ

Kláði, 2018
Переклад: Віталій Кривонос
Видавництво, 2021
Скільки читати: 178 сторінок
Фікшн

У дебютній збірці оповідань ісландська письменниця каталізує дискомфорт навколо тем молодості. Минаючи різні сюжети побутових драм і комедій, Фріда Ісберґ показує справжність із натуралістичного й невідфільтрованого погляду. От батьки намагаються примиритися з молодою парою, що порушує їхній особистий простір, а от — хлопець відчуває огиду до своєї дівчини, щойно вони починають жити у спільному просторі. 

В одній з історій, останній у збірці, героїня пише листи своєму братові. Їй важко зупинитися у світі, що злетів з осі й мчиться у невизначеному напрямку. Спершу вона підозрює привидів у будинку, згодом переживає, що щось вселилося в неї — загалом дівчину постійно щось муляє. Лише згодом вона дозволяє собі прийняти, що це її тривожать спогади про втрату й небажання відпускати. Аж поки вона не чує слова: «Облиш цю сверблячку, поки вона не перестане тебе турбувати».

Не кажіть, що в нас нічого немає. Мадлен Тієн

Do Not Say We Have Nothing, 2016
Переклад: Тетяна Савчинська
Видавництво Старого Лева, 2021
Скільки читати: 592 сторінки
Фікшн

Канадська письменниця малайсько-китайського походження пише історичний роман, у якому травматичний досвід голоду й жорстоких змін закільцьовується в трьох поколіннях революціонерів і революціонерок. Дівчина із двома іменами Лі-лін Марі одного дня знаходить Книгу записів — манускрипт, що передавали роками з рук у руки, переписуючи та переінакшуючи імена та спогади. Дорослішаючи, дівчина вирішує дослідити все, що збереглося про її сім’ю.

У видозміненій пам’яті з’являються роки Культурної революції в Китаї — періоду репресій проти митців і вчених. «Не кажіть, що в нас нічого немає» провокує нескінченні порівняння з терором у Радянському Союзі, показуючи, що історія не вигадує нічого нового. Але роман Мадлен Тієн не зосереджується на жорстокості та кривавості минулого, у ньому безупинно звучить музика, зіграна предками Лі-лін Марі, музика, що згодом надихатиме людей протестувати, рятуючи власну свободу.

Амадока. Софія Андрухович

Видавництво Старого Лева, 2020
Скільки читати: 832 сторінки
Фікшн

З російсько-української війни в лікарню потрапляє тяжко поранений чоловік. Прийшовши до тями, він не може пригадати ані своє ім’я, ані ідентичність. Упізнавши за формою губів, його забирає додому дружина, щоби відновлювати його пам’ять. Поступово героїня переказуватиме історію своєї галицької родини, перебиратиме старі фотознімки та навчатиме політичних переконань, адже без них зараз — ніяк.

Роман Софії Андрухович досліджує природу пам’яті: від крихкої свідомості однієї особистості до амнезії цілого народу, якому часто підмінюють поняття ворога та жертви, щоби вдало розставити потрібні акценти. Проводячи читачів і читачок через три періоди: Голокосту, неокласиків та сучасності — авторка наполягає на плинності й неоднозначності нашої реальності, а отже, і всього, що написане в підручниках з історії.