Читаєте зараз
Попри прохання ЛГБТ+-спільноти, міністр оборони не підтримав законопроєкт про реєстровані партнерства. У відомстві ініціативу назвали «дещо дискримінаційною». Чому Міноборони проти реєстрованих партнерств?

Попри прохання ЛГБТ+-спільноти, міністр оборони не підтримав законопроєкт про реєстровані партнерства. У відомстві ініціативу назвали «дещо дискримінаційною». Чому Міноборони проти реєстрованих партнерств?

Оксана Паращак

7 березня народні депутати внесли до Верховної Ради законопроєкт про реєстровані партнерства одностатевих та різностатевих пар. Законодавча ініціатива зумовлена потребою ЛГБТ+-людей в оформленні стосунків насамперед в умовах війни, але також і в мирний час. Через відсутність подібного закону представники ЛГБТ+-спільноти не можуть відвідати пораненого партнера в реанімації або забрати тіло у разі його загибелі. Заборона разом з народною депутаткою проаналізувала законодавчу ініціативу та звернулася по розʼяснення позиції до Міністерства оборони. 


Чому цей законопроєкт такий важливий?

ЛГБТ+-спільнота бореться за право укладати шлюби з 2015 року. Тоді уряд пообіцяв розробити проєкт закону про цивільні партнерства до кінця 2017 року. Проте цього не сталося.

З початком повномасштабного вторгнення питання реєстрації одностатевих партнерств стало як ніколи актуальним. Військові ЛГБТ+, які служать у лавах ЗСУ, не мають права відвідати пораненого партнера в лікарні чи забрати тіло в разі його загибелі.

Улітку 2022 року на сайті президента з’явилася петиція з проханням узаконити одностатеві шлюби. Глава держави відповів, що це суперечить статті 51 Конституції України, де прописано: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка». Та наголосив, що змінити Конституцію під час воєнного стану неможливо.

7 березня цього року Інна Совсун та інші народні обранці запропонували на розгляд проєкт закону «Про інститут реєстрованих партнерств». Документ визначає взаємні права та обов’язки партнерів, соціальний захист (наприклад, отримання грошових виплат у разі загибелі партнера), питання володіння спільним майном, отримання спадку у разі смерті чи зникнення партнера або партнерки. 

Ідеться про права, які завжди були доступні різностатевим парам в Україні, пояснює юристка Анна Литвинова.

Законопроєкт, до слова, буде вигідний усім українцям. Зареєструвати партнерство зможуть і різностатеві пари, які не хочуть укладати шлюб.

«Це важливо на сьогодні, точніше, я б сказала, на вчора, — пояснює Литвинова. — Тому що під час повномасштабної війни питання незахищеності прав ЛГБТ+-родин стало більш нагальним. У військових ризик втрати життя набагато вищий і вони потребують захисту для своїх родин».

Петиція про ухвалення закону про реєстровані партнерства вже набрала

необхідні 25 тисяч голосів. Тепер її має розглянути Володимир Зеленський. Активісти закликають президента всіляко сприяти ухваленню законопроєкту.

Які права отримають ЛГБТ+, якщо закон ухвалять?

  • ЛГБТ+-пари, які зареєструють стосунки, отримають право відвідувати партнера у лікарні та ухвалювати за нього медичні рішення. Крім того, для догляду за партнером чи партнеркою можна буде оформити відпустку на роботі.
  • Якщо партнер загине, інший зможе забрати та поховати тіло, і має право отримати спадок. У випадку смерті партнера держава гарантує іншому соціальний захист та компенсації.
  • Партнери отримають право не свідчити одне проти одного в суді при розгляді кримінальної справи. 
  • У випадку розлучення партнери зможуть розподілити спільно нажите майно згідно з законом.

7 квітня Комітет молоді та спорту підтримав законопроєкт і рекомендував його до ухвалення. 18 квітня у Міністерстві оборони заявили, що законопроєкт не підтримують. У відомстві таке рішення пояснили у «Пропозиціях до проєкту Закону України «Про інститут реєстрованих партнерств». У документі навели окремі статті законопроєкту Совсун, які буцімто суперечать чинному законодавству.

