«Підпалюй» у Дніпрі: Оля Полякова і проєкт «Бийся як дівчина» - Заборона
Now Reading
«Ми не хотіли виживати — ми хотіли жити спокійно та безпечно». Оля Полякова і проєкт «Бийся як дівчина» в Дніпрі

«Ми не хотіли виживати — ми хотіли жити спокійно та безпечно». Оля Полякова і проєкт «Бийся як дівчина» в Дніпрі

«Ми не хотіли виживати — ми хотіли жити спокійно та безпечно». Оля Полякова і проєкт «Бийся як дівчина» в Дніпрі

Вже п’ять років у Дніпрі існує волонтерська ініціатива «Бийся як дівчина», що допомагає жінкам освітою та навичками з самозахисту. Її заснувала місцева активістка Оля Полякова — не варто плутати її з відомою співачкою. Вона — одна з лідерок дніпровського руху за гендерну рівність та веде боротьбу з проявами гендерного насильства. Полякова стала однією з героїнь другого сезону нашого документального серіалу «Підпалюй». Заборона розповідає, з чого починалася її активістська історія та як волонтерська ініціатива перетворилася на великий проєкт, який допомагає жінкам захистити себе.


«Бийся як дівчина» — це медіапростір про безпеку, створений спільно з ГО Gender Stream та UN Women Ukraine. Проєкт заснували як волонтерську ініціативу у 2016 році в Дніпрі. Спочатку виникли курси з фізичної самооборони, які допомогли більш ніж 120 жінкам. Двоє з них пішли від чоловіків, які їх ґвалтували. 

З часом волонтерський проєкт виріс: долучилося більше людей та експертів — психологів, юристів, поліції. Тоді виникла потреба в назві, яку просто переклали з англійської: fight like a girl — «Бийся як дівчина». З маленької ідеї виник однойменний медіапроєкт, що провадить освіту в трьох напрямах: сексуальному, юридичному та самообороні.

Як усе починалося?

У дитинстві Полякова переймалася щодо своєї безпеки та особистих кордонів. Дівчина зізнається, що в цьому питанні їй не вистачало інформації та інструментів для боротьби. Маленькою вона мріяла отримати перцевий балончик, але натомість їй подарували дівочу енциклопедію — з рекомендаціями, як «стати гарною дружиною та робити правильний масаж простати».

«Потім я зацікавилася фемінізмом. Дізналася, що кожна третя жінка в Україні страждає від домашнього насилля. А кожну п’яту дівчину до 18 років ґвалтує хтось із близьких. Тоді я вперше захотіла боротися. Хоча я ще не знала, як працювати з цією інформацією, саме тоді почався мій шлях до активізму», — пояснює Полякова.

У 2016 році Олі домагався п’яний чоловік. Він намагався зґвалтувати її та пропонував за це гроші. Дівчина змогла вирватись і, коли прийшла додому, написала дуже відвертий пост у Фейсбуці: як жінки щодня бояться привернути непотрібну увагу до себе, як змушені одягати великі спортивні костюми й розтягнуті штани, аби не приваблювати тих чоловіків, які чекають на них за кутом. Вона також написала, що хотіла б створити групу з самооборони для жінок. Впродовж наступної доби Полякова отримала близько 600 повідомлень від дівчат з Дніпропетровської області.

Усі вони хотіли вступити в цю групу.

Грошей, аби допомогти кожній, в Олі не було. Проте було бажання жити спокійно та безпечно, а не виживати. Тож вони з соратницями звернулися до реформованої поліції: «І, на наше велике здивування, ті відгукнулися та запросили на курси з самооборони свого тактика».

Спочатку всі соромилися і боялися вдарити одна одну. Заклякали на місці під час тренувального нападу. З часом виявилося, що в кожної учасниці була своя історія зґвалтування, домагання чи харасменту. Тому дівчата звернулися до психотерапевтки, яка проводила безкоштовну групову арттерапію та допомагала проговорити ситуацію.

«Жахливо, що ми живемо в суспільстві, де не заведено говорити про насильство. Але заведено його чинити і вважати, що це норма», — говорить Полякова.

Після закінчення перших курсів, які пройшли 20 жінок із 35, команда творчинь знайшла ресурс рухатися далі. Вони створили безпечний простір, де можна було отримати підтримку, та почали поширювати ідеї фемінізму на більшу аудиторію. Так виникла феміністична громадська організація Gender Stream.

«Фемінізм для мене — це про свободу та усвідомлення. Після курсів я помітила, що дедалі більше жінок починають говорити про фемінізм. Збільшилася кількість звернень до поліції через ситуації домашнього насилля. В цьому напрямі почали розвиватися громадські організації та навчальні ініціативи. До нас навіть приєдналися чоловіки. І я насправді рада цьому», — розповідає Полякова.

Коли в цій історії з’явилася поліція?

2016-го до організації звернулися представники поліції, які хотіли допомогти протидіяти випадкам домашнього насильства, проте постраждалі не зверталися по допомогу в органи. У Gender Stream провели дослідження, яке показало, що раніше жінки телефонували у поліцію, але на їхні виклики ніхто не приходив. Тож репутація правоохоронних органів була жахливою, згадує Полякова. 

«Ми як громадський рух популяризували поліцію та просували її як той орган, що може приїхати на виклик і точно допоможе. У 2016-му ми за пів року збільшили кількість звернень до поліції до 49 за добу. Це дуже крутий показник. І справи навіть доходили до суду. Проте з суду протоколи про напади на жінок повертали назад», — розповідає вона.

На думку Полякової, поліція — це віддзеркалення суспільства. Так само як і в інших держінституціях, в поліції є відповідальні особи, а є не дуже. Тому Gender Stream почали свою просвітницьку діяльність з поліціянтів. Розповідали, як ідентифікувати насилля, говорили про толерантність до людей з інвалідністю та ЛГБТК+.

«Я працюю з ними кожного дня. Їм просто не вистачає інформації, а ми її надаємо. І я бачу, як деякі поліцейські — патрульні та їхні керівники — змінюються і допомагають нам протидіяти насильству», — говорить вона.

В результаті спільної роботи з правоохоронними органами з’явився проєкт «Ювенальний інспектор поліції» (ЮПІ), націлений на проведення освітньої діяльності в школах і запобігання злочинам і випадкам насилля. ЮПІ розповідали дітям, як протидіяти булінгу, виявляти його та акцентувати на цьому увагу.

Чому це потрібно дітям?

Через карантин громадська організація була змушена зустрічатись онлайн. Тому разом з міжнародним фондом ООН вони запустили проєкт «Бийся як дівчина» у діджиталі. Записали багато навчальних відео з самооборони та створювали матеріали про сексуальну освіту для підлітків.

«Багато неповнолітніх дівчат, які під час карантину опинилися у замкненому просторі, не знали, як правильно протистояти домашньому насиллю. І завдяки нашим інструкціям вони змогли його побороти. Їхні відгуки про це дали нам мотивацію продовжувати медіапроєкт», — розповідає Оля.

Крім того, Gender Stream багато працює з дітьми над кібергігієною та сексуальною просвітою: як протидіяти педофілії, чому секс має бути захищеним і чому ніхто з дорослих не має права вимагати секс від дитини.

«Так сталося, що в моєму дитинстві, як і в дитинстві моїх знайомих, не було сексуальної освіти. І ми стали жертвами різних проявів педофілії. Діти, з якими я працюю, розповідають, що їм надсилають дікпіки у соціальних мережах, і вони не знають, як на це реагувати. Проблема в тому, що вони навіть не розповідають про це батькам чи викладачами. Але нам вони довіряють — тому ми вчимо дітей правильно спілкуватись з незнайомцями в інтернеті. Зараз це головний напрям в роботі з ними», — пояснює Полякова.

Звідки береться насильство?

На думку правозахисниці, проблема в самому суспільстві, яке вчить дівчину бути жертвою — сидіти й терпіти навіть погане ставлення. До того ж чимало жінок часто опиняються в ситуації, де вони залежать від чоловіка: «Мою близьку знайому зґвалтував вітчим. А її мати мовчала, тому що вона не працювала і намагалася утримати чоловіка. Вона економічно залежала від педофіла, який постійно ґвалтував дівчинку 12 років».

Полякова вважає, що жінки мають виховувати й підтримувати одна одну. Тільки тоді дівчата зможуть захистити свої кордони. Працювати потрібно і з чоловіками: без них суспільство не зможе побудувати спільний безпечний простір.

«У 6 років я пережила насильство від двох дорослих чоловіків. Це повторювалося кілька разів, тому що батьки не розповіли мені про особисті кордони й те, що це не є нормальним, коли два дорослі чуваки стоять і дрочать на тебе. Мене мотивує те, що у моєму житті трапилася така трагічна історія, яку я намагаюся пережити зі своїми близькими, які мене підтримують та надають сил. Саме тому я не хочу, аби це трапилося з новим поколінням, не хочу, аби виросли нові покалічені дорослі, які толерують насилля і культуру насилля. І в цьому мене підтримують близькі люди, які, на жаль, теж пережили подібний досвід», — говорить Оля.

Чому проєкт «Бийся як дівчина» такий важливий?

Полякова підкреслює, що безпечне середовище для життя залежить від кожного в суспільстві. Для цього потрібно працювати не лише з наслідками злочинів, а й на запобігання їм. Тому що насильство — це проблема кожної сім’ї і країни у світі.

«Ми маємо боротися з насиллям на всіх рівнях: соціальна служба, поліція, громадськість, — пояснює вона. — Проєкт «Бийся як дівчина» спрямований на об’єднання усіх ком’юніті, де ми протидіємо проблемі разом. Якщо сусід помітить домашнє насильство, він не буде мовчати й зателефонує до поліції. Тому що про домашнє насильство не можна мовчати».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Scroll To Top