Річ, яка нагадує про чорнослив та 1990-ті
Це трубка мого батька, зроблена з кореня груші. Не буду лукавити: в її тріщинах не ховається важлива для родини історія чи складна метафора. Мабуть, найцікавіший факт біографії цієї речі в тому, що батько курив її усього двічі.
Але щоразу, підносячи її до носа, я відчуваю запах чорносливу і паленого солоду, ніби її затушили кілька днів тому. Нюх — мабуть, найбільш егоїстичне з відчуттів, що перетягує усю увагу на себе. Запахи — це ніщо інше як шорткати пам’яті, щось на кшталт чітерського прийому, який краще за будь-які аудіокасети чи знімки повертає нас в минуле. Речі теж ростуть, наливаються досвідом і переживають своїх господарів. Може, якщо цій трубці пощастить, її запах і вона сама переживуть нас, коли з цього світу вивітриться і мій батько, і я.