Міністерство посилається на недоцільність законопроєкту, тому що не знає, чи є в армії тисячі ЛГБТ+-військових. То скільки їх насправді?

У Пропозиціях Міноборони щодо відхилення законопроєкту йдеться, що «інформація про тисячі військовослужбовців, які не можуть офіційно оформити стосунки з одностатевими партнерами, потребує додаткового вивчення у зв’язку з відсутністю в Міністерстві оборони України відповідних даних».

Однак, на думку Совсун, визначити точну кількість ЛГБТ+-людей у війську неможливо, оскільки спільнота змушена приховувати орієнтацію через осуд у суспільстві та погрози: «На жаль, багато з них бояться відкрито повідомляти про свою сексуальну орієнтацію через реакцію командування».

Приміром, матері військовослужбовця Павла Лагойди нещодавно погрожували спалити будинок за те, що її син є представником ЛГБТ+ та служить у війську.

«Збір такої інформації неправомірний, — пояснює Литвинова. — Сексуальна орієнтація — це особиста справа».

Згідно з результатами дослідження Ipsos Group S.A., у кожній країні частка ЛГБТ+-людей становить від 5% до 10%. Відповідно до цих даних, ймовірно, щонайменше 2 мільйони українців є представниками ЛГБТ+.

«Структура Збройних Сил — не виняток, адже є зрізом українського суспільства, — пояснюють у громадській організації “Військові ЛГБТ+”. — Наразі близько 1 мільйона людей служать у ЗСУ та НГУ. Це означає, що приблизно від 50 до 100 тисяч людей належать до ЛГБТ+ і потребують захисту».

Представники Міноборони на прохання Заборони не конкретизували, як саме планують визначати точну кількість ЛГБТ+-людей у війську, однак зазначили, що відомство вивчає потреби військовослужбовців у реєстрації цивільного партнерства. Совсун вважає, що чисельність в цьому питанні не має значення.

«Навіть дві людини, які страждають через законодавство України — достатня підстава, аби розв’язати проблему, — зазначає посадовиця. — Якщо ми проти дискримінації, то не має значення, чи ми дискримінуємо одну людину, чи тисячі людей».

Які пункти, на думку керівництва Міноборони, суперечать законодавству України?

Олексій Резніков стверджує, що законопроєкт прирівнює реєстроване партнерство до шлюбу, а відповідно до Конституції, шлюб ґрунтується на згоді жінки і чоловіка. Анна Литвинова пояснює, що законопроєкт про інститут реєстрованих партнерств відмежовує шлюб від партнерства. 

У тексті проєкту закону йдеться: «Реєстроване партнерство не є шлюбом та не є перешкодою для укладення шлюбу між реєстрованими партнерами [ідеться про гетеросексуальні пари] за умови дотримання інших вимог законодавства України».

Совсун наголошує, що відповідно до законодавчої ініціативи, зареєстровані різностатеві партнери зможуть укласти шлюб, і в такому разі реєстроване партнерство між ними автоматично припиниться.

У «Пропозиціях» також йдеться, що законопроєкт містить «дискримінаційні ознаки щодо реєстрації шлюбу інших військовослужбовців у мирний і воєнний час». Міністр посилається на статтю 13, де йдеться про можливість зареєструвати партнерство без присутності особи, яка виконує військовий обов’язок. 

На думку Совсун, імовірно, під дискримінацією Міноборони має на увазі те, що у разі ухвалення законопроєкту ЛГБТ+-пари зможуть реєструвати партнерства без присутності партнера чи партнерки, тоді як гетеросексуальні пари не матимуть такої можливості. 

Совсун припускає, що представники Міноборони не до кінця розібралися з положеннями ініціативи, які дозволяють одно- та різностатевим парам реєструвати партнерство на відстані на однакових умовах. Таким чином, ані права гомосексуальних, ані гетеросексуальних пар не будуть порушуватись.

«Щоб сказати чітко, що стаття є дискримінаційною, необхідно проаналізувати законодавство України в цій [конкретній] частині, [яка стосується реєстрації шлюбів], — наголошує Анна Литвинова. — Але Міноборони не дає пряме посилання на нормативно-правовий акт, на який спирається».

