Навіщо Ілон Маск створює твіттер-сварки навколо територіальної цілісності України? Це підтримка Трампа і Путіна? А може, прокладання власного політичного шляху? Колонка Сергія Жданова

Нещодавні твіти Ілона Маска з пропозиціями провести референдуми на окупованих територіях України називають проросійськими та протрампівськими — хоча бізнесмен надав країні доступ до Starlink. Філософ і етик технологій Сергій Жданов бачить у висловах Маска не альт-райт чи путінську риторику, а інший, третій шлях — становлення Маска як політика техноолігархічного типу, що використовує війну в Україні як інформаційний майданчик для будівництва власної політичної кар’єри.

Супутниковий інтернет в Україні звів нанівець ефект майже всіх засобів радіоелектронної боротьби росіян. Зв’язок, доступний у будь-якій точці країни, у тому числі на полі бою, нескінченно розширив можливості наших військових: від завжди доступних інтерактивних онлайн-мап до можливості оновлювати програмне забезпечення бойових дронів просто на позиціях. Водночас російські солдати користуються застарілими паперовими картами, а командування виходить в інтернет і дзвонить з українських сім-карток, що дає українській розвідці змогу прослуховувати буквально все.

Starlink Ілона Маска — не найбільша фінансова допомога Україні у війні з Росією, але наявність цієї технології принципово змінює можливості інформування та координації українців не лише на полі бою, а й у галузі управління і гуманітарної допомоги: ми стали країною, де майже неможливо критично порушити зв’язок. 

Звичайно, немає сумнівів у тому, що Маск хоча б приблизно розуміє проблеми українців та колоніальні жахи, які несе з собою Російська Федерація: 1988 року 17-річний Маск емігрував з Південної Африки, щоб уникнути призову і не брати участь в апартеїді — політиці расової сегрегації, яка домінувала в країні до 1994 року. Більшість українських Starlink бізнесмен оплатив з власної кишені: до кінця року підтримка України коштуватиме йому $100 млн. У відповідь росіяни звинувачували Маска в «пособництві фашистським силам», погрожували йому особисто і закликали збивати супутники його компанії.

Китай (де, між іншим, розташований найбільший завод Tesla) також відверто незадоволений присутністю Starlink в Україні. На думку тамтешньої компартії, приватні особи не мають права втручатися у питання міжнародної політики. Китай не хоче, щоб у разі війни проти Піднебесної Маск підтримував її ворогів супутниками. До речі, таким же втручанням з боку Ілона Маска став не лише український кейс, а й активація Starlink в охопленому протестами Ірані: супутниковий інтернет зараз допомагає скидати уряд Хомейні. На тлі цього комуністична партія побоюється, що Starlink почне допомагати протестувальникам усередині Китаю. Тому поки що політичний клас Китаю вимагає у Маска гарантій, що той не активуватиме Starlink у КНР, а китайські вчені вигадують способи збивати його супутники в космосі.

Проте не варто сприймати допомогу Україні в морально-етичному ключі: як каже сам Маск, на війні немає ангелів. Всі ці витрати дозволили Маску вписатися у «найгарячішу» тему 2022 року. Таку рекламу новаторському продукту він не зміг би купити й за мільярди доларів — тепер увесь світ знає про Starlink та переваги супутникового інтернету загалом. Що більше, Маск отримав ексклюзивне право відкрито використовувати свої технології не лише у цивільних, а й у військових цілях, а ЗСУ рекламують його комерційний продукт перед військовими усього світу. Може здатися, що в такій ситуації розмірковувати в дискурсі вигоди негарно і навіть цинічно, але в бізнесі такі розклади описуються терміном «win-win» (виграш для всіх сторін) і є ідеальною формою співробітництва.

Важливо розуміти, що Starlink в Україні має для Маска не лише комерційне значення: цей жест інтегрував його у поле політики. Донедавна бізнесмен підтримував демократів, а згодом став все більше підтримувати республіканців. Наприклад, його відносини із президентом Байденом зараз набагато гірші (Маск зневажає Байдена, Байден зневажає Tesla), ніж були з президентом Трампом (останнього Маск неофіційно підтримує досі). Але тепер він намагається побудувати нову політичну силу — не демократичну і не республіканську, а третю, — назвемо її улюбленою літерою Маска «X».

Маск — представник техноолігархії. За останнє десятиліття ця сила зросла до таких масштабів, що стала конкурувати з традиційними політичними партіями у США і навіть із самою американською державою. Техномільярдери — не демократи і не консерватори. Вони скоріше анархо-капіталісти чи лібертаріанці: вважають федеральний уряд неефективним і застарілим, чиновників — повільними і дурними, а саму державу — найбільшою корпорацією з монополією на насильство та поганими навичками управління ресурсами.

Твіти Маска про Україну (перший і другий) теж можна вважати спробою показати свою позицію як міжнародного політика. Спочатку він запропонував віддати Росії Крим та провести на окупованих частинах Луганської та Донецької республік референдуми під наглядом ООН, щоб дізнатися, чого насправді хочуть їхні мешканці. Коли цю пропозицію не підтримали його читачі, він переформулював тезу і запропонував провести референдум і в Криму теж — що вже схвалила більш ніж половина його аудиторії.

З погляду українсько-російських відносин така позиція читається як виключно проросійська. А в американському дискурсі вона насамперед відстоює інтереси транснаціональних корпорацій: їм все одно, чим закінчиться війна в Україні — аби лиш вона закінчилася якнайшвидше. Головний інтерес техномільярдерів полягає в тому, щоб активна фаза війни припинилася, ринки стабілізувалися і можна було робити інвестиції у безпечнішому середовищі. Тим більше, що тепер Україна для технобізнесу стала вкрай привабливим ринком — але не всі готові ризикувати заходити сюди під час регулярних терористичних атак агресора (про можливе майбутнє технобізнесу в Україні Заборона писала тут).

Це не вперше, коли техноолігарх намагається влитися у велику політику — до Маска цей шлях із Кремнієвої долини до Міста на пагорбі (Вашингтон) вже намагався пройти Марк Цукерберг. Саме з його компанією Facebook пов’язують одіозний Brexit (вихід Британії з ЄС) та перемогу Дональда Трампа на виборах 2016 року. Але Цукерберг недооцінив складність та наслідки своїх політичних рішень. Похмурі епізоди його політичної кар’єри, здається, налякали багатьох в американському уряді — згадати хоча б роль Facebook у геноциді рохінджа в М’янмі. Цукерберг відмовився повноцінно модерувати Facebook у М’янмі, через що мережу наводнили заклики до вбивств мусульман-рохінджа й організації масових погромів — в результаті загинули сотні людей, десятки тисяч емігрували. 

Головна вигода Ілона Маска від висловлювань про територіальну цілісність України і псевдореферендуми, що обурили нас, — суто політична: його «Партія Х» прагне відмежуватися від двох класичних американських партій та чітко виділитися для американського виборця у «щось зовсім інше». Заклик скоріше закінчити війну на вигідних Росії умовах збігається з позицією деяких республіканців і Дональда Трампа, який вступив у передвиборчі перегони 2024 року. А реальна допомога українській стороні у війні — із позицією демократичного Офісу президента. У передвиборчих перегонах така «центристська» стратегія дозволяє зібрати навколо себе більше тих, хто сумнівається, і обійти радикальніших представників обох партій.

Оскільки найближчі два роки Ілон Маск продовжуватиме свій шлях у політику і намагатиметься триматися між «червоними» (республіканці) та «синіми» (демократи), не здивуюся, якщо він продовжить допомагати демократіям і революціям і при цьому публікувати в твіттері субверсивні ідеї, які конкурують за обурливістю з трампівськими. А нам — суспільству, яке тепер бере участь у великій міжнародній політиці, — варто ставитись до цього виключно по-діловому.

Крім того, важливо усвідомити, що Ілон Маск — новий тип політичної персони, до якого слід придивитися та звикнути. Типовий публічний політик робить кар’єру на комунікації та симпатії людей, на привабливій для електорату риториці та обнадійливих обіцянках (які він необов’язково збирається виконувати). Техномільярдер Маск — інженер-гік, який зробив кар’єру на зовсім інших принципах (хоча з обіцянками у нього все теж непогано, треба визнати).

Маск — визнаний мем-гуру та публічний троль. Але з хитрою і заплутаною комунікацією у нього все-таки не дуже добре. Він серйозно скаржиться, що його дочку-підлітку відвернули від нього комуністи. Від його жарту «продаватиму акції по 420$» вартість акцій його компанії помітно впала, а уряд звинуватив його в шахрайстві та спекуляціях (і, швидше за все, мав рацію). А після того як Маск покурив канабіс на подкасті у Джо Рогана, уряд зобов’язав його та весь колектив SpaceX протягом року складати рандомні тести на різні наркотики.

Ми занадто звикли до того, що політики кажуть те, що нам подобається і що ми хочемо чути, але потім роблять все по-своєму. Можливо, краще вчитися звикати до людей, які роблять те, що нам допомагає, і кажуть те, що справді думають.