Читаєте зараз
Рік тому росіяни захопили ЗАЕС і тепер тримають світ у страху. Розбираємося, чи варто боятися другого Чорнобиля та як покарати окупантів за атомний тероризм

Рік тому росіяни захопили ЗАЕС і тепер тримають світ у страху. Розбираємося, чи варто боятися другого Чорнобиля та як покарати окупантів за атомний тероризм

Anastasiia Opryshchenko

В ніч на 4 березня 2022 року російські війська захопили Запорізьку АЕС — найбільшу в Європі атомну електростанцію, яка до повномасштабної війни виробляла п’яту частину усієї електрики України. Весь цей рік ситуація довкола ЗАЕС залишається вкрай небезпечною: російські снаряди літають поруч з реакторами, а постійні пошкодження електроліній неодноразово позбавляли станцію зовнішнього живлення. Журналістка Заборони Анастасія Оприщенко розібралася, чим загрожує Україні російський атомний тероризм та чи готові захисні механізми атомних електростанцій до постійних ризиків.


Яку загрозу несе присутність окупантів на ЗАЕС?

Безпека на багатьох АЕС обертається навколо системи охолодження, що забезпечує стабільність ядерного реактора. Коли в атомну станцію завантажують паливо та починають ядерну реакцію, паливо потрібно охолоджувати. Цей процес має бути безперервним — в іншому разі накопичене тепло розплавить конструкцію, паливо витече назовні та забруднить все радіацією.

На ЗАЕС система охолодження працює завдяки електричним помпам, що качають воду з Каховського водосховища. Електроенергію для роботи помп станція отримує через зовнішню енергосистему, з якою зʼєднана чотирма лініями. Якщо пошкодити електричне живлення, станція потрапить в аварійний режим «повного блекауту» — в цьому випадку вмикають дизельні генератори. Ймовірність ядерної аварії залежить від того, чи вистачить цих генераторів до відновлення зовнішнього живлення.

Незалежна експертка з енергетики України Ольга Кошарна пояснює Забороні, що при проєктуванні будь-якої АЕС завжди вивчають місцевість, на якій її побудують, щоби таким чином виключити природні ризики — землетруси, повені, урагани тощо.

Однак жодна електростанція у світі не проєктується з урахуванням військових дій: «У Женевській конвенції про правила ведення війни є протокол №1. Стаття 56 цього протоколу говорить, що не можна вести військові дії біля об’єктів, які містять небезпечні сили — це греблі, дамби та атомні станції. Тому ніхто навіть не думав проєктувати станцію на обстріли», — пояснює Кошарна.

Останньою відомою атомною катастрофою зі значними пошкодженнями була аварія на японській АЕС «Фукусіма-1», що постраждала внаслідок 9-бального землетрусу та руйнівних цунамі. Відповідно до правил безпеки, реактори на АЕС зупинили, проте спричинена цунамі повінь зруйнувала резервні генератори, які мали прокачувати через реактор воду для його охолодження. В результаті сталося кілька вибухів водню та витік радіації, що забруднив довкілля і, зокрема, океанічну воду.

 

На думку фахівця з енергетичної організації ГО «Екодія» Артема Колесника, в Україні може повторитися сценарій «Фукусіми-1», адже росіяни спускають воду з Каховського водосховища, тож води для системи охолодження ЗАЕС може просто не залишитися. 

«Критичною ситуація стане, якщо резервна лінія електропередачі, що зараз підтримує ЗАЕС, буде знищена [внаслідок обстрілів], і якщо дизельні генератори, які є на станції на випадок аварії, припинять свою роботу. Тоді система охолодження перестане працювати, станеться руйнування станції та витік цезію. Єдиний запобіжник для цього — щоби росіяни пішли зі станції», — підкреслює Колесник в розмові з Забороною.

За наявності дизельних генераторів електростанція може працювати доволі довго, головне — підтримувати систему охолодження. А за 3–4 дні з дизельних генераторів АЕС можна перевести у режим відключення та вимкнути взагалі. 

Ще у серпні минулого року стало відомо про план РФ перемикнути ЗАЕС на енергосистеми окупованого Криму, однак їм досі не вдалося це зробити. Колесник пояснює це відсутністю високовольтних ліній електропередач, що вели б до Криму, адже вони були зруйновані ще 2015 року. 

Колесник пояснює: на сьогодні 10 ГВт основних встановлених потужностей недоступні українській енергосистемі та перебувають під контролем росіян. Це не тільки ЗАЕС, а також Запорізька ТЕС, Луганська ТЕС, Вуглегірська ТЕС, Каховська ГЕС. Крім цього, на тимчасово окупованих територіях Півдня також розташовані більшість вітрових та сонячних електростанцій. 

«Росіяни підтримують ЗАЕС у робочому стані, бо так чи інакше ЗАЕС зараз частково підживлює й окуповану територію [Запорізької області]. Нам станція також потрібна — у нас не вимикають світло, але це тимчасово, бо зараз в енергосистемі України працюють усі дев’ять енергоблоків атомних електростанцій, що розташовані на підконтрольній державі території. Але рано чи пізно підконтрольним Україні станціям знадобиться ремонт. Чисто технічно неможливо, щоби вони постійно всі працювали, — зауважує Колесник. — На мою думку, за кілька місяців у нас знову буде дефіцит електроенергії, знову вимикатимуть якісь блоки. Найгірше буде одеситам, бо у них аварійні лінії електропередач, які точно вимикатимуть перш за все».

Чи можливе в Україні повторення аварії на Чорнобильській АЕС?

Важливий чинник для порівняння наслідків імовірної аварії на ЗАЕС — це кількість ядерного палива. На четвертому реакторі ЧАЕС, де стався вибух, було близько 2000 паливних збірок [обʼєднаних в касету металевих трубок з урановими пігулками всередині]. На ЗАЕС є до 18 тисяч паливних збірок у шести реакторах та сховищі відпрацьованого палива. Тобто наслідки можуть бути вдесятеро потужніші, ніж у 1986 році.

Артем Колесников зазначає, що в разі катастрофи на ЗАЕС площа потенційної зони відчуження становитиме до 30 тисяч квадратних кілометрів (як десять чорнобильських зон відчуження), а Запорізька область фактично стане непридатною для проживання та господарства. При цьому площа потенційно забрудненої території може сягати до 2 мільйонів квадратних кілометрів (як три України), а ступінь зараження інших територій залежатиме від вітру.

«В разі пошкодження реактора та вибуху на ЗАЕС ми сліпі, особливо враховуючи, що в нас навіть немає мобільних точок для відстежування радіаційного фону, — говорить Колесник. — Український гідрометеорологічний інститут зробив моделювання прогнозів катастрофи, і все зводиться до того, який буде вітер. Якщо піде в Росію, то всю їхню європейську частину, в тому числі й Москву, занесе [радіацією]. Власне, це, можливо, єдиний стримувальний фактор для росіян, аби не створити катастрофу на ЗАЕС. В Україні наслідки будуть жахливі: у Запорізькій області не можна буде жити, дуже багато людей треба буде залучити до подолання катастрофи. [Річку] Дніпро дуже швидко забруднить, як і Чорне море. А коли радіація осідає на дні, вона залишається там дуже довго».

Згідно зі звітом Міжнародної агенції з атомної енергетики (МАГАТЕ), радіоактивне забруднення через вибух на ЧАЕС спричинило евакуацію понад 100 тисяч людей з постраждалого регіону та ще 200 тисяч людей з України, Білорусі та Росії. При цьому близько п’яти мільйонів людей продовжують жити на територіях, забруднених внаслідок аварії. 

Водночас наслідки чорнобильської катастрофи 1986 року поширилися (хоч і меншою мірою) на країни Європи. Вітри перенесли радіонукліди з реактора в першій радіоактивній хмарі над Польщею у бік Скандинавії. Друга радіоактивна хмара рушила над Словаччиною, Чехією та Австрією у бік Німеччини. Нарешті, третя хмара досягла Румунії, Болгарії, Греції та Туреччини. Через це сталося незначне забруднення деяких територій та водойм.

В мешканців Україні, Білорусі та Росії радіоактивне опромінення спричинило розвиток променевої хвороби, катаракти, раку щитоподібної залози (особливо у дітей), лейкемії тощо. А погане інформування щодо реальних наслідків аварії на ЧАЕС призвело до того, що лікарі в Європі радили вагітним жінкам робити аборти через радіаційне опромінення попри те, що рівні радіації були значно нижчими за ті, які можуть спричинити порушення ембріонального розвитку. Гематолог Роберт Гейл, який лікував жертв радіації після аварії, підрахував, що понад 1 мільйон абортів було зроблено в Радянському Союзі та Європі внаслідок невірних порад лікарів про радіаційний вплив та вроджені дефекти після аварії.

Ольга Кошарна вважає, що Росія не створить на ЗАЕС аварію на кшталт чорнобильської, адже вона зачепить їхній сільськогосподарський Краснодарський край — там не можна буде нічого робити років 300.

«Тому вони точно залишать якісь “подарунки”: наприклад, замінують територію, зламають щось, аби не можна було відновити станцію одразу. Я впевнена, що вони знімуть все обладнання та вивезуть все, що погано стоїть. Вони вже зараз вивозять тренувальний центр для робітників станції в Росію, а в нього вклалася грошима і Україна, і Європа», — говорить експертка.

Як захистити українські АЕС у майбутньому?

Україна належить до Конвенції про фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів. Згідно з нею, кожен атомний об’єкт повинен мати план проєктної загрози. Цей план — таємний документ, який приймає Рада національної безпеки України. Саме він передбачає можливість терористичної атаки на атомну станцію.

«Фактично документ передбачає, скільки людей може атакувати станцію, як вони будуть озброєні, чи є у них підтримка з повітря, чи є у них своя людина серед працівників станції. Тож система захисту АЕС — це не тільки організаційні та технічні моменти, а також побудова станції таким чином, щоб терористи, навіть якщо вони потраплять на територію станції, не змогли добігти до реактора», — пояснює Ольга Кошарна.

Експертка вважає, що через повномасштабну війну та ситуацію на ЗАЕС Україні на національному рівні варто переглянути систему фізичного захисту для атомних станцій, адже міжнародні норми переглянути дуже складно. На думку Кошарної, в українські норми треба внести таке поняття як «позапроєктна загроза» — тобто війна, щоби бути готовими не тільки до фізичного захисту, а й до військової оборони таких об’єктів.

«Не мають видаватися ліцензії на експлуатування АЕС, якщо фізичний захист такого об’єкта не відповідає нормам. Однак будувати АЕС з урахуванням військового чинника дуже дорого, і це ніхто в Україні не робитиме», — водночас наголошує експертка.

Чи може Росія понести покарання за атомний тероризм?

Поки частина території Запорізької області окупована, за все, що відбувається на ЗАЕС, Україна відповідальності не несе, пояснює Артем Колесник. Однак і після звільнення території все, що залишать після себе окупанти, буде відповідальністю виключно Росії. Ввести ж проти Росії санкції — наприклад, на експорт палива, — неможливо, говорить експерт. Оскільки Росія — експортер ядерного палива та допомагає переробляти відпрацьоване ядерне паливо (від чого, наприклад, залежить Франція), не всі країни будуть готові вводити навіть персональні санкції проти російських еліт. 

Ольга Кошарна звертає увагу на те, що Росія входить до складу МАГАТЕ. Призупинити членство РФ в агентстві неможливо, тому що вона ядерна держава, а МАГАТЕ створювали, щоби вести контроль за виконанням договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Сюди ж входить контроль та облік ядерних матеріалів, контроль експорту технологій подвійного призначення і фізичний захист ядерних установок. Якщо виключити Росію зі складу Міжнародного агентства, інспектори в рамках договору втратять доступ до перевірок російських атомних станцій та не зможуть проводити інвентаризацію кількості ядерних установок у РФ.

«МАГАТЕ можуть тільки інспектувати. І дійсно, вони приїхали на ЗАЕС, тому що через окупацію втрачався моніторинг руху ядерного матеріалу і виникали побоювання, що Росія може викрасти цей ядерний матеріал чи ядерне паливо, яке спливе потім у якомусь Ірані», — пояснює Кошарна.

Чи може Україна взагалі відмовитися від споживання атомної електроенергії?

Так, але нескоро. Артем Колесник підкреслює, що аварія на «Фукусімі-1» у всьому світі змінила принципи того, як будують систему безпеки на атомних станціях — їх ускладнили. Тож робота АЕС зараз дорожча, ніж відновлювані джерела енергії.

І хоча атомна енергетика відпрацювала свої можливості, а у світі вже існують більш вигідні альтернативи, атомним станціям в Україні продовжують проєктний термін експлуатації.

Довгою буде відмова від атомної енергетики також через те, що українська компанія-оператор атомних станцій України «Енергоатом» та американська ядерна енергетична компанія Westinghouse анонсували плани добудувати нові блоки для українських АЕС та, можливо, побудувати нові атомні станції.

«Але ця компанія не надто надійна на світовому ринку — вона кілька разів збанкрутувала, і торік її знову викуповували. Ця компанія давно нічого не будувала, займається тільки паливом та ядерними технологіями, і уявити, що вони зможуть нам щось побудувати, максимально складно, — говорить Колесник. — До того ж розвиток атомної енергетики — це обов’язкова державна підтримка, тож фактично за всі ці великі проєкти платити будемо ми, і, відповідно, виникає питання практичності цього рішення. Адже будівництво нових атомних блоків займає багато часу — 9 років в середньому по світу, — і неможливе в умовах війни. Тобто це далекоглядні плани, які не допоможуть нам впоратись з кризою вже зараз, на відміну від розвитку ринку відновлюваної енергетики та енергоефективних рішень, що допоможуть зменшити споживання».

За словами експерта, компанію Westinghouse цікавлять малі модульні реактори — саме їх вони планують просувати в Україні. Такі реактори безпечніші та менші за розміром, що дозволяє використовувати їх у невеликих містах, на промислових майданчиках та плавучих платформах. Але вони ще не реалізовані у світі: перший побудують у США десь у 2029 році. В Україні такий реактор має з’явитися аж у 2040-му. Тобто на розв’язання енергетичного питання може піти багато років.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій