Читаєте зараз
Думали, що загинув під Волновахою: дивовижна історія воїна Петра Мазура

Думали, що загинув під Волновахою: дивовижна історія воїна Петра Мазура

Ilona Kivva
Автор:
  • Село Солодке на Донеччині було вкрай важливим для розгортання російської армії в перші дні повномасштабного вторгнення.
  • 22-річний військовослужбовець Петро Мазур поїхав на свою першу ротацію у зону ООС 1 лютого 2022 року.
  • Підрозділ молодого воїна потрапив в пекло бою майже одразу після вторгнення росіян.

З перших хвилин повномасштабного вторгнення бійці підрозділу Національної гвардії України обороняли невеликий населений пункт між Волновахою і Мар’їнкою. Командир угрупування разом з побратимами потрапив у ворожу засідку. Він дивом вижив, пройшов тривалу реабілітацію та повернувся на передову.

Заборона розповідає дивовижну історію нацгвардійця.


Як обороняли клаптик Донеччини у перші дні війни

Старший лейтенант Національної гвардії Петро Мазур вперше поїхав на ротацію у зону ООС 1 лютого 2022 року. На момент початку повномасштабного вторгнення Росії 22-річний військовий перебував під селом Солодке, що між Мар’їнкою та Волновахою у Донецькій області. Тому з перших хвилин він з побратимами перебував на позиціях у готовності до бою.

«Мій дідусь, полковник у відставці, змалку ніби програмував мене на військове майбутнє. Моя мама є майором медичної служби. Тому для мене якось було очевидно, що я буду військовим. Морально я готував себе ще з 2014 року, коли остаточно зрозумів, що хочу стати на захист країни», — розповів Петро Мазур.

Село Солодке було вкрай важливим для подальшого розгортання ворога через велике сполучення доріг, яке виводило на інші населені пункти. Тримати оборону у регіоні було вкрай складно, адже противник діяв за тактикою випаленої землі: 

  • населений пункт щільно накривали артилерією;
  • потім ворожі танки виїжджали на відкриту ділянку (у поле) і обстрілювали село.
Розташування села Солодке у Донецькій області. Фото: скриншот Google Map

В один із перших днів Мазур разом із підрозділом, яким він на той момент вже керував, виїхали на зустріч колоні, що рухалася у їхньому напрямку.

«Ми вчасно відвели людей, тому ухвалили рішення самостійно зустріти колону. І натрапили на ДРГ, яка ще з ночі сиділа у місцевого у підвалі. Вступили з ними у ближній бій. Нас засипали з підствольних гранатометів спочатку, а потім вже чергою [зі ствольної зброї]. Мене поранили в плече. Побратим передав, що 200-й, бо я не рухався. Я лежав на плечі, з якого кров сочилася. Лежав, лежав, а потім ногою смикнув. І побачили, що я живий. Якби не побачили, то ніхто б не ліз, бо вони довго відбивали мене», — згадує воїн.

Першу допомогу йому надали одразу, за кілька вулиць від поля бою. Двоє з військовослужбовців, що врятували Мазура, загинули пізніше, 10 квітня 2022 року: прапорщик Микола Лановенко, який витягнув пораненого хлопця з поля бою, та бойовий медик Василь Мариніч, який надавав йому першу допомогу.

Сам Петро після поранення пів року проходив складну реабілітацію, адже ледь не втратив руку. Після відновлення він знову повернувся у зону бойових дій.

Раніше Заборона розповідала історію 24 ОМБр імені короля Данила. Понад 2.5 місяця українські воїни тримали оборону Попасної і не давали ворогу просунутися далі.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору