Новий Будапештський меморандум, або Чому розмови про вступ України до НАТО без окупованих територій — лише балачки
Захід уже трохи (або й не трохи) втомився від війни в самому серці Європи, яка набула жахливих масштабів і зачепила чи не усіх. Усе більше лунає розмов про можливість заморозити «незручний» конфлікт. Як один із варіантів, який начебто розглядається, — можливість прийняти Україну до НАТО без окупованих територій за так званою «західнонімецькою моделлю». Втім, реальних механізмів впровадження такого сценарію немає, і навряд вони будуть запропоновані.
Детальніше про те, чому пропозиція вступу до Альянсу в такому форматі може бути програшним варіантом для України, разом з експертами розбиралась редакторка Заборони Світлана Гудкова.
Вступ у НАТО в обмін на території
Авторитетне видання Financial Times повідомило, що на Заході обговорюють можливість вступу України до НАТО без окупованих територій, аналогічно до членства Західної Німеччини в Альянсі під час окупації Східної Німеччини Радянським Союзом. Варіант підтримують деякі західні політики, які вважають, що це допоможе Україні отримати потужні гарантії безпеки та підтримку.
«Я не думаю, що повне відновлення контролю над усією територією є обов’язковою умовою. Якщо буде демаркація, навіть адміністративний кордон, то ми можемо вважати це тимчасовим і прийняти Україну в НАТО на тій території, яку вона на той час контролюватиме», — сказав президент Чехії Петр Павел.
Водночас ані Україна, ані її західні союзники не згодні визнавати суверенітет Росії над окупованими територіями. Та передбачається мовчазна згода на те, що ці землі мають бути повернуті дипломатичними шляхами в майбутньому.
Несподівано, але в інтерв’ю тому ж Financial Times, уже колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг підтвердив можливість прийняття України до Альянсу, навіть якщо деякі її території залишатимуться окупованими. Він зазначив, що проблеми застосування статті про колективну безпеку (ст. 5) можна вирішити. І навів приклади Японії та Німеччини.
«Завжди дуже небезпечно порівнювати, тому що жодні паралелі не є на 100% правильними, але Сполучені Штати мають гарантії безпеки для Японії. Втім, вони не поширюються на Курильські острови, які Японія вважає японською територією, контрольованою Росією», — сказав він.
Так само як 5 стаття НАТО не поширювалась на Східну Німеччину під контролем СРСР. «У них не було посольства в Східному Берліні. Але НАТО, звичайно, захищало лише Західну Німеччину. Коли є воля — є способи знайти рішення. Але потрібна межа, яка визначає, де застосовується стаття 5, й Україна повинна контролювати всю територію до цього кордону», — заявив колишній генсек, який раніше наголошував, що Україна може вступити в НАТО тільки після закінчення війни.
НАТО — це добре, але які механізми вступу?
На думку експертів, сценарій, за якого Україна стає членом НАТО без окупованих територій, непоганий. Але диявол криється в деталях.
«Загалом цілком прийнятно прийняти Україну до НАТО до того, як вона звільнить окуповані території. Але подається це так, що Київ має зараз припинити вогонь, відмовитися від звільнення своїх територій військовим шляхом, після чого НАТО лише запустить процедуру вступу», — говорить Керівник безпекових програм Центру глобалістики Стратегія ХХІ Павло Лакійчук.
І ця процедура може тривати роками. Адже рішення про прийняття до Альянсу нового члена має бути ратифіковано всіма країнами-членкинями НАТО. А як ми знаємо, проти періодично виступають Угорщина та Словаччина. І навіть, якщо вони врешті решт проголосують за, усе одно на перехідний період Києву не дають ніяких гарантій безпеки, які були б рівноцінні 5 статті.
Та навіть якщо для України будуть пропрацьовані дієві механізми захисту на проміжний період, час може зіграти проти. Для підтвердження Лакійчук нагадує, як зараз діють гарантії безпеки, прописані в Будапештському меморандумі 30 років тому.
«Це зараз ми знаємо, що це пусті обіцянки, але в той час усі підписанти були переконані, що ці гарантії безпеки реальні й будуть працювати. Просто через 20 років виявилося, що нові політики не вважають за потрібне виконувати підписане. І як ми можемо вірити черговим документам?» — риторично питає він.
Тож експерт бачить лише такий можливий варіант: партнери продовжують допомагати Україні воювати до вступу до НАТО. Пропозиція зупинитися і лише тоді починати переговори з Альянсом — це пастка.
Втома від війни та політичний піар
Навіщо пропонувати явно не допрацьовану модель вирішення російсько-українського конфлікту? Експерти бачать декілька причин. Павло Лакійчук вважає, що це скоріше вкид окремих політичних кіл на Заході, які хочуть зупинити бойові дії коштом України, і зараз просто дивляться на реакцію Києва та Москви: на які поступки можна розраховувати.
«Вони шукають можливості. Європа втомилася від війни, яка йде в них під боком, вони вже навіть ліниво допомагають. У них уже немає такого страху, як було ще два роки тому, бо Україна успішно стримує росіян. І вони хочуть, щоб це якнайшвидше зупинилось. Найсумніше, що вони досі розглядають Путіна як нормальну людину. Але ж це не так», — сказав експерт.
А от професор Ужгородського національного університету, заступник голови Координаційної ради Громадської ліги «Україна-НАТО» Ігор Тодоров вважає, що пропозиція більше схожа на піар у період передвиборчої кампанії в США.
«Байден залишає Білий дім. Наприкінці президентської каденції він хотів би зробити такий собі великий жест і запросити Україну до НАТО. Але, на мою думку, це абсолютно нічим не підкріплений піар. Я не бачу механізму, за яким це може бути реалізовано, навіть якщо Київ погодиться стати членкинею Альянсу без окупованих територій, — каже експерт-міжнародник. — Як США можуть обіцяти консенсус, коли навіть їхня позиція далеко неоднозначна? Нещодавно кандидатка Камала Гарріс по суті відмовилась відповідати про реальну перспективу членства України в НАТО. Тому все це мені здається певним політичним піарним кроком для сприяння перемозі демократів».
Закінчення війни в Україні зайшло в глухий кут
Водночас Ігор Тодоров не відкидає того, що з Україною справді тривали непублічні консультації у вищезгаданому форматі. Та, очевидно, що Київ негативно відреагував на таку пропозицію і все повернулось назад. Так, МЗС України спростовує твердження про нібито готовність України до поступок агресору за рахунок власного суверенітету та територіальної цілісності.
«Наголошуємо на неприйнятності таких поступок. Єдиним реалістичним шляхом до відновлення всеохоплюючого, справедливого та сталого миру для України була і залишається Формула миру, яка заснована на повазі до Статуту ООН та імперативі повного відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів», — йдеться в заяві дипломатичного відомства 11 жовтня.
В МЗС підкреслили, що підготовка до Другого Саміту миру триває. Тодоров припускає, що перенесення заходу, що мав відбутися в листопаді, полягає в позиції деяких країн Глобального Півдня, які наполягали на участі Росії, із чим Україна погодилась.
«Однак Москва відкрито відмовилася брати участь у саміті. Це викликає побоювання, що багато країн утримаються від участі, не вбачаючи в цьому сенсу. А проводити захід із меншою кількістю учасників, ніж було на першому саміті, видається недоцільним», — пояснює експерт.
Тож виходить, що наразі дипломатичний шлях вирішення конфлікту зайшов у глухий кут. Не краща ситуація і з військовим шляхом, адже Україна не отримує від партнерів вчасно всієї необхідної допомоги, що перемогу ніяк не наближає.
«Ми маємо рухатися на фронті та звільняти території, але ми не зможемо цього зробити без якісної допомоги Заходу. Та з початку вторгнення ми спостерігаємо доволі повільний та обережний рух у допомозі. Якщо вже Захід не спроможний на якісь рішучі кроки проти РФ, то хоча б забезпечте Україну всім необхідним, щоб ми розв’язували проблему на полі бою та посилювали власну дипломатичну позицію, яка поки виглядає доволі скромно», — закликає Тодоров.
