'
Читаєте зараз
Попри бунт Пригожина, РФ створюватиме все більше ПВК. Та чи безпечно це для самого Путіна? А для України?

Попри бунт Пригожина, РФ створюватиме все більше ПВК. Та чи безпечно це для самого Путіна? А для України?

Oleksandr Humeniuk

Після бунту голови ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина уряд РФ, судячи з усього, не поспішає розформовувати інші приватні парамілітарні об’єднання. Заборона поговорила з військовим експертом та дослідником приватних армій про те, чому Володимирові Путіну, навпаки, зручна організація якомога більшої кількості ПВК і чому російські збройні сили структурно перетворюються на феодальну армію часів Середньовіччя.


Чи справді ПВК — приватні? І чому після «Маршу справедливості» вагнерівців мати приватну армію — великий плюс?

Російське правове поле не передбачає та не контролює діяльність приватних військових компаній, як і не передбачає (і водночас не забороняє) їх створення. Сіра зона законодавства дозволяє приватним структурам РФ формувати власні ПВК. У більшості випадків основою майбутніх приватних армій стали охоронні фірми, чиї власники хотіли отримати доступ до важчої зброї. 

Проте організації на кшталт «Вагнера» лише номінально називаються приватними — насамперед через те, що це неофіційні дочірні структури регулярних збройних сил. Важко уявити, що в авторитарній країні з монополією на насильство приватним структурам дозволено брати на озброєння танки та військові літаки без візи Кремля. Російські ПВК так чи інакше контролюються Генштабом або іншими силовими структурами РФ, і нещодавня заява президента РФ Володимира Путіна про фінансування ПВК «Вагнер» з державного бюджету вкотре це доводить. 

Роман Світан. Фото: Wikimedia

«ПВК — це прикриття, яке вигадали для того, щоб їх можна було вивести з-під юрисдикції держави або, навпаки, ввести під [тіньове] фінансування, — розповідає постійний військовий експерт Заборони Роман Світан. — Це великі охоронні фірми з армійською зброєю, які набирають колишніх військовослужбовців спецвійськ: Головного розвідуправління, Сил спецоперацій, Нацгвардії, — тобто силовиків, які мають досвід штурмових операцій». 

У коментарі Забороні старший аналітик з питань оборони корпорації RAND та дослідник приватних армій Раян Бауер говорить: до великої війни в Україні першочерговою ціллю ПВК була дестабілізація й захоплення фінансових потоків і ресурсів країн третього світу, які не мають сильної регулярної армії. «Росія використовувала ПВК, щоб забезпечувати російські інтереси та поширювати вплив за кордоном, даючи Кремлю можливість відмежувати себе від жорстокої тактики, яку використовують ці групи», — каже він. 

Але поступове ослаблення путінського режиму продемонструвало ще одну перевагу умовно приватної армії. Через федеральний характер силових структур РФ і заданий головою ПВК «Вагнер» Євгеном Пригожиним тренд на феодалізацію армії, яку представляють офіційно не пов’язані з ЗС РФ бізнесмени, приватні військові об’єднання набули ще однієї конотації. З огляду на політичну дестабілізацію в Росії та високий ступінь непередбачуваності результатів війни мати приватну армію в період смути — ефективний інструмент для захоплення влади на латиноамериканський штиб, що майже продемонстрував «Марш справедливості» вагнерівців. З організацій, створених для операцій ззовні РФ, ПВК можуть стати силою, призначеною для боротьби за владу та ресурси в самій Росії.

Чому, попри бунт Пригожина, РФ продовжує створювати та підтримувати ПВК?

За інформацією OSINT-організації Molfar, у Росії функціонує 27 активних військових приватних компаній, близько чверті з яких залучені виключно в Україні. Здавалося б, після повстання непідконтрольної ПВК «Вагнер» російська влада мала б інтегрувати всі подібні структури в лави ЗС РФ. Однак, на думку Бауера, стратегія роззброєння інших, менших за чисельністю ПВК контрпродуктивна: «У війні проти України ПВК дозволили Росії зібрати велику кількість неофіційних сил, які не враховуються серед військових утрат Росії, що допомогло зберегти внутрішню підтримку війни [серед населення]».

Залучення ПВК у великій війні, каже Бауер, дає Путіну одразу декілька вагомих переваг. Зокрема, те, що втрати серед найманців ПВК не зараховуються до втрат армії РФ, — важливий фактор під час проведення складних операцій, як окупація Бахмута, коли росіяни зазнають багатотисячних утрат. «Наприклад, за оцінками США, з грудня [2022 року] в Україні загинуло 10 тисяч бійців групи “Вагнер”, тоді як Пригожин заявив, що 20 тисяч співробітників “Вагнера” загинули в боях у Бахмуті. Жодна з цих цифр не відображається в офіційній кількості загиблих військових», — зазначено в статті RAND.

Ще одна причина збереження численних ПВК — побоювання російського уряду впроваджувати нову мобілізацію. Попри очікування, Путін не оголосив другу мобілізацію, швидше за все, остерігаючись реакції населення. Таким чином рекрутинг у ПВК залишається єдиним способом поповнювати армію без проведення мобілізаційних заходів.

Крім того, директор Центру демократичної доброчесності Антон Шеховцов в інтерв’ю Euronews зазначив, що потреба в нових ПВК була зчитана російськими елітами як сигнал: створення військових компаній, які можуть брати участь у війні, будуть позитивно оцінені Кремлем.

Які ще ПВК РФ воюють в Україні?

«Вагнери», безумовно, стали найвідомішою ПВК РФ. Крім того, ПВК «Вагнер» по праву вважається найбільш масштабною групою. За даними військової розвідки Британії, станом на початок 2023 року кількість бійців ПВК «Вагнер», що перебували на території України, становила близько 50 тисяч осіб. Проте в Україні діє ще шість ПВК.

ПВК «Редут»

«Редут» було створено 2008 року. Основу угруповання становлять ветерани Міністерства оборони, Військово-повітряних сил та Служби зовнішньої розвідки РФ, а також військовослужбовці, що мали бойовий досвід у миротворчих місіях. Наразі особовий склад ПВК поповнюється мобілізованими й ув’язненими з російських тюрем. Станом на червень 2023 року чисельність «Редуту» оцінюють у 7 тисяч особового складу — після реформування вагнерівців це найбільше неінтегроване в ЗС РФ військове об’єднання.

За інформацією з відкритих джерел, діяльність «Редуту» контролюють наближені до Путіна російські мільярдери Олег Дерипаска та Геннадій Тимченко. «Редут» брав активну участь у широкомасштабному вторгненні РФ починаючи з 23 лютого 2022 року, коли група бійців перейшла річку Сіверський Донець біля Станиці Луганської. Бійці ПВК були помічені в наступальних діях армії РФ на Київському, Харківському, Луганському й Донецькому напрямках. Також відомо, що члени «Редуту» порушували Женевську конвенцію, катуючи цивільних.

ПВК «Газпрому»

З газовим гігантом РФ пов’язують одразу три ПВК, що беруть участь у війні проти України, — «Поток», «Факел» і «Пламя». Згідно з відео з військовополоненим, який називається бійцем ПВК «Поток», «Газпром» контролює та фінансує всі три об’єднання. Зокрема, російський найманець розповів про те, що «Газпром» почав проводити мобілізаційні заходи з початку широкомасштабної війни. Основу живої сили ПВК склали охоронці з підприємств «Газпрому» по всій території РФ. 

За інформацією медіа та судячи з інтерв’ю Євгена Пригожина, підрозділи газпромівських ПВК мали зайняти фланги навколо окупованого Бахмута, з яких зняли вагнерівців. У результаті бійців ПВК «Поток» вибили українські сили оборони.

Згідно з профільним виданням RAND, на початку 2023 року «Газпром» створив компанію Gazpromneft Security — структуру з функціоналом ПВК, організовану для охорони місць видобутку та зберігання нафти й газу в Арктиці (про те, як Арктика стає зоною конкуренції РФ з Норвегією та США, Заборона писала тут).

ПВК «Патріот»

Організацію створили 2016 року. За численними повідомленнями медіа, «Патріот» напряму керується міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. Початок діяльності структури припав на бойові дії в Сирії у 2018-му. Імовірно, «Патріот» був створений як альтернатива ПВК «Вагнер» та конкурент за фінансові потоки на Близькому Сході.

У грудні 2022 року речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий повідомив, що комбатантів «Патріота» було помічено на Вугледарському напрямку.

ПВК «Конвой»

«Конвой» — нова організація, створена в березні 2023 року главою окупаційної адміністрації Криму Сергієм Аксьоновим. Судячи з усього, ПВК базується на Кримському півострові. Згідно з France 24, «Конвой» уже встиг провести кілька операцій у Херсонській області України.

Імовірно, ПВК буде все більше. Чи це стане проблемою для ЗСУ?

Усі 26 ПВК, окрім вагнерівців, не налічують навіть 10 тисяч найманців. Найбільшою ПВК після інтеграції «вагнерів» у ЗС РФ став «Редут» (близько 7 тисяч осіб). 

«Усі ці ПВК — великі охоронні фірми зі зброєю армійського виробництва. Проте загальновійськової підготовки в них немає. Вони тактики: захопити будинок, позицію, посадку. Ці структури не можуть працювати в армійському середовищі, у великій широкомасштабній операції. Тому вони не становлять небезпеки для держави, яка має [регулярну] армію», — розповідає військовий експерт Роман Світан. 

ПВК «Вагнер» — виняток. Під час зимової кампанії в Бахмуті вагнерівці в найкоротші строки поповнилися десятками тисяч в’язнів. Також було надано безпрецедентну кількість зброї й техніки, зокрема авіацію, артилерію та зенітно-ракетні комплекси — акція покликана на швидке просування вагнерівців на східному фронті. Теоретично російський уряд знову може знайти фаворита й збільшити його. Але чи буде Кремль повторювати власну помилку, підсилюючи непідконтрольні Генштабу об’єднання і тим самим зменшуючи свою монополію на насилля? Імовірно, російський уряд сприятиме створенню якомога більшої кількості відносно маленьких ПВК, чітко контролюючи їхнє ресурсне забезпечення. 

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій