Читаєте зараз
Печерна людина Сі Цзіньпін. На з’їзді КПК було оголошено, що Сі став генсеком Китаю втретє. Що це означає для всього світу?

Печерна людина Сі Цзіньпін. На з’їзді КПК було оголошено, що Сі став генсеком Китаю втретє. Що це означає для всього світу?

Sergiy Zhdanov

23 жовтня на XX з’їзді Комуністичної партії Китаю було оголошено про переобрання Сі Цзіньпіна генеральним секретарем на третій термін. При цьому його політичних опонентів або не було на з’їзді, або їх примусово вивели із зали. Політологи-китаєзнавці припускають, що за третього терміну генсека Китай перетвориться на ще радикальнішу авторитарну країну ізоляціоністського типу, яка, ймовірно, піде на ескалацію з Заходом. Заборона попросила філософа технологій Сергія Жданова, який вивчає техноавтократію КНР, згадати політичну біографію китайського лідера і зробити кілька припущень про те, як зміниться внутрішня політика країни, чи загрожує Тайваню війна і чи підтримає Китай Росію.


Зміни у риториці Сі Цзіньпіна

Третій термін змінює вироблені десятиліттями правила гри Комуністичної партії Китаю (КПК). Раніше члени партійної верхівки (у тому числі генсек), яким було 68 і більше років, мали піти на пенсію і більше ніколи не висуватися, а генеральний секретар КНР, як у більшості демократій світу, може обіймати посаду лише два п’ятирічні терміни. Сі Цзіньпіну зараз 69 років, він прийшов на третій термін і все готове до того, щоб він пішов на 4-й та 5-й терміни. Але це не єдина значна зміна в курсі Китаю.

Промова генсека Цзіньпіна перед 2300 делегатами на ювілейному XX з’їзді Комуністичної партії Китаю тривала скромні 2 години, що майже вдвічі коротше за минулу промову, яка зайняла понад 3 з половиною години. У КНР промова генсека — це не просто заява політика, а ціла методичка з кодифікованими директивами для всієї партії на наступні п’ять років. Аналіз цієї промови може дати уявлення про плани КПК та її бачення майбутнього.

У цьогорічній промові вдвічі менше згадок поняття «відкритість»: з 33 згадувань у 2017 році до 17 у 2022-му. Також різко впала згадка популярних раніше термінів «реформа», «ринок» та «зростання». На з’їзді 2017 року Сі говорив, що «відкритість приносить прогрес, а самітництво сприяє відставанню», і що «Китай не закриватиметься від світу, а ставатиме все більш і більш відкритим». Однак за другий п’ятирічний термін Сі рішуче змінив курс Китаю на закритість.

Партійні ідеологи вирішили, що після 40 років відкритості, капіталізму та демократизації настав час змінити стиль правління на авторитарний — мовляв, він допоможе пройти найближчі десятиліття цифровізації та негараздів, а потім знову можна буде повернутися до демократичних цінностей. Ця концепція належить провідному партійному теоретику та члену Політбюро Ван Хуніну. До просування концепції «закритого Китаю» Сі Цзіньпіна він 30 років розробляв модель «відкритого Китаю» з двома попередніми генсеками.

До речі, удвічі зросла частота згадок «безпеки» у всіх сенсах цього слова — харчової, енергетичної, технологічної, соціальної та, звичайно, військової.

З трибуни Сі порадив китайцям «міцно тримати тарілку рису у своїх руках» і готуватися до непростих часів: «Ми повинні зміцнитися і підготуватися до важких випробувань, дотримуватися bottom-line thinking [берегти кожну копійку], готуватися до небезпеки у мирний час, готуватися до чорних днів і бути готовими до випробувань під сильними вітрами і на високих хвилях».

Справді, за двома руйнівними для світової економіки роками пандемії прийшла масштабна війна України з Росією. Здається, що світ, і Китай у тому числі, в найближчому майбутньому боротиметься за виживання, а не за процвітання та бурхливе економічне зростання. У словах про необхідність готовності до воєнних криз є сумна іронія. З особливим інтересом усі чекали, що Сі Цзіньпін скаже у своїй промові про Тайвань — острів, який компартія вважає частиною Китаю, а самі жителі — незалежною державою. Вступаючи на третій термін, Сі, як і минулого разу, вкотре пообіцяв «прагнути мирного возз’єднання з Тайванем», але наголосив, що партія «ніколи не обіцятиме відмовитися від застосування сили і залишає за собою опцію вжити будь-яких необхідних заходів» (за цими словами були найдовші оплески делегатів з’їзду).

Make China great again

Іронія в тому, що якщо Китай вирішить військовим шляхом «повертати» Тайвань у найближчому майбутньому, то сам і стане головним винуватцем світового економічного, продовольчого та воєнного катаклізму, адже держава-острів є одним з найбільших виробників у галузі високих технологій. У такому разі Сі закликає приготуватися одночасно спричинити бурю та дати раду її наслідкам. Така зміна курсу має зовнішні причини, пов’язані з 45-м президентом США Дональдом Трампом, який прийшов на пост у 2016 році.

Розв’язана Трампом торговельно-економічна війна між США та КНР відіграла значну роль у «закритті» Китаю. Трамп прославився концепцією America first — курсом з упором на націоналізм, культивацією внутрішньої повістки, боротьбою з мігрантами та ізоляцією США від зовнішнього світу (до речі, фраза Britain first свого часу закріпилася за Освальдом Мозлі — британським фашистом та соратником Гітлера). Саме в рамках цієї концепції у 2018 році розпочалася економічна війна. Трамп почав обмежувати торгівлю між двома найбільшими світовими економіками та головними світовими торговими партнерами, і особливо бив по цифровому сектору: наклав бан на китайського IT-флагмана Huawei і погрожував заборонити китайську соцмережу TikTok в Америці.

А у 2019–2020 роках у Гонконгу — одному з головних фінансових центрів КНР, який має особливий незалежний статус, — прокотилися продемократичні протести проти закону про екстрадицію. Сі побачив у цих протестах інспірований Заходом сепаратизм — у результаті вони були придушені, а в Гонконгу ще більше посилився вплив компартії. Новий термін Сі обіцяє подальше витіснення демократичних сил із Гонконгу. За радикального сценарію Гонконг навіть можуть позбавити особливого статусу та приєднати до Китаю.

Вперше концепція «закритого Китаю» Сі втілилася у політиці боротьби з ковідом під назвою zero covid — максимально жорсткі локдауни, ізоляція та закриття країни на тотальний карантин. На 2 роки китайців відгородили від міжнародної спільноти та іноземців, вивели багато китайських бізнесів з міжнародних торгових ланцюжків, обірвали культурні та наукові зв’язки з іншими країнами. Тепер на третьому терміні Сі продовжує жертвувати економічним зростанням заради самодостатності Китаю.

Політика «нульового ковіду» сприяла встановленню інноваційного цифрового контролю над жителями, яким тепер присвоюється колірний код, на основі якого вони мають або не мають права відвідувати публічні місця, пересуватися країною та містом, купувати товари та просто виходити з дому. Кольорові коди з’явилися як санітарний захід проти поширення коронавірусу, але до 2022 року його застосування розширилося на політичну площину: наприклад, отримати статус, що забороняє виходити з дому, тепер можна через участь у несанкціонованому мітингу.

Політика печерної людини

Зміцнення влади та контролю перестає служити потребам Китаю, а все більше підпорядковується особистим потребам однієї людини. Відносини Сі Цзіньпіна з владою справді мають довгу і драматичну історію. Батько нинішнього генсека Сі Чжунсюнь воював разом із Мао Цзедуном у 1930-х під час революції та брав участь у створенні КПК. Батьків статус члена партійної еліти забезпечив молодшому Сі привілейоване дитинство. Але потім Мао змінив політику, запустив Культурну революцію і розпочав чищення нелояльних чиновників. Під роздачу потрапив і старший Сі: його показово карали, виставляли перед натовпом революціонерів із ганебним плакатом на животі, а потім ув’язнили. Сі принижували в школі як сина ворога народу, а його сестра застрелилася. 15-річний Сі був змушений тікати з Пекіна до сільського Шеньсі, де він 7 років жив у печері, з ніг до голови покритий укусами бліх.

У 22 роки Сі повернувся до міста і після 15 спроб таки потрапив до партії. Коли Сі виповнилося 25, його батька, якого не так давно випустили із в’язниці та реабілітували, став губернатором провінції Гуандун. Так Сі офіційно повернув собі статус принца — так називають частину партійної еліти, яка потрапила у владу завдяки спадкоємству від батьків.

Ті, хто знав Сі особисто, говорили, що він прагнув не грошей, а чистої влади. Багато хто пов’язує це з уроком, який майбутній генсек виніс із долі свого батька: гроші нічого не вирішують, якщо ти втрачаєш владу. Можливо, його страх повторення втрати влади — реальна причина формування нового курсу. Тим більше, що далеко не всі китайці погоджуються, що цей курс адекватний. Однак, здається, розумом Сі може володіти ідея значно масштабніша, ніж процвітання країни: повернення імператорської влади — ось те, що точно зробить Китай great again.

На символічному рівні більше не залишилося генсеків окрім Сі. 96-річний Цзян Цземінь, який керував Китаєм два терміни з 1989 до 2002-го, вперше був відсутній на партійному з’їзді. Він відповідав за курс Китаю на відкритість і зберіг не лише політичний вплив, а й любов народу, який запам’ятав його демократичні прагнення — мабуть, саме тому він навряд чи повернеться на політичний небосхил КНР за правління Сі.

