'

На півтора року раніше + Нагірний Карабах: як Алієв уже вп’яте став президентом

Meydan TV
Автор:

В Азербайджані вже вдруге президентські вибори відбуваються в позачерговому порядку. Вперше це сталося у 2018 році, коли вибори, призначені на жовтень, влаштували у квітні. Перенесення дати офіційно пов’язали з проведенням у країні низки місцевих та міжнародних заходів.

І ось тепер президентські вибори, які мали відбутися 2025 року, провели майже на півтора року раніше — 7 лютого 2024 року. Причина цього разу суто політична. Влада вважає, що оскільки країна вже відновила територіальну цілісність, повернувши Нагірний Карабах, найперше громадяни мають обрати голову держави.

Втім, до чого такий поспіх? Чи варто було заради цього порушувати принципи демократії: тиснути на ЗМІ, перешкоджати моніторингу громадських організацій, створити умови для відсутності політичної конкуренції? Азербайджанське медіа Meydan TV пояснює причини та передумови очевидної перемоги Ільхама Алієва — вже вп’яте поспіль.


9 лютого 2024 року ЦВК країни оголосив переможця виборів. За підсумками підрахунку 100% голосів, за Ільхама Алієва проголосували 92,12% виборців (4 577 693 громадян).

Дострокові вибори без правової основи

У 2008 році, коли Ільхам Алієв балотувався в президенти вдруге, виборчі перегони мали б стати для нього останніми. Конституція на той момент забороняла одній і тій самій особі обиратися президентом понад два рази. Але через рік референдум скасував цю заборону. І в результаті 2013 року Алієв утретє взяв участь у виборах.

На конституційному референдумі 2016 року, разом зі збільшенням строку повноважень президента з п’яти до семи років, главі держави було надано також право розпускати парламент і оголошувати дострокові президентські вибори. Крім того, з’явилися посади першого віцепрезидента та віцепрезидента. Тобто в разі дострокового звільнення президента з посади його повноваження, доки не оберуть нового главу держави, виконуватиме перший віцепрезидент. З 2017 року цю посаду обіймає перша леді країни Мехрібан Алієва.

Проте в оновленому документі не йшлося про правові підстави для розпуску парламенту та проведення позачергових виборів. Тобто жодних уточнень, за яких умов це може відбутися. Та й правила проведення позачергових виборів також мали бути зафіксовані в Конституції. Тому тепер президент може будь-якої миті підписати відповідне розпорядження та послатися при цьому на закон.

Політичні причини дострокових виборів в Азербайджані

Ільхам Алієв пов’язав рішення про позачергові вибори 7 лютого з кількома політичними чинниками. Насамперед, за його словами, після осінніх подій 2023 року (19 вересня в Карабаху відбулася локальна військова операція) настав новий період. І вибори підіб’ють підсумки попереднього періоду та стануть початком нового. А по-друге, на думку Алієва, «оскільки вибори президента є найважливішими з усіх виборів, то першими виборами, які будуть проведені на всій території країни, мають бути президентські».

Ще однією додатковою причиною він назвав те, що в жовтні 2023 року виповнилося 20 років його президентства: «Ми маємо це прийняти як певний результат».

Але опозиція не вважає перелічені Алієвим причини переконливими.

Голова Національної ради професор Джаміль Гасанли відреагував на слова президента так: «Що характеризує цей новий період, про який говорив Ільхам Алієв? Чи змінилася Конституція, політична система країни? Чи збільшилася участь народу в управлінні? Ще більше знизився добробут населення, виявились випадки корупції в інфраструктурних проєктах на звільнених територіях. Лише 2023 року кількість політичних в’язнів зросла більш ніж удвічі. Чи, може, новий період — це проведення позачергових, а по суті — раптових виборів в умовах карантину через COVID-19, який у всьому світі вже давно залишився в минулому? Можливо, новий період проявляється в тому, що хтось із кандидатів, користуючись наданими державою привілеями, завчасно дізнається про раптові вибори».

Вибори та Карабах

Карабаський конфлікт, що почався 1988 року з територіальних претензій Вірменії, став основним каталізатором зміни влади в Азербайджані за останні 33 роки.

Аяз Муталібов, який прийшов до влади 1990-го, втратив її за два роки через Ходжалинську трагедію. 1992 року країну очолив Абульфаз Ельчибей. У квітні 1993 року був окупований Кельбаджар. А коли в червні того ж року в Гянджі стався військовий заколот, йому також довелося покинути крісло.

У перші місяці правління Гейдара Алієва, який став президентом 1993 року, було окуповано шість районів. Однак, на відміну від своїх попередників, він не продовжив війну, погодився на режим припинення вогню, і за 10 років його правління воєнних дій більше не було.

Військова поразка 90-х років, дискредитація лідерів національно-визвольного руху, яким вірив народ, та тяжка соціально-економічна ситуація серйозно травмували на підсвідомому рівні азербайджанський народ і суспільство.

На 17-му році правління Алієва-сина почалася 44-денна війна. У день звільнення Шуші Ільхама Алієва привітали навіть Алі Керімлі та Іса Гамбар, які перебували в непримиренній опозиції до нього. Його суперник на виборах 2003 року Етібар Мамедов заявив, що народ має бути вдячний Ільхаму Алієву за звільнення Карабаху. Так старожили опозиції та основні опоненти Ільхама Алієва фактично визнали, що не бачать йому альтернативи.

Потім прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, президент РФ Путін та лідери низки західних держав підтвердили, що Карабах є частиною Азербайджану. А офіційна пропаганда подала це як успіх азербайджанської дипломатії.

Незгодні з Алієвим підтримують Алієва

Події останніх трьох років змінили ставлення до Ільхама Алієва в різних верствах суспільства. Особи, які тривалий час перебували в опозиції до влади, перейшли на інший бік. Наприклад, композитор Джаваншир Гулієв, який емігрував на знак протесту проти режиму Алієва, заявив, що проголосує за нього на президентських виборах. Або співак Акіф Ісламзаде, який до середини 2000-х був членом опозиційної партії «Народний фронт Азербайджану» (ПНФА), заговорив про те, що треба взагалі скасувати вибори та зробити Алієва вічним президентом.

Раїс Расулзаде, онук засновника Азербайджанської Демократичної Республіки 1918 року Мамеда Аміна Расулзаде, сказав, що якби його дід був живий, то проголосував би за Ільхама Алієва. І, нарешті, під час нинішньої передвиборчої кампанії всі інші кандидати в президенти також дякують Алієву за перемогу в Карабасі. На цьому фоні логічно припустити, що призначення виборів на період, коли рейтинг Ільхама Алієва вищий, ніж будь-коли, було продуманим рішенням.

Отож, ідучи на вибори, Алієв має:

  • вдячний йому народ;
  • роздроблену, ослаблену опозицію, яка перебуває під постійним тиском;
  • знищену пресу та громадянське суспільство.

Альтернативні кандидати на виборах в Азербайджані

Основні опозиційні партії Азербайджану вирішили бойкотувати цьогорічне волевиявлення.

Голова ПНФА Алі Керімлі сказав, що неможливо проводити вибори за нинішніх умов: коли в країні за кілька місяців кількість політв’язнів збільшилася вдвічі, останні п’ять років повністю відсутня свобода зборів, знищуються залишки медіа, до опозиції ставляться чи не як до ворогів, у в’язницях тортури перетворилися на звичайну справу, виборчі комісії перебувають під контролем влади, а голоси нормально не підраховуються.

Партія «Мусават», яка брала участь у президентських перегонах лише 2003 року, заявила: «Після оголошення дострокових виборів у країні продовжились репресії. Наша партія вважає, що уряд, без будь-яких громадських обговорень ухваливши раптове рішення провести вибори, звів до мінімуму можливість політичної опозиції та верств, які бажають змін у країні, підготуватися до цих виборів».

Висунути свої кандидатури намагалися політологи та юристи. Але Центральний виборчий комітет їхні документи не прийняв: десь не встигли зібрати підписи, десь навіть не розглядали заяви.

Ті ж політики, яких усе-таки допустили як кандидатів, на попередніх виборах набрали загалом 16,35% голосів. Це вшестеро менше, ніж Ільхам Алієв набрав лише у 2003 році (76,84%).

Передвиборчі закони про медіа та партії

Нинішня передвиборча політична ситуація в Азербайджані забарвлена інакше, ніж перед колишніми виборами. Упродовж 30 років політично активна частина суспільства та незалежні опозиційні ЗМІ зазвичай стикалися з тиском після виборів, цього разу все було навпаки. А найголовніше — те, що у 2022–2023 роках ухвалили нові закони, які стосуються медіа та політичних партій.

Так, усі медіа мали зареєструватися в єдиному реєстрі, а щоби вважатися журналістом, треба було подати масу документів та мати вищу профільну освіту. Також нівелювалося право захищати джерела інформації. 

Засновувати політичні партії, згідно з законодавством, тепер могли лише ті люди, що проживали в Азербайджані протягом 20 років. Так за бортом опинилася низка об’єднань.

Всі владні передвиборчі ініціативи зазнавали жорсткої критики і від профільних міжнародних організацій, і від Венеціанської комісії. Але це нічого не змінило.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій