Ледь не загинув в АТО, повернувся на війну: історія захисника Леоніда Овдіюка з Луганська

• Військовий із лав МВС жив у Луганську, коли почалося російське вторгнення, але не зрадив присязі.
• У 2015 році долучився до поліцейського батальйону Луганськ-1, який працював на нулі.
• У 2020 році він з побратимами натрапив на ворожу міну. Тоді загинув Герой України Сергій Губанов, який був командиром батальйону.

Леонід Овдіюк брав участь в обороні України ще з 2014 року. Він у складі поліцейських бойових підрозділів допомагав виїжджати людям з окупованого Луганська, відбивав атаки ворога на Щастя, Станицю Луганську, Золоте та інші містечка. Чоловік дав військовим координати власного дому, аби побратими могли знищити засівших там ворогів.

Заборона розповідає про українського воїна, який під час виконання одного з бойових завдань отримав важке поранення, майже три роки проходив реабілітацію, але все одно повернувся до лав рідної бригади.

Позивний Свояк: чим відомий воїн з Луганськ-1

Овдіюк народився та виріс у Рівному, але з майбутньою дружиною переїхав у її рідне місто Луганськ. Там почав служити в лавах МВС, розповіли у Національній поліції України. 

Після початку російського вторгнення у 2014 році чоловік залишився вірним присязі. Він вивіз дружину і сина у більш безпечний регіон, а сам повернувся в область та продовжив нести службу у лавах української поліції.

«Ми працювали на блокпосту поблизу села Стуколова Балка, що на виїзді з Луганська. Це була крайня позиція, яку контролювала українська сторона. Місто вже було окуповане [мова про пізню весну 2014 року]. На блокпосту діяв зелений коридор: російські бойовики дозволили охочим покинути Луганськ. Ми здійснювали перевірку: оглядали речі, бо були випадки коли везли вибухівку, яку вже можна було легко дістати у місті, а також допомагали людям, які виїжджали. У той час ми постійно знаходилися під прицілами снайперів, тому мали бігом, пригнувшись, проскочити до бетонних блоків, де ставали автівки», — згадує поліцейський.

Будинок Леоніда знаходився всього за 800 метрів від позицій правоохоронців. Одного дня захисники дізналися, що там поселилися російські снайпери. Овдіюк надав детальні координати, і військові завдали прицільний удар з танку. Групу бойовиків вдалося знищити, але разом з будинком. Поліцейський прожив там з родиною усього рік.

Батальйон Луганськ-1: участь в обороні Луганщини

На базі МВС України був створений батальйон спеціального призначення Луганськ-1. У 2015 році командиром формування став полковник поліції Сергій Губанов (позивний Батя). Він запросив до себе Овдіюка та ще кількох побратимів, з якими служив ще від початку вторгнення. Майже всі вони були родом з Луганська чи навколишніх містечок. 

Угрупування виконувало бойові завдання на нулі. Зокрема, вони відбивали ворожі атаки від Щастя, Станиці Луганської, Золотого, Кримського та Кряківки.

20 травня 2020 року Батя, Свояк та ще двоє бійців виконували чергове бойове завдання: патрулювали на лінії розмежування та вздовж річки Сіверський Донець на контрабандистів та ДРГ. Близько 21:00 захисники натрапили на ворожу міну. Леонід і ще двоє побратимів отримали важкі поранення, а Сергій Губанов загинув. Його було посмертно нагороджено званням Героя України. 

«Я пам‘ятаю повністю все. Мене відкинуло, я впав. Хотів турнікета на ногу накинути. Все розумію, а рухи обмежені. Я не міг поворухнутись», — розказав Овдіюк.

Під час вибуху Свояк отримав серйозне пошкодження ноги та хребта. Живіт, шия та плечі були повністю прошиті осколками. Після вкрай важкого поранення поліцейський переніс понад 10 операцій, потім проходив реабілітацію в Україні та за кордоном, а у 2023 році повернувся на службу.

«Думки про родину, колектив, які постійно підтримували, про вже рідну Луганщину та бажання помсти за комбата й за всіх полеглих побратимів не давали мені спокою. Я став на ноги, заново навчився робити все, що вмів до цього, та повернувся до лав свого батальйону. Зроблю все, що від мене залежить, аби український прапор замайорів над пораненою, але нескореною та вільною Луганщиною», — каже Свояк. 

Раніше Заборона розповідала про командира бригади тактичної авіації Євгена Булацика. Льотчик брав участь у бойових діях ще з 2014 року. Він був одним із тих, хто прикривав вертольоти, що евакуювали поранених воїнів з Маріуполя.