24 серпня Заборона анонсувала серію матеріалів «Контури майбутнього», де експерти — від істориків і публічних інтелектуалів до економістів і соціологів — спробують передбачити розвиток ситуації в Україні. Ми попросили філософа й етика технологій Сергія Жданова спрогнозувати, як виглядатиме технологічний розвиток в Україні через 5–7 років. Він прописав три можливі варіанти — хороший («країна-стартап»), поганий (пов’язаний з економічною кризою) та дуже поганий (схожий на технополітику Китаю).
Приблизно 40% українців — цифрові громадяни, які активно користуються держдодатком «Дія». Вже сьогодні Україну ставлять в один ряд разом з Естонією та Південною Кореєю — найефективнішими цифровими демократіями світу, у яких технократи працюють над прозорістю політичної діяльності й удосконаленням державного сервісу за допомогою технологій.
Війна або її наслідки стають каталізатором та прискорювачем розвитку — особливо коли працюють план Маршалла й інвестиції в економіку постраждалої країни. Можна згадати післявоєнну Японію, яка в 60-х роках стала другою економікою світу після «лагідної окупації» США. Але Україні не обов’язково чекати на закінчення війни: у країну інвестують просто зараз, а Міністерство цифрової трансформації вже бере участь у проєктах Ілона Маска та наслідує методології роботи з високими технологіями Америки.
Водночас технології — нейтральний винахід, який можуть використовувати як демократичні, так і персоналістські чи авторитарні системи. Чи обов’язково технологічний буст зумовить в Україні ще більшу демократизацію, як на Тайвані? Або чи здається можливим, що після перемоги до влади прийдуть праві популістські або націоналістичні сили, які використають технологічні надбання України для закріплення свого впливу на суспільство?
Отже, якою може бути Україна за 5–7 років?
Сценарій 1-й: технооптимістичний
Paperless digital democracy
Методології зі створення цифрової демократії в Європі з’явилися 2009 року. В Україні ж схвалили Концепцію розвитку електронної демократії у 2017-му, а у 2019-му з’явилося Міністерство цифрової трансформації, яке на початок цього року цифровізувало безліч держпослуг. Однак тільки під час повномасштабного вторгнення Росії цифровізація виявилася не лише перспективною концепцією, а й життєво важливою практикою для України.
Диджиталізація держави — це автоматизація роботи, яку колись виконували люди. Людина, як відомо, недосконала: вона прокрастинує і бере хабарі — й усе за гроші платників податків. Цифровізація скоротить кількість чиновників у державі та витрати бюджету на неефективні зарплати, знизить частоту взаємодії з живими людьми (а отже, і корупцію), змусить представників влади бути прозорішими й зрештою збільшить контроль суспільства над людьми, які мають представляти його інтереси.
За час війни кількість користувачів держдодатка «Дія» зросла: 40% українців — цифрові громадяни. Коли до цього хаба приєднається більшість, програма перетвориться на інструмент ухвалення рішень методом прямого електронного голосування. Успішні дослідження з опитуванням щодо умов легалізації носіння зброї чи переоформлення герба на щиті «Батьківщини-матері» були тестовими запусками. Уряд почав опитування про радянські й майбутні пам’ятники, поштові марки та назви вулиць, звернувшись до цифрового громадянського суспільства: кожен за ранковою кавою зі смартфоном у руці визначатиме, на яку справу скерувати податки та з якими країнами підписувати економічну співпрацю.
Цифрова інтеграція в ЄС
Війна зробила українських експертів із цифровізації цінними консультантами для європейських країн, і в майбутньому Україна може стати лідером цифровізації у Східній Європі. Ми вже обігнали одну з найефективніших цифрових демократій Європи, свою «вчительку» — Естонію: у балтійську країну нещодавно розпочався експорт технологій з України для створення місцевого аналога «Дії». У майбутньому інші демократії можуть скористатися досвідом протистояння тиску авторитарних воєнних загроз. І поки ми чекаємо на рішення Євросоюзу стосовно правової та економічної інтеграції, у сфері цифровізації це вбудовування вже відбувається. Незабаром європейські цифрові рішення щодо організації, безпеки й зберігання даних будуть у єдиній екосистемі, частиною якої вже стала Україна.
Цікавим є ще один нюанс: головні вимоги ЄС для ухвалення статусу України в Союзі — зменшення рівня корупції та цифрова реформа. Обидва завдання вирішить Міністерство цифрової трансформації. Корупція, як уже згадували, знизиться завдяки скороченню чиновників і цифровізації послуг. Україна стане не лише paperless (усі документи в смартфоні), а й cashless (ходитимуть лише електронні гроші, а значить — неможливо буде «непомітно дати на лапу»). З урахуванням того, що вже сьогодні ми посідаємо третє місце у світі з використання криптовалюти після В’єтнаму та Філіппін, прозорість грошових транзакцій ближче, ніж можна було б подумати.
Інфраструктуру судів також можна перебудувати завдяки технологіям. Замість суперечок про те, кого призначати суддями та спостерігачами, рішення прийде з боку технологій: більшу частину посад обіймуть нейромережі. На економічному форумі у Давосі Михайло Федоров розповів, що Мінцифри вже працює над проєктом упровадження штучного інтелекту (ШІ) у судову систему. ШІ об’єднає притаманні людству етичні імперативи й морально-ціннісні системи згідно з даними тисяч судових кейсів, які він вивчатиме.
Стартап-нація, нація стартапів
З 2018-го до 2021 року українська IT-індустрія зросла більш ніж удвічі та прискорилася за час війни. За перший квартал 2022-го українські айтішники заробили рекордні $2 мільярди, майже 80% IT-підприємств залучили нових клієнтів, а за перші 4 місяці війни українці зареєстрували до 60 тисяч нових підприємств.
Мета Мінцифри до 2030 року — наростити частку високотехнологічного сектору у ВВП України до 70%. Це цілком реальна перспектива, і вона вписується в загальносвітову концепцію Четвертої промислової революції — тотальної роботизації та автоматизації виробництва. Ми будуватимемо нові підприємства і відновлюватимемо старі вже з найпередовішими технологіями, тож військово-промисловий, аграрний, енергетичний і, звичайно, IT-сектори вийдуть із руїн війни оновленими.
Paperless і cashless режими з погляду економіки максимально спростять діяльність підприємців та процес оподаткування, витягнувши бізнес із сірої податкової зони. У цифровізованій демократії держава перетвориться на додаток, а податки — на розумну плату за зручне користування послугами та сервісами.
Цифровізація збільшить залучення громадян до суспільних справ і простимулює їх розпочати свій бізнес, тому що держава більше не буде купою перевірок, папірців та хабарів, які затьмарювали життя будь-якого українського бізнесмена. Міністерство економіки вважає, що впродовж найближчого десятиліття в Україні має з’явитися мільйон нових бізнесменів, а підприємництво може стати нашою новою національною ідеєю.
Світовий технобізнес і зараз, під час війни, сприймає Україну як один гігантський стартап. Передові технокорпорації вже інвестували у проєкт «Україна»: Microsoft, Amazon, Tesla, SpaceX, Alphabet, Binance — цей список поповнюється новими найменуваннями. Навіть під загрозою російських крилатих ракет Київ особисто відвідували передові бізнесмени світу технологій: від Алекса Карпа (CEO найзагадковішої ШІ-компанії Palantir) до криптогуру Ethereum Віталіка Бутеріна. А нещодавно у Київ прилітав і колишній CEO Google Ерік Шмідт (після створення одного з найуспішніших бізнесів в історії він роками консультує американський уряд та американських військових щодо цифровізації й упровадження ШІ). Представники техноіндустрії вирізняються раціональністю та обачністю: ніхто з них не ризикував би життям, приїжджаючи в Київ, якби не вважав, що Україна — вигідне підприємство, в яке потрібно вписуватися на ранніх стадіях і опинитися серед перших партнерів.
Україна продовжить інтегруватись у цифровий простір провідних світових технокорпорацій, і особливе місце у ньому займуть українські military-tech стартапи. Наші військові фахівці вже тестують інноваційні військові технології (від дронів до супутників) західних колег на полі бою та допомагають виробникам їх удосконалити — це важливо, адже виробники зброї тестували винаходи в імітаційних польових умовах, але не мали змоги подивитися на їхню ефективність саме під час війни. Це завдання виконує Україна. Після закінчення війни в Україні працюватимуть тисячі військово-технологічних фахівців, які зможуть знайти роботу як в українських, так і в іноземних military-tech стартапах.
Штучний інтелект в усій країні
Головний тренд світової економіки високих технологій і game-changer на найближче десятиліття — штучний інтелект. Очікують, що до 2030 року ШІ збільшить світову економіку на $15 трильйонів (це ВВП Китаю та Японії разом узяті). Українські ШІ-компанії зможуть відхопити частину цього нейромережевого пирога. Уже зараз Україна — один із лідерів Європи за ступенем упровадження ШІ у корпоративному секторі, та й цифрове серце нашої країни, «Дія», на повну силу автоматизується і використовує ШІ.
ШІ — це технологія software. Для його розвитку потрібна скромна матеріальна база: фахівці зі сфери ШІ наголошують, що фундаментальні прориви у сфері нейромереж будуть здійснювати навіть одинаки на своїх домашніх комп’ютерах. Українським компаніям не доведеться шукати великих інвестицій на ранніх етапах, досить буде невеликої команди інженерів і програмістів, яким уряд створить комфортні умови для роботи й життя.
Україна вже співпрацює з Ілоном Маском і бере участь у проєктах у сферах зеленої енергетики (сонячні батареї Tesla) та комунікацій (інтернет-супутники Starlink). Супутниковий інтернет дасть можливість цифровізувати українське село: до хати й вишневого садка можуть додатися нейромережа для боротьби з колорадськими жуками. Цифровізацію села підхоплять міські стартапери з додатками, які допоможуть сільським жителям продавати свої продукти містянам.
Економіка талантів
Люди — це найцінніший ресурс: саме люди, а не заводи та машинерія зроблять Україну успішним IT-стартапом і потім — одним із лідерів цифрової демократії в Європі.
За війну українці демонстрували світові вміння швидко вчитися (наші комбатанти б’ють рекорди зі швидкості опановування нових типів озброєнь), ініціативність і відповідальність (миттєва реакція громадян на вторгнення й готовність боротися), схильність до горизонтальної організації (безліч краудсорс-проєктів військового та гуманітарного секторів) і творчий підхід до вирішення завдань (цим особливо здивувала світ українська армія, яка розкриває виробникам інноваційні підходи до їхніх технологій).
Нас чекає перехід на модель економіки талантів, коли людський творчий та інтелектуальний ресурс є основною цінністю. Саме вона дозволить «повернути в дію» тих, хто потрапив під скорочення через автоматизацію: завдяки цифровій освіті до 2030 року Мінцифри планує інтегрувати в нову економіку 500 тисяч колишніх українських держслужбовців.
Сьогодні і керівництву країни, і самим українцям зрозуміло, що інвестиції в нас самих — найперспективніші. Колишній CEO Google Ерік Шмідт на виступі в Києві сказав, що якби він керував Україною, то насамперед узявся б до освіти населення: «Найефективніший спосіб витрачати гроші в Україні — утворювати населення цієї країни».
Сценарій 2-й: технопесимістичний
Воєнні загрози виробництву
Наразі технологічний сценарій розвитку для країни називається «Цифровізуйся або помри». Незважаючи на пандемію, війну й майбутні економічні катаклізми, десятиліття 2020–2030 років заряджено на вибухове технологічне зростання. Під звуки крилатих ракет і систем залпового вогню народжується новий тип високотехнологічної економіки та відбувається новий виток технологічної революції. І, як у будь-яких стрімких змінах, тут важлива швидкість. Тому збити нас зі шляху високотехнологічної диджитал-демократії може насамперед її втрата.
Парадоксально, та саме повномасштабна війна з Росією надала українським технологіям прискорення — але вона ж може їх і сповільнити на новому етапі, коли від інвестицій потрібно буде перейти до будівництва високотехнологічного виробництва. Під загрозою прицільних ударів крилатих ракет це заняття небезпечне та затратне. Якщо війна з Росією затягнеться надовго (а зараз інвестори розраховують, що вона закінчиться 2023 року), ми можемо не встигнути вписатися в лідери технологічної революції цього десятиліття. Тому, як то кажуть, донатьте на ЗСУ.
Світова криза
На тлі світової економічної кризи нашій країні може елементарно не вистачити вільних інвестиційних коштів. Війни, збройні конфлікти й протести у 2022 році призвели до економічної турбулентності. Навіть найбільші американські технокорпорації втратили у вартості та заговорили про скорочення робочих місць і «неефективних працівників». Ще напруженіша ситуація в Китаї — там технобізнесу, за словами засновника техногіганта Huawei Жень Чженфея, потрібно готуватися до важких часів, забути про зростання і сконцентруватися на виживанні. Україна — це інвестиції у технологічне зростання, розвиток та майбутнє. Але якщо світова криза сягне таких масштабів, що на перший план вийдуть вкладення у нагальніші потреби, то інвестицій на розвиток та майбутнє просто не вистачатиме.
Сценарій 3-й: дуже технопесимістичний
Загроза автократії
Президент Зеленський і його офіс довели, що можуть послідовно проводити цифровізацію та керувати державою на демократичних засадах навіть у важких умовах війни. Але оскільки Україна — демократична країна, що сповідує принцип зміни влади, нинішні керівники, заклавши основи цифрової демократії, підуть. У повоєнному суспільстві на тлі світової кризи може зростати невдоволення хаосом і з’явиться запит на «сильну руку» (про ставлення українців до авторитарного лідера, за даними соціологічних опитувань, Заборона писала тут). На таку хвилю настроїв до влади можуть прийти не просто праві популісти, а майбутні техноавтократи.
Вони захочуть скористатися цифровими інструментами не для реалізації демократичних принципів і загальної прозорості, а для так званого «ефективного менеджменту» зі стеженням, контролем та уніфікацією (можливо, за підтримки Китаю, який радо допомагає іншим державам ухвалювати пакети регуляцій і технологій, що сприяють контролю держави над суспільством). Якщо до моменту зміни Офісу президента не буде впроваджено та налагоджено систему підконтрольності й прозорості чиновників і політиків, а цифровізація документів та збір даних буде повсюдним і глибоко вбудованим у побут українців елементом — авторитарна влада матиме всі можливості. Так «Дія» із передового інструменту цифрової демократії може перетворитися на інструмент авторитарного контролю.
