Попри нав’язані шкільним графіком стереотипи, людина втомлюється впродовж усього року й потребує відновлення. Спеціально для Заборони літературна критикиня Марія Бліндюк щомісяця розкриває чутливі теми через книжки. Цього разу вона розбирається, в які межові стани виснаження заводило літературних героїв і героїнь та де вони відшуковували відпочинок.

Акторка. Енн Енрайт

Actress, 2020
Скільки читати: 265 сторінок
Фікшн

Колись Кетрін О’Делл була легендарною ірландською зіркою сцен та екранів. Тепер її донька Нора, доросла письменниця, намагається розібратися в залаштунках свого дитинства та юності. Попри богемні вечірки, дорогі вбрання та келихи ігристого, загальна атмосфера безтурботності виявилася доволі крихкою. Популярність на Бродвеї та в Голлівуді не вберегли успішну акторку від нестерпної самотності, а згодом — алкоголізму та психологічних проблем.

Нора прослідковує паралелі між материною та своєю історією, віднаходячи власні спогади й травми та пояснюючи для себе складність характеру Кетрін. Відкриваючи страшні недомовки кінематографічної й театральної реальності, авторка показує, як може виснажувати зіркове життя.

Загублена. Ґіліян Флінн

Gone Girl, 2012
Переклад Наталії Гайдай
КМ-Букс, 2017
Скільки читати: 480 сторінок
Фікшн

Свого часу Ґіліян Флінн написала роман про героїню, яка втомилася бути «крутою дівкою, що всім подобається», — і започаткувала цілий жанр гостросоціальних трилерів про неприємних жінок. Історія Ніка та Емі починається як типовий ромком: їхні стосунки ідеальні, вони жартують із банальності інших пар, живуть у Нью-Йорку та не думають про гроші. Але поступово маски руйнуються, а з ними — і побут подружжя. Емі та Нік виснажують одне одного, доки в їхніх головах не залишається тільки думка про смерть свого партнера.

«Загублена», яку незадовго після публікації екранізував Девід Фінчер, стала подією, тому що показала зворотний бік «жили довго й щасливо». Жінка, яка втомлюється, та чоловік, не готовий прийняти цю втому, стали сенсацією, тому що читачі й читачки боялися в них впізнати себе.

Остання річниця. Ліян Моріарті

The Last Anniversary, 2006
Скільки читати: 388 сторінок
Фікшн

Один із перших романів авторки «Великої маленької брехні» занурює читачів і читачок в ідилію острівного австралійського містечка, де всі жителі — одна велика сім’я. Закони спільноти тут сформували старенькі жіночки, й усі до них неухильно дослуховуються. Казковий світ підсилює нерозкрита таємниця — загадкове зникнення молодого подружжя.

Ліян Моріарті поступово розщеплює карамельну бутафорію, розповідаючи історії втоми від існування за шаблонним сценарієм. Адже досвіди бувають різні, і часто принцесам необхідно насамперед знайти себе, а принци, зрештою, можуть і не цікавитися принцесами взагалі. Виснажені материнством, самотністю й загадками, героїні Ліян Моріарті мають навчитися відпускати відчуття обов’язку, щоби відшукати спокій.

Мій рік відпочинку та релаксу. Отесса Мошфег

My Year of Rest and Relaxation, 2018
Скільки читати: 289 сторінок
Фікшн

Оповідачка роману американської письменниці вирішує нормально відпочити. Втомившись від одноманітної роботи, життя на Мангеттені та токсичних стосунків із колишнім, вона відмежовується від зовнішнього світу. Звільняється з роботи, запасається улюбленими комедіями та знаходить безглузду психіатриню, яка без перешкод постачає їй рецепти на всі можливі й неможливі снодійні препарати.

Необхідність знаходити час видихнути та небезпека межового стану, коли хочеться відвернутися від усього, — дві головні проблеми, навколо яких Отесса Мошфег вибудовує саспенс релаксового року героїні. Року, після якого багато змінилося, адже от-от мав статися вересень 2001-го.

Навіщо ми спимо: відкриття сили сну та сновидінь. Метью Волкер

Why We Sleep: Unlocking the Power of Sleep and Dreams, 2017
Скільки читати: 480 сторінок
Нон-фікшн

Популярний британський нейровчений досліджує вплив сну на здоров’я та поведінку людини. У книжці Метью Волкер розтлумачує, як наш психологічний стан залежить від якості сну та як повсякденні звички впливають на відпочинок. Поступово читачі й читачки розбираються, чому підлітки лягають спати пізніше, а в США далекобійників змушують робити перерви в подорожах за кермом.

Сон, здавалося б, найочевидніший спосіб відновлення, а після пояснень Метью Волкера стає зрозуміло, чому він має тривати саме вісім годин і звідки взялися упередження щодо блакитного світла. Коротку вижимку практичних порад автора «Навіщо ми спимо: відкриття сили сну та сновидінь» можна послухати в його спільній розмові зі стенфордським ученим Ендрю Губерманом у подкасті Huberman Lab.