Читаєте зараз
«Вхід заборонено»: Головні роботи фестивалю Odesa Photo Days

«Вхід заборонено»: Головні роботи фестивалю Odesa Photo Days

Аня Білоус
Автор:

З 25 по 29 квітня в Одесі відбудеться міжнародний фотофестиваль Odesa Photo Days. Фотографи з усього світу приїжджають в Україну вже четвертий рік поспіль. Цього разу в Одесі покажуть архівні фото української народної фотографині Параски Плитки-Горицвіт, чий архів негативів нещодавно було віднайденно і реставровано. Також вперше в Україні експонуватимуть фотографії з серії «Кафе «Лемітц» класика шведської фотографії Андерса Петерсена.

Головна експозиція фестивалю отримала назву «Вхід заборонено». На ній представлять 29 серій робіт авторів з 19 країн. Усі вони розповідають історії, які з тих чи інших причин замовчууться в суспільстві.

Партнер фестивалю Zaborona.com вибрала найцікавіші проекти учасників та розповідає про їхніх авторів.

Сео Юн’янг, Південна Корея

Theme Park

Офісні працівники Південної Кореї відомі божевільною відданістю роботі протягом тижня і відчайдушними п’янками у вечір п’ятниці, коли серйозні люди у краватках  і білих сорочках дозволяють собі задовільнити найпримітивніші інстинкти. Сео проводить паралель між «зарплатниками» і тваринами у зоопарку, соціальні норми — із закритою кліткою, а стереотипну поведінку диких тварин, які ніколи не бачили джунглів, — зі стереотипною поведінкою офісних працівників, які вписують своє життя у формулу «п’ять робочих на два вихідних».

«Одного дня я побачив мавпу і натиснув на кнопку фотоапарата. Тварина передражнила мене. З того дня мавпа наставила камеру на мене» — розкриває метафоричність проекту автор. У своїх роботах Сео ставить питання: «Що насправді є зоопарком?»

Філіп Фуркад, Франція

Totems

Серія «Тотеми» це ода целофановим пакетам, які чоловіки, жінки, трансвестити і трансгендери чіпляють до дерев у лісі, на околиці Парижа.

У 2003 році у Франції ухвалили закон, що забороняє «вимагання грошей у громадських місцях». У першу чергу, це вплинуло на тих мігрантів зі східної Європи, Південної Америки, Західної Африки та французів, які в будь-яку погоду, без свят і вихідних, заробляють на життя проституцією.

Після ухвали закону вони працюють на околицях міста, а пакети їх спосіб позначити свою територію, розповісти потенційним клієнтам, що тут є можливість отримати сексуальні послуги. Філіп називає ці пакети «Тотемами» — символом суспільства споживання, що в даному контексті також нагадує презерватив. 

Каті Брюдер, Австрія

We – The Rest Of Us

Каті фотографує мешканців соціального житла, яких поєднує спільний простір. У своїх роботах вона ставить питання: коли люди перетворюються  з «вони» на «ми», що саме розвиває у них відчуття спільності?

Каті просить мешканців соціальних будинків Австрії та Греції позувати для фото з відкритими дверима до своїх осель. Таким чином її герої можуть самостійно обрати, як будуть виглядати на фото, що саме хочуть показати. Наприклад, перформансистка Вероніка захотіла позувати з живими курками, та під час зйомки одна з них знесла яйце.

На головній експозиції Odesa Photo Days буде представлено чотири фотографії, зроблені Каті Брюдер у Відні.

Ігор Гора, Україна

Сон розуму

Ігор споглядає за сучасним містом, фотографує його, а потім колажує власні роботи, гіперболізуючи абсурд буденного життя пересічного українця.

«Гротескність зображуваного відкриває двері загальної шафи, з якої випадають скелет за скелетом, піднімається килим міста, виставляючи на загальний огляд заметене туди сміття», — пояснює Ігор Гора свій задум в описі до проекту.

Серія складається з фотографій, зроблених автором у різних українських містах протягом декількох років. Гротескні герої існують у містичних, сюрреалістичних місцях, які нагадують навколишню дійсність тільки своєю абсурдністю.

Назва проекту відсилає глядача до офорту Франциско Гойя із серії «Капрічос».

Крістіан Вернер, Німеччина

Road to Ruin

Крістіан працює репортером у Сирії і до сьогодні знаходиться там. Його проект — це традиційний документальний репортаж, який дещо контрастує поруч із іншими, у більшості, «артовими» роботами учасників фестивалю.

Це прямий погляд на історію, фіксування дійсності такою, якою вона є. На фотографіях Вернера є місце і снарядам, і руїнам, і дітям, що безтурботно граються на гойдалках на майданчику.

На експозиції в Одесі демонструватимуться вибрані світлини з серії.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій