Реджеп Ердоган (очікувано) може перемогти на виборах. Заборона підбиває підсумки його 20-річного правління. Всередині: ердоганоміка, військовий переворот та суперпрезидентство

14 травня у Туреччині відбулися президентські та парламентські вибори. За підсумками голосування Реджеп Тайїп Ердоган випереджає прозахідного опозиціонера Кемаля Киличдароглу, однак для перемоги у першому турі йому не вистачило кількох відсотків. Напередодні другого туру виборів Заборона підбила підсумки 20-річного правління Ердогана, а ще поспілкувалася з експертами про те, як турецький президент втручався в роботу економічних інституцій, що таке ердоганоміка та чи можливе кланове правління, якщо він знову переможе.

АПД: В підсумку другого туру виборів з результатом у 52,16% переміг Реджеп Ердоган. Він випередив опозиціонера Кемаля Киличдароглу на чотири відсотки.

В Туреччині завершився перший тур виборів. Можливе президентство (і посилення автократії) Ердогана залежить від другого туру і так званого технічного кандидата. Розповідаємо, хто це

Боротьба за президентську посаду в Туреччині триває — 28 травня в країні очікується проведення другого туру виборів. За даними Центральної виборчої комісії, вже опрацьовано 99,87% бюлетенів. У першому турі виборів Реджеп Ердоган набрав 49,5% голосів, а його головний суперник, лідер від обʼєднаної опозиції Кемаль Киличдароглу, — 44,89%. Кандидат від Родового Альянсу Сінан Оган, який належить до так званих технічних кандидатів, отримав 5,17% (більше про політичні курси кандидатів Заборона писала тут).

Киличдароглу впевнений, що «воля до змін у суспільстві [становить] понад 50%», і це, на його думку, стане драйвером його перемоги у другому турі. Ердоган теж не сумнівається у своєму виграші, про що повідомив ще до початку виборів. Значну роль у другому турі може відіграти підтримка третього кандидата, Сінана Огана, який пообіцяв невдовзі визначитися, кому віддасть перевагу.

Ердоган при владі вже 20 років. Яким політиком він запам’ятався? 

У 2017 році владна Партія справедливості та розвитку на чолі з Ердоганом ініціювала зміни до конституції країни, які перетворили Туреччину на президентську республіку.

Конституційна реформа ліквідувала посаду прем’єр-міністра, а його повноваження перейшли до президента. Президентські вибори 2018 року у Туреччині ознаменували перехід до нової форми правління. Відтоді Ердоган є головою не лише держави, а й уряду.

Напередодні виборів у 2023 році опозиція закликала заборонити Ердогану висуватися на третій термін. Однак Вища виборча рада Туреччини постановила, що початком його першої президентської каденції слід вважати не 2014-й, а 2018 рік, коли країна перейшла до президентської форми правління. Крім цього, Ердоган встановив контроль над більшістю економічних та політичних процесів у державних інституціях, зокрема над турецьким урядом.

«Завдяки конституційним реформам Ердоган фактично “обнулився” та продовжив свої повноваження, а також посилив вплив, — пояснює у розмові з Забороною директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. — Він розраховував на те, що до 2023 року зможе настільки посилити економіку і позиції Туреччини, що в принципі питання його переобрання [на посаду президента] буде лише технічним». 

Старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер у розмові з Забороною наголошує, що хоч Ердоган дотримується доволі авторитарної політики, він модернізував Туреччину.

Трохи історії. Як Ердоган прийшов до влади? 

У 2003 році Ердоган став премʼєр-міністром тоді ще в парламентській республіці і здійснив низку успішних реформ щодо питань національних меншин, зокрема розширив права курдів. 

Між Ердоганом та військовими розпочалися суперечки та боротьба за вплив у політичному житті, вважає Семиволос: «Відбулися масові репресії в університетах [з боку Ердогана] — знімали ректорів, більшість з яких були колишніми військовими, через буцімто змову проти влади. Ердоган говорив про необхідність посилення демократії і партисипативності, тож його основним завданням в ті часи було боротися з армією, аби втримати владу. І демократи здебільшого підтримували тодішнього очільника уряду». 

У 2010-ті роки внутрішні суперечки розпочалися між Ердоганом і частиною його штабу — зокрема в опозицію перейшов соратник Ердогана по Партії справедливості та розвитку Фетхулла Гюлен і його послідовники. 

«Гюлен та його група звинуватили Ердогана у корупції, — розповідає Забороні Семиволос. — Але коли стався невдалий військовий переворот, Ердоган доволі успішно привʼязав до організації перевороту свого опонента та його соратників, чим знищив їхню політичну карʼєру. Так і стали проявлятися авторитарні тенденції у його правлінні». 

Економіка при владі Ердогана зазнала занепаду. Чому?

Через владне втручання у діяльність банків і зменшення автономії економічних інституцій.

Євгенія Габер стверджує, що на рейтинг турецького президента значною мірою вплинула економічна криза. Відбулася девальвація ліри, зросли ціни на продукти та житло, а рівень безробіття в країні становить близько 10%, згідно з даними Trading economics. Початок економічного занепаду був результатом ручного управління економікою, вважають співрозмовники Заборони. 

«Відомим рішенням Ердогана було запровадження монетарної політики, яку він називає боротьбою з банківським лобі, — зауважує Габер. — Фактично відбувається ручне управління економікою та втручання у роботу Центрального банку. Сталася ліквідація фінансової установи як незалежної інституції. Ердоган постійно знижує облікові банківські ставки на кредити, що спричиняє негативні наслідки. Така політика навіть призвела до виникнення терміну “ердоганоміка”».

Президент має повноваження призначати та знімати керівників Центрального банку. Ердоган запам’ятався серією звільнень: він звільняв очільника національного регулятора, коли той відмовлявся виконувати президентські рішення з регулювання економіки. Найдовше на посаді очільника головної фінансової установи перебував Мурат Четинкая (2016–2019 роки) — його звільнили через те, що він відмовлявся знижувати відсоткову ставку. У 2020 році Ердоган відправив у відставку голову Центробанку Мурата Уйсала на тлі рекордного падіння курсу національної валюти. А у 2021 році було звільнено Наджи Агбала за те, що він підвищив відсоткову ставку з 17 до 19%.

Що очікує Туреччину у разі перемоги Ердогана? 

Скоріше за все, посилення авторитарних тенденцій чи клановий тип правління.

Ігор Семиволос наголошує, що турецький лідер не має намірів передавати владу в руки опозиції та спробує зберегти контроль над державою, навіть якщо офіційно складе свої повноваження: «Ердоган буде готувати наступника з родини або з кола близьких родичів і таким чином збереже свій контроль на тривалий час».

На думку Габер, у разі перемоги Ердоган буде намагатися відновити співпрацю з ключовими західними країнами для покращення економічної ситуації в Туреччині. Протягом попередніх років президент відзначився антизахідними настроями. Погіршенню відносин сприяли санкції з боку США проти оборонного комплексу Туреччини через співпрацю з Росією (зокрема, купівлю російських зенітних ракетних комплексів С-400).

«Ердоган, вочевидь, буде намагатися відновити приток західних інвестицій. Коли пройде хвиля антизахідної риторики, яка дозволяє мобілізувати націоналістичний електорат на виборах, скоріш за все, запит на економічну співпрацю з Заходом поновиться».

Однак для Ердогана ключовими економічними партнерами залишаться РФ та арабські країни, наголошують співрозмовники Заборони.

«Оскільки західних інвестицій останнім часом не було, велику роль у стабілізації економічної ситуації відіграв арабський капітал країн Перської затоки та російські гроші, — зауважує Євгенія Габер. — Саме тому російський фактор настільки важливий для Туреччини». 

Туреччина не долучилась до західних санкцій проти РФ через повномасштабну війну в Україні. А кількість відкритих росіянами компаній у Туреччині значно зросла (у 2022 році росіяни заснували в Туреччині понад 1300 фірм, що на 670% більше, ніж у попередньому році, пише Bloomberg). 

Того ж року між президентами Реджепом Ердоганом та Володимиром Путіним була укладена угода про створення газового хабу в Туреччині. Таким чином країни Європи зможуть отримувати російський газ через турецький хаб. На додачу турецька влада продовжує закуповувати російське паливо за зниженими цінами у рублях.

Попри це, турецький уряд продовжує відігравати роль посередника між Росією та Україною, зокрема в питанні розблокування портів та постачання українського зерна через коридори у Чорному морі.

Аналітики, з якими поспілкувалася Заборона, сходяться на думці, що Ердоган буде й надалі дотримуватися суперпрезидентської форми правління, де більшість повноважень і центрів прийняття рішень зосереджені в адміністрації очільника країни.