Ще один суперечливий пункт, на думку оборонного відомства, — стаття 14 проєкту закону, де йдеться, що акт реєстрованого партнерства може засвідчувати командир військовослужбовця. Однак це, як зазначили в міністерстві, не входить до загальних обов’язків командирів згідно із законом «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Тож для того, аби керівники військовослужбовців могли реєструвати партнерства, треба внести зміни до нормативно-правових актів ЗСУ.

Також один з пунктів Пропозицій критикує відсутність у законопроєкті права зареєструвати партнерство для поліцейських, надзвичайників та інших службовців. 

«Міноборони говорить про те, що в законопроєкт про реєстровані партнерства забули включити військових інших формувань, — говорить Литвинова. — Фактично вони підказали, що необхідно розширити перелік і не обмежувати його тільки військовослужбовцями ЗСУ».

Проте, за словами Інни Совсун, такі зауваження — підстава для внесення правок у законопроєкт, а не для його відхилення. «Це те, що в ньому потрібно виправити до другого читання».

Чи дійсно законопроєкт входить до компетенцій Міністерства оборони?

Жодних суперечностей між проєктом закону і нормативно-правовими актами Конституції України нема, каже юристка Анна Литвинова. «Виглядає так, наче Міноборони хоче затримати процес розгляду законопроєкту. Можливість реєструвати партнерства — це питання захисту всіх військовослужбовців, незалежно від статі і сексуальної орієнтації. Але Міноборони відокремило цю категорію військових, які є ЛГБТ+-людьми».

«Незрозуміло, чому в Міноборони взагалі вирішили висловитися проти законопроєкту, якщо він не входить до компетенцій Міністерства, — зазначають у ГО «КиївПрайд». — Виглядає так, наче у міністерстві є консерватори, які, використовуючи владу та престиж, транслюють подібні погляди». 

Інна Совсун переконує, що міністр Резніков — кваліфікований юрист, а отже, розуміє, що ЛГБТ+-люди дискриміновані через неможливість узаконити стосунки. 

«Я хочу вірити, що цей документ був підписаний у великому потоці документів, і що політична позиція міністра є іншою», — відреагувала Совсун.

У відомстві Заборону запевнили: «В Міноборони поважають права людини, закріплені у Конституції, та дотримуються їх. В оборонному відомстві сповідують принципи поваги, рівності та недискримінації для всіх соціальних груп».

Чи сяде Міноборони за круглий стіл з ЛГБТ+-спільнотою для обговорення законопроєкту?

З огляду позиції оборонного відомства не підтримувати законопроєкт Совсун, військовослужбовці ЛГБТ+ публічно попросили Міністерство про спільну зустріч. 

«Наша країна — це повноцінна демократія. Україна може показати це, підтримавши законопроєкт, що захищає позбавлену прав малу спільноту, — заявили у ГО «Військові ЛГБТ+». — А особливо сильним кроком буде, якщо за скривджених вступляться найсильніші — Міністерство оборони та ЗСУ».

Втім, на момент публікації матеріалу в Міністерстві оборони не відреагували на пропозицію. Як відповіли у відомстві, там чекають на ще один законопроєкт про інститут цивільного партнерства від Мін’юсту, який мають подати до кінця року. «Цим законопроєктом планується врегулювати питання рівноправного партнерства у ширшому розумінні, ніж у запропонованій законодавчій ініціативі».

«Спілкування з Міноборони триває, — каже Совсун. — Ми бачимо конструктивну позицію Міноборони і, я думаю, є шанс, що вони зрештою підтримають можливості для ЛГБТ+-військових створювати партнерства».

Що про позицію Міноборони кажуть самі ЛГБТ+-військові? 

«ЛГБТ+-військові не отримують попусків чи привілеїв на службі. Ми так само виконуємо бойові завдання, отримуємо поранення та гинемо, і ми повинні мати такі ж самі права, як і гетеросексуальна частина військ», — наголошує Олег, який нині служить під Бахмутом.

«Хтось згори вирішує за нас. Нас ніколи ніхто не запитує, — переконує військовослужбовець Павло Лагойда. — Це плювок в обличчя ЛГБТ+-захисникам. Міноборони підтвердило, що на нашу думку їм байдуже».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій