Poliexit в Польщі: чому люди протестують - Заборона
Читаєте зараз
Поляки протестують проти виходу з ЄС. Журналістка Заборони в Польщі пояснює, що відбувається

Поляки протестують проти виходу з ЄС. Журналістка Заборони в Польщі пояснює, що відбувається

Poliexit в Польщі: чому люди протестують

10 жовтня десятки тисяч жителів Польщі вийшли на акції протесту у відповідь на рішення Конституційного Трибуналу Польщі, прийняте в четвер, 7 жовтня. Судді фактично визнали, що законодавство ЄС не має верховенства над конституцією Польщі. Однак у самій конституції країни закріплене зворотне. Журналістка Заборони Настя Подорожня живе в Польщі. Вона розібралася, чому Конституційний Суд, підконтрольний правлячій партії, прийняв суперечливе рішення, і чому поляки та польки побоюються виходу країни з ЄС.


Що сталося?

У неділю, 10 жовтня у всій Польщі десятки тисяч людей вийшли на акції протесту приблизно в 100 населених пунктах. У центрі Варшави, за різними оцінками, зібралося від 50 до 100 тисяч осіб. Люди скандували: «Ні Polexit», «Вимагаємо поваги до законів ЄС», «Ми залишаємося в Європі, уряд йде».

Протести пройшли у відповідь на нове рішення Конституційного Трибуналу Польщі. Цей орган має перевіряти на відповідність конституції країни всі нижчі нормативні акти. Однак минулого четверга Конституційний Суд видав рішення про Суд Європейського союзу — його постанови обов’язкові для всіх країн-членів ЄС. Трибунал постановив, що Польща не може «бути суверенною й демократичною державою», якщо в Суду ЄС є верховенство над місцевою конституцією.

Тепер Польща взагалі не має підкорятися ЄС?

«Польща все ще зобов’язана підкорятися законам Європейського союзу», — каже Забороні докторка юридичних наук, професорка Варшавського університету Моніка Платек. Як працюватиме нове трактування від Конституційного трибуналу — незрозуміло, адже в конституції все ще йдеться про верховенство міжнародного права.

Навіщо тоді рішення Трибуналу було потрібне владі?

Рішення Конституційного Трибуналу, яке спровокувало протести, було прийнято на тлі конфлікту між Варшавою та Брюсселем і затяжної кризи судової системи в Польщі.

Польська правляча партія «Право і справедливість» ще 2016 року здобула більшість у парламенті, а до цього перемогла на президентських виборах. Єдиною гілкою влади, яку «Право і справедливість» не контролювала, був суд. Щойно партія прийшла до влади, вона видала серію законів, які дозволяють суддям, близьким до «Права і справедливості», займати місця в Конституційному Трибуналі.

Через два роки незалежності був позбавлений і Верховний суд Польщі — вища судова інстанція в країні. Спочатку парламент відправив усіх суддів, яких не призначав міністр юстиції, у відставку. Але після масових протестів у країні та конфлікту з керівництвом ЄС партія «Право і справедливість» пішла іншим шляхом: замість відставки суддів вона скоротила їхній максимальний вік, а також збільшила кількість місць у Верховному суді. Внаслідок цього на пенсію вийшло до 40% суддів чинного складу.

Усі зміни в судовому законодавстві спричинили не тільки масові протести в Польщі, а й конфлікти з Європейським союзом. Зараз на кону десятки мільйонів доларів допомоги з ЄС для Польщі: союз розглядає можливість призупинити підтримку, оскільки суди в Польщі недостатньо незалежні, щоби гарантувати справедливе використання грошей. Через недовіру до польської судової системи Ірландія й Нідерланди припинили дію договору про екстрадицію до Польщі.

Європейський суд з прав людини вже приймає рішення, згідно з яким позивачі з Польщі визнаються позбавленими права на справедливий суд, тому що судді, які розглядали їхні справи, були обрані партією «Право і справедливість» незаконно.

Тепер влада Польщі фактично намагається довести, що її «реформи» судової системи легітимні, а думка Європейського союзу в цьому питанні необов’язкова. «Юлія Пшилембська, глава Конституційного Трибуналу, намагається за наказом Качинського [глави правлячої партії] створити враження, що Конституційний Суд може оцінювати рішення Суду ЄС. Ні, не може. Про це також йдеться в польській конституції», — пояснює Забороні Моніка Платек.

Люди вийшли на вулиці, бо хочуть залишитися в ЄС?

З одного боку — так, про це говорить більшість гасел з акцій протесту. З іншого — партія «Право і справедливість» не заявляла про намір вийти з ЄС.

«Я готовий повірити, що правляча партія не планувала Polexit і не хоче його. Але якось вийшло, що Польща взяла курс у протилежний бік від ЄС. А Трибунал Юлії Пшилембської своїм рішенням, ухваленим у четвер, сказав цьому «Повний уперед», — писав заступник головного редактора «Газети Виборчої» Бартош Веліньскі.

Протест не тільки проєвропейський, а і проти самої правлячої партії. З 2016 року в Польщі регулярно проходять масові акції протесту проти різних рішень уряду: наприклад, проти судових «реформ» або посилення абортного законодавства. Заборона розповідала про останні масові акції, що пройшли восени 2020 року: вони були викликані повною забороною на аборти з ембріопатологічних причин. Як польки справляються з цим і куди їдуть на аборти, читайте в репортажі Заборони.

Що буде далі?

Що зробить «Право і справедливість» далі, невідомо: виходить, сама конституція Польщі, що визнає верховенство європейського права, суперечить рішенню підконтрольного владі Конституційного Трибуналу. Однак ясно, що на цьому етапі влада перебуває в конфлікті з Європейським союзом, а не намагається з нього вийти.

Водночас протести стали джерелом натхнення для опозиції. Наступного дня після недільних акцій у ранковій e-mail-розсилці «Газети виборчої», налаштованої до влади негативно, редакторка Аніта Дмитручук написала читачам: «Я бачу на фотографіях із протестів один слоган у різних варіантах: «Уряд йде, ми залишаємося в ЄС». Я тримаю кулаки за обидві ці речі. Усім гарного дня, нас із вами багато».

Здається, цей ентузіазм поділяє багато хто. Редактор незалежного порталу Oko.press Міхал Данелевські написав: «Виявилося, що в країні, політично розділеній у багатьох питаннях, усе ще є ідея, яка об’єднує більшість: прихильність до бачення держави, що належить Заходу, а не Сходу, керованої за прикладом Німеччини або Франції, а не Росії Путіна чи Білорусі Лукашенка. Інституція, яка гарантує в наших очах такий стан речей, — це Європейський союз».

Нагору