Ху Цзіньтао, який також керував Китаєм два терміни з 2002 до 2012-го і передав владу Сі Цзіньпіну, був виведений із зали. Сі спокійно спостерігав, як його приголомшеного 79-річного попередника ведуть під руки. Після такого на засідання партії теж навряд чи повертаються. Тепер у Китаї лише два великі правителі: легендарний Мао, який дивиться на громадян з кожного паперового юаня, і Сі Цзіньпін, який робить Піднебесну знову великою, перетворившись із партійного «принца» на китайського імператора.

Генсек давно готував ґрунт до абсолютизації влади. У 2008 році, коли Сі змінював на посаді генсека Ху Цзінтао (виведеного із зали), партія перебувала в кризі та загрузла у корупційних скандалах. Сі став генсеком одразу після того, як розв’язав великий корупційний скандал, прийшовши у 2007 році на посаду секретаря Шанхаю — партія дала йому мандат і на партійне чищення та ребрендинг КПК. У результаті два терміни поспіль Сі клявся боротися з «тиграми та мошками», тобто систематично зачищав партію від нелояльних особисто йому «тигрів» (великих чиновників) та «мошок» (пересічних бюрократів). Ці чистки призначалися, щоб в обхід усіх партійних правил Сі став генсеком втретє. Однак повністю викорінити внутрішньопартійну боротьбу не вдалося.

З початку війни України з РФ фракція Сі захиталася: якщо на початку 2022 року ніхто не мав сумнівів, що Сі піде на третій термін, то за кілька місяців до партійного з’їзду в цьому почали сумніватися. Наприкінці вересня світом прокотилися чутки про те, що Сі заарештували — можливо, ці чутки пустив він сам, проте вони стали чітким індикатором внутрішньопартійної боротьби, що розгорілася на тлі майбутнього переобрання.

Напередодні з’їзду в Пекіні в одному з університетських кварталів чоловік у помаранчевому робочому костюмі вийшов на міст, вивісив два банери зі слоганами, підпалив шини, взяв гучномовець і, доки його не заарештували, встиг кілька разів повторити: «Виходьте на страйк у школах і на роботі, геть диктатора та національного зрадника Сі Цзіньпіна! Ми хочемо їсти, ми хочемо свободи, хочемо голосувати».

Червоними фарбами на білих плакатах, вивішених на мосту, були написані справжні вірші:

«Не ПЛР-тести, а їжа

Не локдауни, а свобода

Не брехня, а повага

Не Культурна Революція, а реформи

Не лідери, а голосування

Не раби, а громадяни».

Акція Bridge man (за аналогією з Tank man — символом протесту на площі Тяньаньмень) швидко стала протестним мемом і можливістю для користувачів соцмереж висловити наболіле за два роки політики «нульового ковіду». Щоб погасити «мостові» інтернет-протести та не псувати ювілейний з’їзд партії, китайські цензори банили навіть слова «Пекін» та «міст» у соцмережах. 

Через нехтування економікою дана народу обіцянка процвітання та швидкого зростання середнього класу випарувалася: китайський середній клас більше не розширюється, у бідних людей немає шансів помітно підвищити рівень життя, а багаті пітніють, щоб зберегти своє становище. Крім того, мільйони китайців із середнього класу виросли поза Китайським фаєрволом, навчалися в американських та європейських вишах, об’їздили весь світ: для них цифрова диктатура Сі, яка прикривається турботою про здоров’я громадян, — не менший абсурд, ніж для американця чи європейця.

Орел і решка

Китай — це друга економіка світу, тому навіть у такому «закритому» статусі він залишатиметься важливим учасником світової політичної арени. І попри жорсткість у внутрішній політиці, назовні КНР поки що намагається бути помірною. Нейтральна позиція Китаю показує, що для Сі питання підтримки РФ — це питання торгівлі. На відміну від Володимира Путіна, який марить багатополярністю (і своєю роллю в ній), Сі бачить світ виключно двополярним та відкрито закликає США ділити світ, щоб разом з американським президентом вершити долі країн. Тому від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну китайська монетка стоїть ребром: поки невідомо, в який бік вона впаде, чекаючи ходів свого головного американського партнера в глобальних шахах.

Сі Цзіньпін має вирішальний вплив на Путіна та результат цієї війни для Росії — а, відповідно, і для України. Якщо на третьому терміні жереб впаде «орлом», Китай обере войовничість і у зовнішній політиці та може відкрито підтримати Росію, що означатиме ще більшу ескалацію і так гарячої війни.

Якщо ж монетка впаде «решкою», Сі цілком може піти на повний «злив» свого вже російського васала, а потім брати участь у розвалі та розпилі колишньої РФ. У рамках цієї стратегії цілком логічними видаються чутки, що Путін під час XX з’їзду отримав від Сі гарантії надання притулку в Китаї на випадок, якщо справи у російського диктатора підуть зовсім погано.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій