Взяв тисячу, заплатив десять і ще лишився винен. Як в Україні працюють мікрокредити | Заборона
Читаєте зараз
Взяв тисячу, заплатив десять і ще лишився винен. Як в Україні працюють мікрокредити

Взяв тисячу, заплатив десять і ще лишився винен. Як в Україні працюють мікрокредити

У 2019 році українці лише онлайн оформили мікропозик на понад 27,5 млрд грн. Сьогодні в Україні діють близько ста мікрофінансових організацій (МФО), де кредит можна оформити онлайн, того ж дня отримати гроші й не надавати стоси документів, які підтверджують платоспроможність. Попри таку популярність, через діяльність МФО посилюється проблема «боргової ями»: коли людина не встигає погасити один кредит, а тому бере інший, адже середня ставка становить понад 650 % річних. Редакторка Заборони Ганна Беловольченко поговорила з керуючим партнером Професійного адвокатського об’єднання «Консенсус», адвокатом Миколою Янєвим про те, як сьогодні видають мікрокредити й чому справа не дійде до суду, навіть якщо вам погрожують колектори.


Мікрокредити з’явилися наприкінці XX століття, їх вигадав виходець із Бангладеш Мохаммад Юнус. У 1983 році він відкрив банк, де люди могли взяти невелику позику, щоб розпочати власний бізнес. У такий спосіб Юнус прагнув подолати бідність. Письмових підтверджень того, що позичальник зможе повернути кошти, у банку не вимагали. Однак тих, хто хотів отримати кредити, ділили на групи, всередині яких люди поручалися одне за одного й таким чином гарантували погашення кредиту.

За свою ідею Юнус навіть здобув Нобелівську премію у 2006 році. Втім, разом із нею і критику. Адже люди використовували позики не для того, щоб заснувати власну справу й покращити життя, а витрачали їх на подарунки чи візити до лікаря.

Мікрокредит від мікрофінансової організації  – це позика на місяць, розмір якої зазвичай не перевищує одну мінімальну заробітну плату. Такі кредити не регулюються окремим законом України. Сьогодні права й обов’язки позичальника та МФО визначають лише окремі нормативно-правові акти. В Україні поняття «мікропозика» з’явилося у 2011 році. Сьогодні на території країни діють близько 100 мікрофінансових установ. Одні видають кредити на тисячу гривень, інші — на більші суми. Деякі навіть пропонують оформити перший кредит без сплати відсотків, аби затягнути людину привабливою пропозицією. Втім, коли позичальник підписує наступний договір, він змушений потім віддавати такій організації суми, що перевищують початкову удвічі-тричі, а то й більше разів.

Основна проблема мікрокредитів — високі кредитні ставки, які часом сягають 900 % річних. А також штрафи, які доводиться платити, якщо не встиг погасити тіло кредиту вчасно.

Мікрокредити мають низку переваг поруч із звичайними банківськими позиками. Аби їх оформити, часто не потрібно навіть виходити з дому – організації здебільшого не мають фізичного представництва та працюють лише онлайн. Щоб отримати послугу, достатньо паспорта чи його копії, тоді як у класичному банку доведеться надати підтвердження доходів, ідентифікаційний код тощо. МФО подекуди не запитують навіть контакти поручителя й не вивчають кредитну історію особи.

Такий варіант співпраці з клієнтом ризикований для компанії, тому вона диктує свої умови й вимоги.

  1. Низькі умови отримання кредиту породжують високі відсотки.
    Хоча за Законом України «Про споживче кредитування», якщо людина відмовиться від кредиту протягом 14 днів і поверне гроші, вона взагалі не зобов’язана сплачувати жодних відсотків. Договори про мікропозики суперечать цій умові, а люди не знають своїх прав. Та коли договір вже уклали й там вказано, що з першого ж дня будуть нараховуватися відсотки, довести свою правоту можна лише шляхом скарги до Нацбанку або ж через суд. Проте судовий збір і послуги адвоката зазвичай перевищують саму суму позики.
  2. Якщо ви заборгуєте компанії кошти, навряд чи вона позиватиметься. Найімовірніше, (й у кращому випадку) до вас телефонуватимуть колектори. У гіршому – колектори дзвонитимуть й погрожуватимуть не лише вам, а й друзям, родичам, колегам, тобто всім, чиї контакти знайдуть. Це роблять через соціальні мережі, відкриті бази даних, а також шляхом злочинної співпраці з правоохоронними органами. У найгіршому випадку колектори вдаються до фізичної розправи.

    Заяви на дії колекторів, які погрожують лише телефоном, у поліції практично не розглядають. Їх приймають, однак далі нічого не роблять і за пів року закривають, бо не вдається встановити особу, яка вчинила таке правопорушення.
  1.  Закон «Про споживче кредитування» каже, що людина має спочатку сплачувати тіло кредиту, потім відсотки, які набігли, а після цього – штраф. Бо коли позичальник погасив тіло кредиту, на нього вже не нараховують відсотки. Але у договорах із МФО прописано навпаки: спочатку позичальник виплачує штраф, потім відсотки й лише після цього тіло кредиту. Це грає проти клієнта, адже поки він намагається погасити те, що набігло поверх займу, на тіло кредиту продовжують нараховувати відсотки.

    Мікрофінансові організації пропонують сплачувати кредит через онлайн-кабінет. Однак через нього ви ніколи не зможете проконтролювати, за що саме заплатили: за тіло кредиту чи відсотки. Найкращий варіант у такому випадку – платити через банківську касу й вказувати призначення платежу.

Мікрокредит можуть оформити на вас, а ви цього й не знатимете. Так трапляється через те, що мікропозики оформлюють онлайн і лише за допомогою паспорта чи його копії. Ускладнити махінації можна, якщо, до прикладу, встановити вимогу: МФО має право переказувати кошти лише на картку тієї людини, яка оформлює кредит. Дістати доступ і до паспорта, й до даних картки все ж складніше. Проте така вимога на законодавчому рівні відсутня, тож мікрофінансові організації самі диктують правила.

Перевірити, чи не оформили на вас мікрокредит, можна онлайн в Українському бюро кредитних історій. Якщо виявилося, що така проблема є, слід звернутися до поліції з відповідною заявою. Адже це – підстава для порушення кримінального провадження.

Читайте також
луганськ пожежі

Також потрібно звернутися до МФО, в якій на вас оформили позику. Там можна отримати копії всіх документів за кредитною справою. Однак оперативно відповідь нададуть хіба адвокату на профільний запит – протягом п’яти робочих днів. Далі слід підготувати скаргу до Національного банку. Він зобов’язаний призначити перевірку діяльності МФО.

За кордоном питання мікропозик врегульоване законом. Наприклад, у Грузії з 2017-го відсоткова ставка не може перевищувати 100 % від суми позики, а тепер її планують знизити до 50 %. Обмеження у 100 % встановлено й у Великобританії.

У Литві обмежили відсоткову ставку на рівні 75 %. Водночас, якщо людина не сплатить за кредитом вчасно, то загальна вартість зі штрафами не може становити понад 100 % від суми позики.

В Україні сьогодні є законопроєкт, який має врегулювати законодавчі нюанси щодо мікрокредитів. Зокрема встановити, що відсотки та штрафи за кредитом не можуть перевищувати суму самої позики; що інформацію про мікрокредит мають внести хоча б в одне бюро кредитних історій, яке є у відповідному єдиному реєстрі тощо. Але коли його ухвалять і чи це взагалі станеться – невідомо.

Нагору