У Всесвітній день свободи преси проходить кампанія «Стерті» (The Erased). У рамках кампанії можна перейти на сайт, де стерті слова стають видимими, і в детальних інтерв’ю розказані історії журналістів, які зіткнулися з ув’язненням або погрозами. Щоби виступити проти цензури, до Free Press Unlimited доєдналися організації та ЗМІ зі всього світу. Українське незалежне медіа Заборона також підтримує акцію, бо право на правду — це одна з основ вільного, справедливого світу.
Небезпека цензури
Здебільшого історії ув’язнених журналістів залишаються нерозказаними, бо те, що не було опубліковано, неможливо прочитати. У 2023 році Комітет захисту журналістів (CPJ, США) зареєстрував 320 випадків ув’язнення журналістів. На сайті The Erased використовується унікальний шрифт, який пов’язує кожного з цих 320 журналістів з одним цензурованим словом і витирає ці слова на сайтах організацій та ЗМІ з усього світу, що беруть участь у цій кампанії. Це символізує важливість вільної, незалежної журналістики та небезпеку цензури, яка забирає в нас право знати правду.
Ба більше, завжди є випадки без облич — невідомі журналісти, які безслідно зникають. Тому ці 320 стертих слів та історії ув’язнених журналістів, якими ми ділимося, стосуються всіх медійників, що піддалися цензурі через напад, арешт або навіть смерть.
Журналісти як мішень
У всьому світі журналісти стикаються з цензурою, коли намагаються оприлюднити факти порушень, висвітлити зловживання владою чи просто задокументувати те, що відбувається у них на очах. Ми бачимо, як журналісти стають жертвами конфліктів. У Палестині після 7 жовтня 2023 року було задокументовано 17 арештів, причому в більшості випадків звинувачення залишаються невідомими. Перед затриманням ці журналісти розповідали про війну.
У М’янмі 2023 року було заарештовано 43 журналістів. Вони писали про несправедливість, насильство та дезінформацію. Найбільшою в’язницею для медійників є Китай, де увʼязнено 44 людини. Тема, яка там суворо цензурується, — пригнічене становище уйгурського народу. Усе, що з цим пов’язано, піддається цензурі: від назви провінції Сіньцзян, де проживає ця меншина, до слова «концентрація» після звинувачень в інтернуванні уйгурів та інших тюркських мусульман до концтаборів.
«І я, і люди навколо мене були мішенню уряду. Зрештою це змусило мене піти у вигнання. Моя мета — показати всім, що здаватися не можна. Наш обов’язок як журналістів — притягнути до відповідальності тих, хто має владу», — каже Соломон Амабо з Камеруна.
