Не треба рятувати. Розповідаємо, як (не) допомагати алкозалежним близьким | Заборона
Читаєте зараз
Не треба рятувати. Розповідаємо, як (не) допомагати алкозалежним близьким

Не треба рятувати. Розповідаємо, як (не) допомагати алкозалежним близьким

Не треба рятувати. Розповідаємо, як (не) допомагати алкозалежним близьким

Щороку від алкоголізму в Україні помирає понад 40 тисяч людей. У 2016 році Україна була на четвертому місці у світі за кількістю смертей від алкоголю серед жінок і на шостому — серед чоловіків. Часто людина стає залежною від алкоголю поступово, і межа між «я можу кинути в будь-який момент» до «я вже не можу» стирається. Відтак і складно зрозуміти, як саме допомогти людині позбутися залежності — і чи взагалі є сенс це робити насильно. Разом з психологинею та спеціалісткою з хімічних залежностей Ольгою Гриценко розповідаємо, що робити людям, які хочуть допомогти алкозалежним близьким.


Що таке алкозалежність?

Алкоголізм або алкогольна залежність — це психофізична залежність від алкоголю. Вона виникає, коли людина систематично вживає спиртні напої. Алкозалежність впливає на здоров’я, поведінку людини в побуті, її працездатність, стосунки з іншими та соціалізацію.

Як виникає алкозалежність?

У всіх по-різному. Хтось починає зловживати після того, як у житті сталася якась травматична подія, хтось — через генетичну схильність, оточення чи невміння впоратися зі стресом. Підживлює це й загальне толерування вживання алкоголю в суспільстві.

«У нас досить висока лояльність до вживання алкоголю. Пропозиція випити, якщо людині добре, звична. Так само — підтримати її з алкоголем, якщо їй погано», — каже Ольга Гриценко. 

Алкогольна залежність розвивається зазвичай не на порожньому місці, наголошує колишня міністерка охорони здоров’я Уляна Супрун: «Алкоголізм може розвиватися як «хвороба від розпачу», коли людина не може впоратися зі стресом і складнощами — навіть зі складнощами в спілкуванні й пошуку друзів. Усе обтяжують генетична схильність та сприятливе оточення. Якщо людина росте в містечку, де всі дорослі п’ють у будні, а на свята не можуть дати собі ладу, дивно сподіватися, що вона виросте і буде здатною говорити про свої потреби та кордони, поважати кордони інших. Випити — найпростіше, що спадає на думку».

Як зрозуміти, що людина алкозалежна?

Найчастіше людина починає вживати алкоголь поступово: об’єм випитого може збільшуватись непомітно. Через це досить важко зрозуміти, коли алкоголь — це вже проблема, а не просто один зі способів провести дозвілля. 

«Залежність починається там, де все життя починає крутитися навколо вживання або пошуку алкоголю», — додає експертка. 

Серед ознак — коли людина пропускає роботу, бо на ранок болить голова. Вона починає брехати, видумувати, що захворіла абощо.

У Посібнику з діагностики ментальних розладів наявність залежності рекомендують перевіряти за 12 критеріями. Якщо за останній рік були хоча б два з них, то це вже є проблемою. Скажімо, якщо в людини забагато часу йде на пиття чи прихід до тями, або ж сп’яніння стало на заваді роботі, навчанню чи спілкуванню. Можливо, через алкоголь людина ризикувала життям, а без нього почувалася тривожно.

Чому сім’я алкозалежного — теж залежна?

Якщо людина починає зловживати алкоголем у сім’ї, це найчастіше проблема, пов’язана з родиною, зауважує психологиня Ольга Гриценко.

«Залежність — це дуже часто не проблема однієї людини. Коли людина перебуває в оточенні близьких, вони теж впливають на її залежність. Співзалежність — один із головних тригерів алкозалежності. Тому втрутитися може бути гарною ідеєю, але важливо переконатись, що ви не погіршуєте стан людини. Якщо ви хочете допомогти, то варто передусім самим сходити на консультацію до психолога», — каже вона.

Люди в родинах алкозалежних часто співзалежні й живуть за сценарієм так званого «трикутника Карпмана». Спершу співзалежна людина «рятує» іншу, дбає про неї й так далі, а потім бере на себе відповідальність та починає контролювати залежну людину. Мовляв, якщо ти сам не можеш контролювати вживання, то я робитиму це за тебе. Таким чином роль «рятівника» змінюється на роль «переслідувача», який перевіряє гаманці, відбирає гроші абощо. У залежних людей це зазвичай викликає лише роздратування та бажання зробити навпаки — і хвороба прогресує. 

Коли нічого не змінюється, співзалежна людина почувається самотньою та ображеною: вона демонструє всіма способами, що є жертвою в цій історії. Співзалежні можуть міняти ці ролі, ходячи колами нескінченно.

Родичам алкозалежних психологиня радить звертатися в тому числі в групи підтримки для родичів алкоголіків, оскільки там можна і отримати допомогу, і зрозуміти, як вирватися з цього кола.

Як я можу допомогти?

Спершу варто спробувати з’ясувати, у чому причина. Це не завжди працює: говорити є сенс, якщо ви не причетні до проблеми та маєте довірливі стосунки з цією людиною.

Людина може не усвідомлювати, як саме алкоголь руйнує її життя та відносини, і близькі можуть на це вказати: проговорити проблему, пояснити, як це вплине на її здоров’я та близьких людей, та запропонувати можливе рішення — наприклад, лікування.

Залежна людина, уточнює експертка, має усвідомити, що в неї є проблема, і захотіти з нею працювати сама.

Чого точно не варто робити?

Докоряти, звинувачувати, рятувати чи «завдавати добра», тобто намагатися вилікувати людину примусово.

«Не треба підживлювати залежність. Варто встановити чіткі кордони: я допомагаю тобі за таких і таких умов. Якщо ти на них не погоджуєшся, я йду. Інколи варто сказати: або ти погоджуєшся на лікування, або не проси в мене ні грошей, ні ще чогось; я не братиму в цьому участь. Варто розповісти, які є варіанти допомоги — і якщо людина не згодна, то чітко сказати, що в такому випадку ви будете жити своїм, окремим життям», — каже Ольга Гриценко.

Чи можна вилікуватися від алкозалежності?

Можна спробувати. Гарантій не дає жоден метод лікування. Їх декілька, і застосовують їх залежно від ситуації. Серед методів — фармакологічне втручання, когнітивно-поведінкова терапія та лікування супутніх станів, як-от депресивного розладу. Психотерапія потрібна, щоби знайти причину і спробувати її усунути, а КПТ-терапія як її підвид спрямована на заміну некорисної форми подолання стресу на більш корисну. 

Нагору