70 кілометрів на велосипеді. Краєзнавець і медіапартизан Ариф Багиров втік з Сєвєродонецька в розпал війни — ось його історія
Підтримайте Заборону в цей складний час, щоб ми могли продовжувати інформувати вас і записувати важливі історії.
Медіапартизан, краєзнавець та волонтер Ариф Багиров залишався у рідному Сєвєродонецьку до останнього, документуючи у своєму твітері бої за місто. Коли евакуація вже була неможлива, а місто практично зруйновали, Ариф узяв свій велосипед і проїхав 70 кілометрів до Бахмуту. Заборона дізналася як він подалав цей шлях під вибух артилерії та як він продовжує інформаційну боротьбу з російською пропагандою.
«Від самого початку я вирішив, що їхатиму на велосипеді. Думав, буду кайфувати, слухати музику… Але де там», — говорить Ариф Багиров. Усі три місяці війни він безвилазно жив у Сєвєродонецьку і був свідком того, як російська армія день у день руйнує його рідне місто. Наприкінці травня він узяв велосипед і крутив педалі аж до Бахмуту: «А Сєвєродонецьк, на жаль, у руїнах, і з нього вже не піти», — написав він на своїй сторінці у Твіттері.
Півтора місяця Заборона публікувала онлайн-щоденник Багирова — вибране з його твітів: роздуми про війну, побутові епізоди та хроніки наступу окупантів (ось перша частина, а ось — остання). До початку повномасштабної війни Росії проти України він, корінний мешканець Сєвєродонецька, займався розвитком Луганщини та вивчав бельгійську архітектурну спадщину регіону. Російські війська перетворили його рідне місто на руїни, а нещодавно ворожа артилерія обстріляла побудовану бельгійцями Лисичанську гімназію. Німецьку окупацію під час Другої світової війни будівля пережила, а наступ російської армії — вже ні.
Сам Багиров називає себе медіапартизаном. З 2014 року він розвінчував фейкові новини і навпаки займався дезінформацією ворога. Ариф став свого роду черговим по Сєвєродонецьку: підписники його Твіттеру просили дізнатися, чи живі їхні родичі, в якому стані місто, як швидко просуваються окупанти та як передати гуманітарну поміч.
В травні та червні 2022 року російські війська інтенсифікували обстріли Сєвєродонецька. На той момент Ариф вже ховався в підвалі: «Всі хлопці [військові] сказали, що скоро буде жарко, і тоді я зрозумів, що вже все. Вирішив їхати [з Сєвєродонецька] на спокійнішу територію — в Бахмут».
Евакуація вже була неможливою. Тож чоловік понад 70 кілометрів їхав на велосипеді так званою «трасою життя», спостерігаючи артилерійські дуелі між ЗСУ та окупантами. На вʼїзді до Бахмута Арифа підібрала броньована машина ДСНС.
Сьогодні Ариф Багиров у Києві. З Сєвєродонецька, крім невеликого вузла речей, він вивіз чималий багаж свідчень: про стихійні кладовища, про містян, яких смерть спіткала просто на вулиці, про життя між перезаряджанням міномета. Свій онлайн-щоденник він веде й досі. Новини з фронту в ньому перемежовуються з кадрами столичного життя. 14 червня Ариф знову запостив фото з Сєвєродонецька. На ньому — згорілий багатоквартирний будинок, в якому чоловік мешкав до евакуації.
«Моя квартира на 4 поверсі вигоріла в нуль, — написав він. — Одна радість: нелюди не лазили в моїх речах. Краще вже нехай згорять, а я ще нових наживу».
