За п’ять років в Україні на мінах підірвалося декілька тисяч людей – наша країна є світовим лідером за кількістю жертв від мін поруч з Афганістаном і Лівією. Зона воєнних дій на Сході – одна з найбільш замінованих територій у світі. Процес розмінування триватиме до пів століття, а точної кількості жертв не знає ніхто. Разом зі старшим інструктором спеціальної інженерної підготовки фонду «Повернись живим» Євгенієм Антипенком і головою представництва гуманітарної організації «Женевський заклик» Варварою Пахоменко пояснюємо, скільки коштуватиме розмінування, хто в Україні відповідає за розмінування територій та скільки часу знадобиться, щоби повністю очистити землю від боєприпасів.
Яка територія замінована?
ООН називає зону бойових дій на Сході України найбільш замінованою територією у світі. Українське міністерство оборони підрахувало, що на підконтрольній території заміновано приблизно 7 тисяч квадратних кілометрів, а на території так званих «республік» – удвічі більше. Але ці цифри не точні – їх зібрали з даних груп розмінування та міжнародних неурядових організацій. Поки триває війна, міни ще продовжують встановлювати, тому назвати їх точну кількість неможливо. Спрацьовує й людський чинник – військові розповідали, що не всі міни позначають на картах, тобто ті поля, які вважають чистими, можуть бути замінованими. Сучасні міни та снаряди можуть вибухати не одразу, а через декілька десятків років. Тому ця територія буде небезпечною й після війни.
А скільки мін уже знешкодили?
Міноборони каже, що з 2014 року очистили 350 квадратних кілометрів території та знешкодили приблизно 460 тисяч вибухонебезпечних предметів. На сайті відомства є інтерактивна карта замінованих територій, на якій позначено безпечні ділянки. Але це лише два відсотки від усієї території. Через обстріли деякі з розмінованих ділянок доводиться очищати повторно.
Хто цим займається?
Лише державні військові структури. Міністерство оборони розміновує ділянки на лінії розмежування, Державна служба з надзвичайних ситуацій – на мирній території, Державна служба транспорту та зв’язку – на транспортних комунікаціях. Інші організації можуть допомагати державним установам шукати міни. Після розмінування територію потрібно перевірити, щоби зрозуміти, чи можуть там безпечно жити люди. Це так зване «гуманітарне розмінування», в Україні ним займаються міжнародні організації Halo Trust, Швейцарський фонд протимінної діяльності й Danish Demining Group. Гуманітарні демінери можуть самостійно вилучати осколки, а для знищення повноцінних боєприпасів викликають державних саперів. Інформації, чи проводять чистку сепаратисти та російські військові – немає.
Як довго триватиме розмінування всієї території?
Залежить від того, скільки ще триватиме війна. «Рік війни – це десять років розмінування. Один сапер за день може розмінувати квадратний метр території, якщо вона засмічена великою кількістю феромагнітних предметів, тобто залишками від боєприпасів, осколками, гвіздками. Процес іде швидше, якщо територія чистіша», – пояснює Євгеній Антипенко, старший інструктор спеціальної інженерної підготовки фонду «Повернись живим». Тобто що активніше йшли бойові дії на території, то складніше її розмінувати. За різними прогнозами, якщо війна припиниться вже завтра, то на розмінування знадобиться від десяти років до пів століття.
Скільки це коштує?
Оскільки війна ще триває, обсяг замінованих територій постійно збільшується. Тому поки що це неможливо підрахувати. Після війни в колишній Югославії, наприклад, уряд Хорватії витратив 550 мільйонів євро для розмінування 954 квадратних кілометрів.
Скільки людей уже постраждало?
Точної цифри немає. Серед українських військових тільки від мін травмувалися понад тисячу людей, 234 з них загинули. Але більше страждає цивільне населення. Українська сторона повідомляє, що з 2014 року від різних вибухонебезпечних предметів постраждало понад тисячу цивільних, а триста з них загинуло (зокрема 27 дітей). А за інформацією від ЮНІСЕФ, з 2014 року в Україні зареєстровано 1582 жертви мін та нерозірваних боєприпасів, більшість сталася на непідконтрольній території. Серед жертв 119 дітей, які травмували руки, ноги й голови, шістьом дітям ампутували кінцівки. Міжнародні організації збирають цю статистику з відкритих джерел, тому ці дані невичерпні. Державні органи України та бойовиків «ЛДНР» не мають повноцінної бази даних щодо кількості жертв.
Якось можна зменшити кількість жертв?
Тільки контролювати процес замінування території. «Не можна просто поставити десь [міни] і поїхати, мають бути таблички для цивільних, карти мінних полів. Найпопулярніший варіант – гранати на розтяжці чи міни, з яких витягли детонатори. Ми говоримо безпосередньо з військовими й розповідаємо про наслідки використання таких мін, оскільки рішення ставити чи ні належить власне командирам на лінії фронту», – пояснює голова представництва міжнародної гуманітарної неурядової організації «Женевський заклик»Варвара Пахоменко.
У 2005 році Україна взяла на себе міжнародне зобов’язання не встановлювати та не виробляти заборонені конвенціями протипіхотні міни. Натомість Російська Федерація відмовилася підписувати конвенцію та продовжує їх використовувати й постачати бойовикам.
Сіра зона біля лінії розмежування найбільше нашпигована саморобними вибухівками, які роблять із промислових боєприпасів і речовин. Їх встановлюють і бойовики, і українські військові на підходах до позицій проти диверсантів, пояснює заступник начальника інженерних військ Збройних Сил України Віктор Кузьмін.
Як захистити себе від мін?
Найчастіше люди піднімають чи торкаються снарядів, які від цього вибухають. Тому головне правило – не чіпати руками підозрілі предмети, не намагатися їх знешкодити, перенести, розібрати самостійно. Крім того, поруч може бути небезпечно користуватися будь-якими радіоелектронними приладами, зокрема телефонами. Про знахідку варто одразу ж попередити інших людей, відійти щонайменше на сто метрів та подзвонити за номером 101 або 102. Якщо існує ризик вибуху, варто одразу ж сховатися в найближчому заглибленні – скажімо, рівчаку чи канаві. Не можна розбирати, засипати землею чи чимось іншим, заливати будь-якими рідинами, розпилювати чи кидати у вогнище.
