Черговий воєнний злочин. Навіщо ворог забирає житло на окупованих територіях та чи є шанс його повернути

Окупаційні адміністрації ухвалили так звані закони про «безхазяйне» майно. Тепер підконтрольні Кремлю особи можуть відбирати квартири та будинки українців, які не захотіли жити в окупації та виїхали. Проте люди готові нехай не повертатись, але приїжджати в рідні міста, аби захистити своє житло. Правозахисники кажуть, що ризики в такому випадку величезні: від добових допитів до тортур, від потрапляння в заручники до мобілізації в лави ворожої армії.

Чи можуть українці захистити майно та нерухомість від окупантів? Які є механізми подальшої репарації? Журналісти «Новин Донбасу» розібралися в усіх деталях.

Вилучення квартир на ТОТ: що в законах

Так званий закон про «безхазяйне» майно угруповання «ДНР» ухвалило 21 березня 2024 року. Незабаром практично копійовані такі самі рішення опублікували «ЛНР» і так звані адміністрації Запорізької та Херсонської областей. Окупанти вирішили, що ті квартири та будинки, де не сплачуються комунальні послуги, які не внесені до Єдиного реєстру нерухомості РФ і які нібито несуть загрозу для інших мешканців, будуть вилучати.

Якщо першу вимогу ще можна технічно зрозуміти, то з другою і третьою все набагато складніше. Внести майно до Реєстру можуть лише громадяни Росії. Третя підстава означає, що якщо у квартирі ніхто не живе, теоретично там можуть, наприклад, прорвати труби, і це нібито загрожує життю інших. Тобто припущенням, що щось колись може статися, окупанти пояснюють незаконне вилучення будь-якої квартири.

«Ми спішно виїхали з Донецька ще 2014 року. Квартира лишилася. Якийсь час ми її здавали, зараз її доглядають друзі. Десь до 2021 року ми сплачували за комунальні послуги. Просили знайомих або я їздила в Донецьк приблизно раз на рік і одразу оплачувала всю суму — квартплату, опалення. Один раз ми робили повірку лічильників води», — розповідає «Новинам Донбасу» переселенка Марина.

Але після того, як почалося повномасштабне вторгнення, ситуація змінилася.

«Звичайно, ніхто туди не їздить. Та й перерахувати гроші ми не можемо, аби за комуналку заплатили. Чи загрожує наша квартира комусь? Ви ж розумієте, що це лише привід. У нашій квартирі навіть газу немає. Але їхати туди я не хочу. Я вже морально, мабуть, змирилася з негативними сценаріями. Хоча ця квартира — єдине, що ми маємо. Ми так довго збирали на неї гроші, мешкали в гуртожитку. А тепер уже десять років доводиться жити в орендованому житлі. Та квартира була як якір, свій кут для розуміння, що ми не бездомні», — ділиться переживаннями Марина.

Скільки «безхазяйних» обʼєктів в окупованих містах

Про те, що майно потрапило у списки безхазяйного, ні Марині, ні іншим власникам окупанти не повідомлять. Треба самостійно постійно моніторити списки, які публікуються на різних платформах. Щоб квартиру чи будинок не відібрали, власник має довести своє право на них, приїхати особисто та отримати паспорт РФ.

«Все це робиться для того, щоби ті, хто залишився в окупації, отримали російське громадянство, а ті, хто виїхав, — також повернулися і стали громадянами РФ. Це навʼязування російського громадянства, тиск у вигляді відібрання житла. Те, як воно відбувається зараз, — це порушення міжнародного права. І Росія за це відповідатиме», — коментує юристка громадської організації «Донбас SOS» Тайя Аврам.

Щоб відшукати порожнє житло, окупанти пустилися на всі заставки. Для фіксації нібито безхазяйного майна в окупації утворюють цілі комісії. Тільки в Мелітополі призначені «фахівці» вже обійшли понад 50 будинків, а це близько 4000 квартир. Як розповіли «Новинам Донбасу» джерела в Донецьку, окупанти попередньо розміщують на підʼїздах дату та час візиту комісії — ймовірно, щоб продемонструвати подібність законності.

Мешканців просять наперед підготувати необхідні документи. Приймати візитерів мають лише власники житла.

«Нам на гарячу лінію дзвонила жінка. У її квартирі в Запорізькій області живуть квартиранти, сама вона в Києві. Попри те, що житло не порожнє, її сусіди вже не можуть відбиватися та не знають, що говорити цим представникам окупаційної адміністрації. Сусіди просять її приїхати, бо там запускають процедуру конфіскації», — коментує директорка-координаторка «Донбас SOS» Віолета Артемчук.

Точних цифр, скільки квартир та будинків планують вилучити окупанти, немає, але масштаби вражають. Лише у Маріуполі, як заявив так званий премʼєр угруповання «ДНР» Євген Солнцев, налічується 20–30 тисяч «безхазяйних» обʼєктів. А ось у Мелітополі, за підрахунками окупаційної влади, від 30 до 40% квартир порожні — тобто мінімум стільки загарбники готові конфіскувати. Як пише «Нова газета. Європа», зараз кремлівські ставленики знаходять у середньому по 1500 одиниць нібито кинутого житла щомісяця.

Як проходить конфіскація нерухомості

Вся процедура конфіскації, як розповіло «Новинам Донбасу» джерело, що має стосунок до окупаційної адміністрації Маріуполя, займає пів року.

«Житло власників, які не пройдуть інвентаризацію, буде визнано (та опубліковано на сайті міста) як таке, що має ознаки безхазяйного. Потім його зареєструють в реєстрі як безхазяйне протягом трьох місяців, — каже джерело. — Далі його переводять до муніципальної власності протягом трьох місяців. Власник зможе повернути своє житло лише на підставі рішення суду. Тобто коли йому вдасться приїхати, йому доведеться йти до суду і повертати у власність своє житло. Інших варіантів немає».

Якщо людина все ж таки приїде, покаже документи на квартиру і справа не встигне дійти до суду, ймовірність позитивного результату без наявності паспорта РФ все одно нульова.

«В акті, що стосується Запорізької області, я знайшов окреме положення, яке говорить про те, що до 2028 року лише громадяни Російської Федерації мають право зупинити процедуру визнання майна безхазяйним. Фактично схоже, що громадяни України без отримання російського паспорта не зможуть жодним чином провести цю процедуру», — каже юрист громадської організації «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець.

Крім паспорта, окупанти можуть вимагати наявність страхового номера індивідуального особового рахунку. Отримання всіх цих документів розтягнеться на місяці. Як розповів «Новинам Донбасу» донеччанин, який побажав залишитися анонімним, перереєстрація квартири зайняла у нього чотири місяці.

«Я пенсіонер. Вирішив продати свою квартиру. Але для того, щоб це зробити, її потрібно внести до російського реєстру, а це можливо, що б там не казала так звана влада “ДНР”, тільки з паспортом РФ. Довелося отримувати. На це пішло два місяці, і це ще відносно недовго. Плюс ще два місяці на перереєстрацію. Тобто у сумі чотири місяці, але я розпочав цю процедуру ще взимку. Зараз черги набагато більші», — розповів донеччанин.

Аби виїхати з окупації та повернутися в Україну, необхідний також і закордонний паспорт РФ. Його оформлення — це ще приблизно два місяці та щонайменше 2 тисячі рублів. Звичайно, документи для виїзду за кордон можна подати паралельно із заявкою на переоформлення квартири. Але в будь-якому разі поки людина не отримає паспорт РФ, нічого зробити далі вона не зможе.

Поїздка на окуповану територію: ризики

І все ж люди дуже переживають за своє житло і готові приймати навіть ризиковані рішення, успіх яких насправді не гарантований. Як вдалося дізнатися «Новинам Донбасу», опитавши низку джерел, масово їдуть на окуповану територію, щоби перереєструвати свої квартири, жителі Маріуполя.

«На початку травня звернень на нашу гарячу лінію було дуже багато. Люди запитували, як проїхати на окуповану територію, ми консультували, розповідали про всі ризики, а потім вони вже говорили, навіщо їм це потрібно, — розповідає Віолета Артемчук. — Єдина порада від нас — не їхати. Зараз потрапити туди можна лише через аеропорт “Шереметьєво”. Буває, що зі 120 людей на літаку фільтрацію проходять 10–15. Трапляється, що половина. Логіки у питаннях ФСБ немає, підстрахуватися ми не знаємо, як».

Процедура фільтрації у московському аеропорту «Шереметьєво» дуже жорстка. Люди можуть провести у митній зоні кілька діб. Їх перевіряють, дивляться всі електронні носії, особисті речі, можуть забрати український паспорт. У «Донбас SOS» згадують: відомі випадки не просто відмов у вʼїзді, а й депортацій чи видачі заборони на відвідування РФ. При цьому навіть якщо людина пройде фільтрацію і її пропустять до того ж Донецька чи Луганська, це не означає, що можна розслабитися.

«Для кожного, хто вʼїжджає до Росії, а потім їде на тимчасово окуповану територію, це потенційний шанс стати громадянським заручником, — каже юристка “Донбас-SOS” Тайя Аврам. — Висока ймовірність незаконного затримання та увʼязнення, тортур, звинувачення у шпигунстві чи співпраці з правоохоронними органами України. Це також погрози вашим близьким людям. На окупованих територіях можуть відібрати дітей, а чоловіків — мобілізувати до армії на війну проти України».

Адже, скільки б не звучало заяв, що на захоплених територіях діє законодавство РФ, фактично вони залишаються сірою зоною, де призначені Кремлем чиновники приймають свої рішення. З міжнародним правом, а іноді й з російським, ці «закони» ніяк не перетинаються.

«З погляду міжнародного права забороняється конфіскація приватної власності за відсутності військової потреби в умовах збройного конфлікту на окупованій території. А в цій ситуації у нас саме такі обставини. У людей забирають приватну власність. При цьому вартість не відшкодовується, а вилучають її без потреби. Тому це воєнний злочин», — пояснює Микита Петровець.

Правозахисники впевнені: навіть якщо людина успішно перереєструє своє житло та знову поїде, окупанти знайдуть нові приводи його конфіскувати.

«Просто буде інший правовий підхід, скажімо так, якщо це можна назвати правовим підходом. В одному випадку це може бути прикордонна територія, безхазяйне майно. Потім розпочнеться історія із земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що вони не можуть належати громадянам України доти, доки населення максимально звідти не буде витіснене», — зазначає Петровець.

Окупанти відбирають житло й ускладнюють процес, щоб потім сказати: «Дивіться, це територія РФ, тут завжди жили лише громадяни РФ». Це все зміна демографічного складу населення шляхом витіснення лояльних громадян України та заохочення переміщення туди російського населення, щоб воно отримувало права на власність.

Що робити, якщо майно зʼявилося у списку безхазяйного

Поки території окуповані, українська влада там безсила. Юристи наголошують: житло у непідконтрольних Києву регіонах у будь-якому разі залишається власністю тих, у кого його відберуть. Навіть якщо окупанти туди когось заселять. Після звільнення територій будинки та квартири повернуться. Питання лише в тому, в якому вигляді й що взагалі від них залишиться.

«Україна дотримується міжнародного права та захищає власність на окупованій території. Про це говорить Конституція, є спеціальний закон про правовий режим на тимчасово окупованій території. І захищається це також Кримінальним кодексом. Хоч би що робила Росія та окупаційні органи — рішення судів, нотаріусів не діють», — пояснює Тайя Аврам.

Навіть якщо українець не сплачує за комунальні послуги, не проживає у своїй квартирі, не вносить її до російського реєстру, вона залишається його власністю. До речі, вимогу оплати комунальних послуг юристи також вважають маніпулятивною. Адже зараз це неможливо зробити онлайн.

Що робити тим, хто поїхав і тепер переживає за своє майно на ТОТ?

«Потрібно стежити, що відбувається з вашим житлом. Заведіть блокнот, електронний носій, збирайте туди всі документи, які мають стосунок до того, що у вас забирають житло. Це необхідно, щоб довести факт порушення права власності на нерухоме майно. Але коли ви збираєте дані, робіть це з розумінням того, щоб не було ризику для вашого життя і здоровʼя та життя і здоровʼя осіб, які вам допомагають», — радить Тайя Аврам.

Інформацію про визнання житла безхазяйним бажано якось зберегти — зробити скриншот або архівувати.

«Збирайте все, що можна зібрати, хоч доступ до матеріалів і обмежений. Можливо, вдасться витягти якусь виписку із судового рішення. Можливо, рішення нотаріуса, який оформив. Головне — зафіксувати ці моменти. Фіксувати можна навіть через вирізки із медіа», — каже правозахисниця.

Паралельно потрібно зібрати всі документи на житло.

Найскладніше буде тим, хто не має паперових документів — наприклад, якщо вони лишилися в окупації. У цьому випадку важливо знайти хоча б копії.

Наступний крок — заява до правоохоронних органів України за статтею 438 Кримінального кодексу щодо порушення законів та звичаїв війни. Юристи радять зробити все це, навіть дарма що стягнути кошти з РФ буде проблематично. Адже якщо мова про репарації, то тут все більш-менш ясно. Але коли рішення ухвалює український суд, можуть бути труднощі.

«Якось позивач звертався з метою відшкодування моральної шкоди до посольства Росії. Під час розгляду справи суд визначив, що не посольство має відшкодовувати, а сама Росія, — наводить приклад Тайя Аврам. — Але як стягнути, щоб людина отримала ці кошти і це не залишилося на папері як рішення суду? Поки що дієвих і певних механізмів немає».

До яких міжнародних інстанцій потрібно звернутися?

Юрист «Регіонального центру прав людини» Микита Петровець радить також дистанційно звернутися до окупаційної адміністрації та російських державних органів. Практичного ефекту у вигляді повернення майна це, ймовірно, не матиме. Але звернення пройде кілька інстанцій, і відповідь на нього стане важливим доповненням, якщо постраждалий вирішить передати свою справу до міжнародних інстанцій, коли всі національні судові засоби будуть вичерпані.

«Потенційно непоганим механізмом міг бути Європейський суд з прав людини, але Російську Федерацію виключили з Ради Європи. Тому можна намагатися надсилати індивідуальні скарги проти РФ до Комітету ліквідації расової дискримінації або до Комітету ООН з прав людини»,— пояснює Микита Петровець.

Але ці механізми не ідеальні, а розгляд у міжнародних інстанціях — перспектива на кілька років уперед. Проте юристи вважають, що це все одно краще, ніж взагалі не діяти. Адже війна колись закінчиться, і РФ понесе відповідальність за свої злочини.