Не тільки мозок має пам’ять: науковці зробили революційне відкриття

• Німецький психолог Герман Еббінгаус ще в кінці ХІХ століття описав ефект інтервалу. 
• Суть ефекту полягає у тому, що навчання ефективніше, коли воно розподілене, тобто проходить з чергуванням роботи і відпочинку.
• Дослідники Нью-Йоркського університету виявили, що ефект може бути фундаментальним для всіх клітин людського організму. 

Дослідження може допомогти створити більш ефективні методи допомоги людям, які мають проблеми з навчанням чи запам’ятовуванням. Крім цього, висновки науковців потенційно можуть бути використані навіть при лікуванні таких серйозних хвороб як рак.

Заборона розповідає про висновки науковців.

Ефект інтервалу: як працює

Багато хто помічав, що так зване зазубрювання, наприклад, перед іспитами, не дозволяє запам’ятати інформацію на довго. Вся справу у так званому ефекті інтервалу. 

Він полягає у тому, що навчання ефективніше, коли воно розподілене, тобто проходить з чергуванням роботи і відпочинку. Інформація неодноразово вивчається протягом тривалого часу, в результаті чого людина починає краще пригадувати та запам’ятовувати її. Річ у тім, що у такий спосіб більше даних кодується в довгостроковій пам’яті. 

Вперше таке явище описав німецький психолог Герман Еббінгаус ще в кінці ХІХ століття. Згодом спостереження підтвердили численні дослідження, зокрема, й сучасні.

Клітинна пам’ять: дослідження у NYU

Дослідники Нью-Йоркського університету (NYU) виявили, що навчання через повторення може бути фундаментальним для всіх наших клітин. Це означає, що наш мозок — не єдине місце, де формуються спогади, пише Science Alert.

Науковці в лабораторних умовах піддали два типи людських клітин (нервової та ниркової тканини) різним схемам хімічних сигналів, імітуючи вплив нейромедіаторів на клітини мозку під час навчання. У відповідь на це клітини активували ген пам’яті. Той самий, який активується в клітинах мозку при розпізнаванні шаблонів в інформації для формування спогадів.

Відповідь нервових і ниркових клітин залежала від кількості раундів впливу хімічними сигналами. Ці хімічні навчальні імпульси є відомими компонентами пам’яті. Реакція клітин також залежала від інтервалу між імпульсами. 

Так, трихвилинний імпульс справді вмикав ‘ген пам’яті’, але лише на годину-дві. Тоді як після чотирьох імпульсів ген умикався сильніше і залишався увімкненим протягом кількох днів.

Водночас це тільки перші дані. Вченим потрібно ще багато чого дізнатися про те, як все це працює всередині людського тіла. 

«Нам потрібно буде ставитися до нашого тіла більше як до мозку. Наприклад, подумайте про те, що пам’ятає наша підшлункова залоза про схему нашого минулого прийому їжі, щоб підтримувати здоровий рівень глюкози в крові, або про те, що ракова клітина пам’ятає про схему хіміотерапії», — каже провідний автор дослідження Микола Кукушкін.

Виявлений вченими процес може допомогти науковцям у багатьох сферах. Перш за все, він може допомогти пояснити, чому перерви є таким потужним інструментом навчання. Крім цього, результати можуть відкрити шлях до покращення пам’яті для людей, які мають проблеми з навчанням чи запам’ятовуванням.

Раніше Заборона розповідала про офіційні та експериментальні способи боротьби з хворобою Альцгеймера.